Справа № 2-1091/11

УХВАЛА  

іменем України

12 квітня 2011 року

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Приватного виробничого комерційного підприємства «Зв'язок»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу,    

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом до Дніпропетровських міських електричних мереж ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»про усунення  порушення прав споживача, в якому просив з метою забезпечення позову зобов’язати відповідача підключити будинок до електропостачання, розглянути позов за місцем проживання споживача,  постановити рішення, яким звільнити від оплати 8 458,04 грн., звільнити від сплати державного мита.     

Поданий позов ухвалою суду від  30 березня  2011 р. було залишено без руху, оскільки останній був поданий з порушенням вимог ст. 119  ЦПК України, зокрема, позов не містив зазначення про докази, що підтверджують кожну обставину, наявність  підстав для звільнення від доказування тощо; на порушення  зазначеної вище правової  норми, зокрема. п. 6 ч. 2 т. 119 ЦПК України, у позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують зазначені у позові обставини, та не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України), та, не зважаючи на роз’яснення в ухвалі приписів закону щодо визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві за умови не приведення позовної заяви відповідно до встановлених ЦПК України вимог, вимоги ухвали судді з боку позивача у наданий  строк (до 07.04.2011 р.)  виконані  не були.

За ч.2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно  до  ухвали  суду  у  встановлений строк виконає вимоги,  визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить  суму  судового  збору,  а  також  оплатить  витрати   на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  позовна заява вважається поданою в день первісного її подання  до  суду.  Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

           Разом з тим, в обґрунтування прийнятого рішення, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно зі змістом якої Конвенція та практика Суду підлягатиме застосуванню судом як джерело права, варто зазначити про те, що, виходячи із практики Європейського Суду (Societe anonyme et Nikos Kouturas ATTEE», 20), дотримання форм, які передбачені у внутрішньому праві для пред’явлення позову до компетентного суду, становить обов’язок для особи/осіб, які звертатимуться із цим позовом, що, безсумнівно, має за мету забезпечення належного здійснення правосуддя, та зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.    

            Керуючись  ч. 2 та ч. 4 ст. 121, ч. 2 ст. 208 та ст. 210 ЦПК України,  суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву  Приватного виробничого комерційного підприємства «Зв'язок»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу   повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя