ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.06                                                                                 Справа № 15/26.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Анастасія Т», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луганськпродукт», м. Луганськ

про стягнення 22 258 грн. 35 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Мельник Ю.М. представник по довіреності від 04.10.2006р.;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1200 грн. та штрафних санкцій у сумі 1262 грн. 99 коп. на підставі договору № 24-16-2005 від 21.02.05.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З огляду на закінчення встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячного строку вирішення господарського спору судом розглянуто спір у даному засіданні з прийняттям рішення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між сторонами у справі складено та підписано договір купівлі-продажу б/н від 06.06.2004р.

Підставами заявленого позову у даній справі №15/26 є фактичні обставини з невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором № 24-16-2005 від 21.02.05р. Предметом позову є, зокрема, стягнення боргу, пені за даним договором а також 3% річних у зв’язку з простроченням оплати покупцем за даним договором.

Господарським судом Луганської області розглядався спір у справі №15/8пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луганськпродукт»до Приватного підприємства “Анастасія Т” про визнання недійсним договору № 24-16-2005 від 21.02.05р., тобто договору на підставі якого заявлені вимоги у справі №15/26.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.05.2006р. у справі № 15/8пд у задоволенні позову про визнання договору недійсним було відмовлено у зв’язку з тим, що даний договір є неукладеним. Так, при вирішенні спору у справі № 15/8пд судом встановлено, що оскаржуваний договір не може вважатися укладеним через недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду.

Судове рішення у справі № 15/8пд мотивоване наступним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч 3 ст. 180  Господарського кодексу України при  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору, за положеннями його п. 1.1., визначено правовідношення, за яким продавець –відповідач у справі зобов’язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем –позивачем у справі замовлення, а покупець зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець оформляє замовлення на кожну партію товару  і направляє її продавцю. Замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість то товару.

Згідно п. 5.1. договору він діяв до 31.12.2004р.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Продавець не спростував стверджень покупця про відсутність замовлень, не надав суду такі замовлення та не довів, що на підставі таких замовлень саме на підставі оскаржуваного договору позивачу передавався товар, оскільки в видаткових та податкових накладних відсутнє посилання на даний договір.

Виходячи з положень ст. 669 Цивільного кодексу України у договорі купівлі-продажу повинна встановлюватися кількість товару, що продається. Проте, договором не визначено кількість товару.

Стосовно визначення у договорі ціни, як його істотної умови слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.3. договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації (прайс-листів) та може бути змінена винятково по попередньому погодженню покупцем не менше ніж за 10 робочих днів до зміни.

А ні позивачем, а ні відповідачем не надано суду погодженої ними обопільно специфікації, як підтвердження визначення ціни за оскаржуваним договором.

Доводи продавця про виконання договору не підтверджується належними певними засобами доказування. Надані продавцем до справи видаткові та податкові накладні, довіреності суворої звітності на одержання товару та платіжні документи не підтверджуються передачу товару та відповідно його сплату саме на підставі оскаржуваного договору, оскільки не містять посилання на реквізити даного договору купівлі-продажу.

На підставі вищевикладеного оскаржуваний у даній справі договір купівлі-продажу б/н від 06.06.2004р. є неукладеним, що встановлено судовим рішенням у справі №15/8пд.

Вимоги про стягнення грошових коштів по договору, який визнано судом неукладеним не підлягають задоволенню. Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в інший спосіб.

Вимога позивача щодо стягнення 1500 грн. 00 коп., які він поніс на оплату юридичних послуг, є, крім вищенаведених обставин, необґрунтованою також з наступних підстав.

Згідно  ч.1  ст.623  ЦК  України  боржник,  який порушив зобов’язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим збитки.

В  силу  ч.2  ст.22  ЦК  України,  під  збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила  або  мусить  зробити  для  відновлення  свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення  до  цивільно-правової  відповідальності  можливо лише при наявності певних,  передбачених  законом  умов.  Їх  сукупність  утворює  склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання  відповідальності  у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку  утворюють:  наявність  збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які  виражені  у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання;  причинний  зв’язок  між протиправними діями боржника та збитками.

При  цьому  важливим  елементом  об’єктивної  сторони правопорушення є причинний зв’язок  між  збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які  виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною,  а збитки –наслідком протиправної дії.

Між  тим,  заявлена  позивачем  до стягнення грошова сума у розмірі 1500 грн. 00 коп., витрачена ним  у  зв’язку  з  отриманням  юридичних  послуг  від  іншої  особи безпосередньо, не може  розглядатись  як  завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором. (постанова Верховного Суду України від 04.03.2002р. №2/217).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: державного мита у сумі 222 грн. 58 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача.

Згідно ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: державного мита у сумі 222 грн. 58 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 06.10.2006р.

Судді

Є.Ю.Пономаренко