№ 0827/2-а-8378/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року                                                                      м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Дмитрюк О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради (надалі - УПСЗН  ШРА ЗМР) про визнання дій  протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення ,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 року позивач, з додержанням вимог територіальної та предметної підсудності, звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, як адміністративного суду, з позовом до УПСЗН  ШРА ЗМР, в якому зазначив наступне. Він відповідно до Закону України №796-Х11 від 28.02.1991р. "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі –Закон –796), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. та  інвалідом 3 групи захворювання безстроково. Однак зазначив, що порушуються його права, як ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС щодо нарахування та виплати соціальної допомоги, що призвела до порушення його права на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення, просить визнати протиправними дії відповідача під час проведення виплати одноразової щорічної допомоги по ст. 48 Закону України «Про статус і  соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з відповідача на його користь одноразову щорічну допомогу в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки з урахуванням раніше сплачених сум; зобов’язати відповідача і надалі нараховувати та виплачувати одноразову щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат у відповідності до діючого законодавства .

19.07.2011 р. відповідачем надано письмові заперечення на позов, в яких управління просило відмовити позивачу у задоволенні її позову у повному обсязі.

19.07.2011 року розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов позивача підлягає  частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3 групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач має право на отримання передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічної разової допомоги на оздоровлення інвалідам 3-ї групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (розмір заробітної плати визначається на момент виплати), та захист цього права від порушень з боку  відповідача, які проявлені у вигляді відмови в здійсненні нарахування та проведенні перерахунку суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року  пільг.                                                                          

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист в випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач  перебуває на обліку в УПСЗН Шевченківської районної адміністрації ЗМР, щорічна разова допомога на оздоровлення нараховується йому відповідачем у спосіб та у розмірі, встановленому Постановами КМУ, в тому числі №836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі №836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року , на підставі яких була нарахована щорічна разова допомога на оздоровлення позивачу, оскільки остання  звужує обсяг встановлених законом його прав.  

Зі змісту ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування щорічної разової допомоги на оздоровлення береться мінімальна заробітна плата.

За чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати  визначається лише за правилами, передбаченими Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11.10.2005 р., № 8 від 06.07.1999 р., № 5-рп02 від 20.03.2002 р,. № 7–рп04 від 17.03.2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10–рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.   

Таким чином, при розрахунку розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення слід керуватися ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна разова допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.   

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Право позивача на отримання зазначеної щорічної разової допомоги на оздоровлення закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку допомоги позивачу покладено саме на УПСЗН Шевченківської районної адміністрації ЗМР.

Оскільки УПСЗН Шевченківської районної адміністрації ЗМР проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком належної позивачу щорічної разової допомоги на оздоровлення, як інваліду ЧАЕС 3 групи, суд не може здійснювати розрахунок допомоги позивача, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо її перерахунку у відповідності з вимогами, встановленими ст. 48 Закону України  «Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї діяльності щодо відмови у нарахуванні та виплаті у належному розмірі відповідної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу  за 2010 рік.

Щодо вимог позивача про нарахування ції допомоги надалі, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ст.99 КАС України встановлений шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Статтею 100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю позивачеві, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинно здійснюватись у межах шестимісячного строку. Вимоги, які виходять за межі встановленого строку, задоволенню не підлягають.

Згідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, зазначено, що присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів допускається –у межах суми стягнення за один місяць.

П.1ч.2 ст. 256 КАС України, передбачає, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернутися до негайного виконання постанови: у разі стягнення всієї суми боргу при присудження платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 256 КАС.           

В силу ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

П. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України передбачено, що у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії  Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради  в частині відмови у проведенні донарахування ОСОБА_1 невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення  як інваліду Чорнобиля ІІІ групи у відповідності до ст. 48 Закону України  «Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2010 рік –незаконними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради  донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради –відмовити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради  виконати дану постанову негайно.        

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення цієї постанови.

Суддя                                                                                 О.В. Дмитрюк