Справа № 3-1602/11

ПОСТАНОВА

іменем України

  Дата документу 06.07.2011

20 червня 2011 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А.Г., при секретарі Дудка А.С., розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124  КУпАП і матеріали справи додані до нього  щодо

                           ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попівка Карлівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний код невідомий, до адміністративної відповідальності не притягувався

в с т а н о в и в :

               17 квітня 2011 року, приблизно о 12 год. 50 хв.,  ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Чері Амулет» д. н. з. НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Карла Лібкнехта від вулиці Комсомольська в напрямку вулиці Фрунзе в м. Полтаві в порушення підпункту «а»п. 14.6. Правил дорожнього руху України (далі - Правил), виконуючи маневр обгону, не впевнився в тому, що водій ОСОБА_2, який керував автомобілем «ЗАЗ-110307»д. н. з. НОМЕР_2 і рухався попереду, подав сигнал повороту для виконання маневру «поворот ліворуч»на вулицю 8 Березня та допустив зіткнення з ним, внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження.  

               Допитаний в суді порушник ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та показав, що того дня в зазначений час він рухався у вказаному напрямку зі швидкістю не більше 50 км/год. Їхав по смузі зустрічного для нього руху, оскільки вирішив здійснити обгін автомобіля «ЗАЗ-110307» д. н. з. НОМЕР_2, який рухався перед ним. В той час, коли здійснюючи маневр обгону, він порівнявся з названим автомобілем, той різко, не включаючи покажчика повороту, почав здійснювати поворот ліворуч на вулицю 8 Березня. Уникаючи зіткнення та можливого наїзду на пішоходів, які стояли на повороті, він почав різко гальмувати, але зупинити автомобіль не зміг та допустив зіткнення з ним. Вважає, що винним у виникненні даної ДТП являється водій автомобіля «ЗАЗ-110307»д. н. з. НОМЕР_2.

Незважаючи на заперечення порушником своєї вини у вчиненні ДТП, його винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були перевірені в ході судового розгляду справи.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що 17 квітня 2011 року він рухався по вулиці Карла Лібкнехта по смузі, призначеній для руху в його напрямку в колоні автомобілів. Не доїжджаючи до перехрестя з вулицею 8-го Березня, він маючи намір здійснювати поворот ліворуч, пересвідчившись в безпеці виконуваного ним маневру і відсутності позаду нього на небезпечній для цього відстані транспортних засобів, включив лівий покажчик повороту і наблизившись до перехрестя, почав здійснювати його. В цей час інший учасник дорожнього руху, ОСОБА_1, який керував автомобілем «Чері Амулет»з метою здійснити обгін, не пересвідчившись в безпеці виконуваного ним маневру, на великій швидкості по смузі зустрічного руху, незважаючи на наявність попереду повороту, почав здійснювати обгін, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем під його керуванням,  коли він виконував маневр повороту ліворуч.

Це підтвердила в ході розгляду справи в суді свідок ОСОБА_3, яка пояснила, що 17 квітня 2011 року, переходячи через перехрестя вулиць Карла Лібкнехта та 8-го Березня, де вона йшла з донькою ОСОБА_5, вони помітили автомобіль «Чері Амулет», який їхав на дуже великій швидкості по зустрічній для нього смузі руху та ще й впритул до пішохідного тротуару, по якому вони йшли, що й привернуло їхню увагу до вказаного автомобіля. Вони зразу ж відчули шум гальмування та удару. Оглянувшись назад, вони побачили, що автомобіль «Чері Амулет»вдарив в заднє ліве крило автомобіль «ЗАЗ-110307».

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_5, чиї показання були досліджені в суді (а. с. 10).

Обидва свідки винуватим у виникненні ДТП вважають ОСОБА_1, який їхав з дуже великою швидкістю, що навіть у них викликало тривогу за їх власну безпеку та безпеку інших пішоходів, які в цей час знаходились на тротуарі.

Вина порушника підтверджується також протоколом огляду місця ДТП та схемою доданою до нього (а. с. 3-7), якими встановлено, що гальмівний шлях автомобіля під керуванням ОСОБА_1 становить 25 м, що спростовує його твердження про те, що він рухався зі швидкістю не більше 50 км/год особливо з урахуванням того, що зупинки автомобіля порушника внаслідок гальмування не відбулося, а він зупинився лише після зіткнення з іншим автомобілем.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд, крім наведеного вище, виходить також з змісту  підпункту «а»пункту 14.6. Правил, згідно з яким обгін заборонено на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа. Ці вимоги Правил ОСОБА_1 порушив.

Суд критично оцінює його показання про те, що перед перехрестям, де він здійснював обгін не було встановлено попереджувального знаку про наявність перехрестя, а тому він не знав про його існування. Критично оцінюючи його показання в цій частині, суд виходить з того, що в судовому засіданні порушник пояснив, що він дуже хорошо знає дорожню обстановку на вказаній ділянці руху, оскільки кожного дня не менше десяти разів на добу він проїжджає по ній. Тому йому відомі «кожна ухабина і перехрестя». Отже, здійснюючи обгін на перехресті, ОСОБА_1 знав, що цього робити не можна і діяв всупереч вимогам п. 1.3. Правил, яким встановлено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.    

Крім того, судом встановлено і це слідує з змісту протоколу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, потерпілий ОСОБА_2 перед виконанням маневру «поворот ліворуч»включив покажчик лівого повороту і пересвідчився в безпеці виконуваного ним маневру, а також рухався з встановленою для руху в місті швидкістю, розраховуючи при цьому на виконання відповідно до п. 1.4. Правил і іншими учасниками дорожнього руху вимог Правил.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6, які він дав в суді, про те, що нібито порушник рухався з встановленою для руху на вказаній ділянці швидкістю і здійснюючи маневр обгону, не допустив порушення Правил, так як  світловим сигналом попередив про свій намір здійснювати обгін, а водій автомобіля «ЗАЗ-110307»д. н. з. НОМЕР_2, який рухався попереду, без попередження про намір зробити це, почав здійснювати поворот ліворуч. Оцінюючи так його показання, суд виходить з того, що ні потерпілий, ні свідки, які були допитані в суді, не підтвердили факту присутності цього свідка на місці пригоди і це не слідує з матеріалів, доданих до протоколу. На підставі цього суд не приймає його показань до уваги.

                   Проаналізувавши наведені докази, суд вважає, що ОСОБА_1, порушивши пункти 1.3., 1.4. та підпункт «а»п. 14.6. Правил, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вчинив правопорушення, передбачене  ст. 124 КУпАП.

               При  накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, поведінку під час ДТП та після нього і  вважає, що на нього повинно бути накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

               Керуючись статтями 283 та 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

               Піддати громадянина ОСОБА_1 на підставі ст. 124 КУпАП адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.

               Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред’явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

          Суддя                                                                                 А. Г. Савченко