У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 06 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від               11 лютого 2005 року, яким

ОСОБА_1,  

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, несудимий,

засуджений за ч. 3 ст. 309 КК України на п'ять років позбавлення волі.

            На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1  звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

            У апеляційному порядку справа не розглядалась.

            Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він приблизно 12 грудня 2004 року з метою придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломи, на своєму автомобілі “ІНФОРМАЦІЯ_2” приїхав у АДРЕСА_1 та вдень незаконно придбав у невстановлених слідством осіб без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - висушену макову солому, яку перевіз у належний йому гараж НОМЕР_1, розташований по АДРЕСА_2, де зберігав її для особистого вживання.

16 грудня 2004 року приблизно о 20-ій год. 30 хв. він під час перевезення з метою зміни місця зберігання макової соломи на тому ж автомобілі в районі перехрестя АДРЕСА_3 був затриманий працівниками міліції. При огляді його автомобіля було виявлено та вилучено 25324 гр. висушеної макової соломи, а наступного дня при проведенні огляду належного йому гаража ще 71857 гр. цього ж наркотичного засобу.

            У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 309 ч. 3 КК України, мотивуючи тим, що умисел засудженого був спрямований на збут наркотичних засобів, про що свідчить особливо великий їх розмір.  Вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу, а також зазначає, що суд не вирішив питання про долю речових доказів, а саме належного засудженому автомобіля.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши наведені в ньому доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться відносно підсудних і тільки в межах пред”явленого їм обвинувачення.

Із матеріалів справи видно, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 було пред”явлено обвинувачення в незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Розглядаючи справу, суд за межі пред”явленого ОСОБА_1 обвинувачення не вийшов і визнав його винним у вчинені даного злочину.

Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 з мотиву неправильного застосування судом кримінального закону, на що посилається прокурор у поданні, не вбачається.

Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про визнання призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то їх слід визнати обгрунтованими.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше не судимий, за місцем роботи і проживання характеризувався позитивно, розкаявся, має на утриманні неповнолітню дитину і непрацездатну матір. Наведені обставини за переконанням суду свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не грунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд в достатній мірі не  врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії тяжких, не дав оцінки тій обставині, що кількість придбаного засудженим наркотичного засобу становила особливо великий розмір - 97181 гр.

Разом з тим з характеристики, яка є в матеріалах справи, слідує, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризувався задовільно, ніде не працював, схильний до вчинення злочинів (а.с.116).

Ураховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, бо призначене йому за цим вироком покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим через його м”якість.

При новому судовому розгляді справи належить також перевірити доводи прокурора щодо вирішення питання про долю речових доказів, а саме належного засудженому ОСОБА_1 автомобіля “ІНФОРМАЦІЯ_2”.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.

 Судді:

   Ю.М. Кармазін                      М.Р. Кліменко            Є.Ф. Стрекалов