Справа № 2-а-773/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Наумової І.Й., при секретарі  Фіркаловій І.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАЇ м. Пологи Запорізької області сержанта міліції Матвієнка Олександра Васильовича про визнання нечинною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом  до інспектора ДПС Матвієнка О.В.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.12.2010 року інспектором ДПС Матвієнко О.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол серії АР1 № 166791 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що позивач 17.12.2010 року об 14 годині 38 хвилин рухався на автомобілі ДАФ, на якому на даху встановлено чотири допоміжні фари, чим порушив вимоги п.п. а) п. 31.4.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП. Постановою серії АР1 № 032077 від 17.12.2010 року відносно  ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

          Так, позивач в заяві вказав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена необґрунтовано,  в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та не надано належних доказів.    

          Тому, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову серії АР1 № 032077  від 17.12.2010 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП в розмірі 340 грн., а провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.  

          В судовому засіданні позивач підтримав позов за підставами, що викладені у письмовій формі. Відповідач  у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причину неприбуття не повідомив, письмових пояснень чи заперечень не надав, тому суд, відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

          Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позов виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за: перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Судом встановлено, що 17.12.2010 року  інспектором ДПС Матвієнко О.В. був складений протокол серія АР1 № 166791 про адміністративне правопорушення  (а.с.4).  В протоколі вказано, що позивач 17.12.2010 року об 14 годині 38 хвилин рухався на автомобілі ДАФ, на якому на даху встановлено чотири допоміжні фари, чим порушив вимоги п.п. а) п. 31.4.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП. Постановою серії АР1 № 032077 від 17.12.2010 року відносно  ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом 10 днів з дня винесення постанови.

В діях громадянина ОСОБА_1 не вбачається склад правопорушення передбачений  ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки відповідно до п.31.4.3 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001р. «протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні дороги симетрично до повздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною», оскільки вказані фари входять до комплектації автомобіля ДАФ, що підтверджується наданими в судовому засіданні витягом з технічного обладнання автомобіля і фотографією автомобіля ДАФ, які суд приймає до уваги.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивачем переобладнано автомобіль.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що під час складання протоколу та постанови, інспектор ДПС Матвієнко О.В. не дотримався вимог ст.280 КУпАП, а саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право позивача.

Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, що інспектором при винесенні штрафу не було враховано.

На думку суду, стягнення, застосоване інспектором ДПС Матвієнко О.В. не відповідає ступеню вини позивача. При їх винесенні посадовою особою ДАІ не враховано характер та ступінь провини, обставини, що пом’якшують його вину, а саме той  факт, що позивач притягається до адміністративної відповідальності вперше, своїми діями аварійну ситуацію на дорозі не створив та іншим учасникам дорожнього руху не завадив.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 27.12.2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів відповідно до вимог ч.6 ст.71 КАС України.

Задовольняючи позов, суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.12.2010 року не додані пояснення свідків правопорушення, фото-відео фіксація не застосовувались.

Крім того при складанні постанови було порушено право позивача на її оскарження, тобто складання до постанови додатково і протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.256 КУпАП, із зазначення часу, точного місця вчинення правопорушення та вручення його копії правопорушнику. Оскільки справу було розглянуто на місці, було порушено право ОСОБА_1 передбачене ст.268 КУпАП, а саме: під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого спеціаліста в галузі права.

У зв’язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає скасуванню, у зв’язку з тим, що факти, викладені у зазначених протоколі та  постанові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і під час розгляду справи були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Підстав для відмови у задоволенні позову у суду не має.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  6, 9-11, 70-71, 86-88, 158-163 КАС України, 288, 293 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАЇ м. Пологи Запорізької області сержанта міліції Матвієнка Олександра Васильовича про визнання нечинною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову серії АР1 № 032077 від 17.12.2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАЇ м. Пологи Запорізької області сержантом міліції Матвієнко Олександром Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.  

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя                                                                                                    І.Й. Наумова