01 серпня 2011 року                                                                                                 2-1840/11

                                                                           Рішення

Іменем України

 01.08.2011                                                                                      місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді –Мельник І.Г.,

при секретарі Догаєвій А.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду до відповідачів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених вимог вказували, що виконавчий напис від 15.07.2010 р., вчинено з грубим порушенням норм права, протиречить їх інтересам та інтересам їх дитей, а також грубо порушує їх конституційне право на житло. При цьому, банк невірно розрахував заборгованість, а приватний нотаріус  при вчиненні виконавчого напису не врахував спірність боргу, наявність зареєстрованими у квартирі неповнолітніх дітей. Просили визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідачів.  

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4, діюча за довіреністю, підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Позивачі не заперечували проти того, що в них велика заборгованість перед Банком, але наполягали на тому, що нотаріус не врахував наявність двох неповнолітніх дітей, які були зареєстровані в спірної квартирі після укладання договору іпотеки, що на даний момент у суді є цивільна справа за позовом банку до них про стягнення заборгованості, яка не є безпірною, банк не мав права одночасно звертатися з двома вимогами. Крім того, ОСОБА_1 стверджувала, що з боку нотаріуса має місце порушення Закону про нотаріат, так як нотаріус не має права займатися фінансовими питанями і за це отримувати гроші.  Просили позов задовольнити.

Представник відповідача ПУМБ ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що з боку банку та нотаріуса не має порушень чинного законодавства, так як позивачці направлялась вимога про сплату заборгованості, яку вона особисто отримала  25.11.2008 року, але після спливу 30 днів, вимога з її боку виконана не була, в зв’язку з чим з 26.12.2008 року у неї виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в повному об’ємі. Таким чином, 25.06.2010 року банк реалізуючи свої законні права та захищаючи свої інтереси звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса, який був вчинений 15.07.2010 року приватним нотаріусом відповідно до вимог діючого законодавства. При цьому з боку банку нотаріусу були надані розрахунок заборгованості позичальника, договір іпотеки, кредитний договір, вимога про дострокове порушення кредиту тощо. На час вчинення виконавчого напису у нотаріуса були відсутні будь-які обмеження щодо можливості вчинення нотаріальних дій. Посилання позивачів на порушення прав неповнолітніх дітей при примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки, також є безпідставними, так як на момент укладання договору іпотеки, від позивача була отримана нотаріально посвідчена заява про відсутність на реєстраційному обліку у іпотечної квартирі неповнолітніх дітей. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3  в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки при вчиненні виконавчого напису ним було дотримано всіх вимог закону.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, їх представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

19 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (з 16 липня 2009 року ПАТ „Перший український міжнародний банк” на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 432835)  та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6742889, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 65 000 доларів США строком не пізніше 19.08.2028 року зі сплатою 12,99% річних (а.с.11-13).

Згідно ст. 572 ЦК України,  в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 ЦК України передбачає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № 6761131, посвідчений 19.08.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 за реєстровим № 3060, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 55,5 кв.м., житловою –29,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3058 (а.с.14-15).

Частина 2 ст. 1050   ЦК України передбачає, що, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.3.5.7 вказаного кредитного договору банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту у разі затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього Договору на один календарний місяць.

Судом також встановлено, що позивач порушив своє зобовязання і на 18 червня 2010 року включно, згідно Додатку № 1 мав заборгованість перед банком у розмірі 14473,88 доларів США сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом,  64941,62 доларів США основна сума кредиту та сума пені за порушення строків виконання зобов’язань – 23236,84 доларів США, загальна сума заборгованості складає 102652,34 доларів США. 21 листопада 2008 року позивачці була направлена вимога банку про дострокове повернення всієї суми кредиту та запропоновано протягом 30 календарних днів погасити прострочену заборгованість  по поверненню кредиту та процентів і уникнути дострокового повернення всієї суми кредиту. При цьому попереджено, що в противному випадку банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказану вимогу позивач одержав 25 листопада 2008 року  (а.с. 31-32).    

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33  Закону України  «Про іпотеку»,  у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону…Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 4.1 статті 4 вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель вправі   звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки переважно перед їншими кредиторами Іпотекодавця у випадках невиконання вимоги чи неналежного виконання Основного зобовязання.

Відповідно до ст. 35  Закону України «Про іпотеку»,  у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачка не виконала вимоги банку та не звернулася з заявою про оспорювання вказаної суми. Дану обставину сторони не заперечували.

25 червня 2010 року ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на вище визначеному договорі іпотеки.

15 липня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №  5372 про звернення стягнення на зазначено майно, а саме квартиру 30 у житловому будинку № 58/42, який розтошований по вулиці Московська міста Маріуполя Донецької області (а.с.16).  При цьому, з метою захисту майнових прав позивача приватним нотаріусом 02.07.2010 року було направлено на адресу позивачки ОСОБА_1 телеграму про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на належно їй майно (а.с.47).

Згідно ст.87  Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 88 цього Закону передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктами 282,283,284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом  Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, передбачено порядок вчинення виконавчого напису.

Так згідно п. 282 вказаної Інструкції передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України… Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у даному Переліку.

Встановлено, що, звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, Банк надав усі передбачені вказаним Переліком документи, а саме: договір іпотеки № 6761131 від 19.08.2008 р. (оригінал); кредитний договір № 6742889 від 19.08.2008 р.; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на  18 червня 2010 року включно; претензія до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором разом з поштовим повідомленням (а.с.26-34).

Тобто, надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи, повністю відповідають необхідному переліку документів (які подаються стягувачем нотаріусу), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172, а також главі 14 Закону України „Про нотаріат" та розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №283/8882).

Таким чином суд вважає, що дії відповідачів щодо вчинення виконавчого напису провадилися у відповідності з вище вказаними нормами закону, позивача не позбавлено приватної власності, не має підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у звязку з реєстрацією в квартирі неповнолітніх дітей через деякий час після укладених договорів іпотеки та кредиту (а.с.10).

З урахуванням вище вказаного суд відмовляє в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на підставі ст. 88 ЦПК України у звязку з відмовою в позові не підлягає стягненню на користь позивача і судові витрати з відповідачів.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60,  209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 572, 575, 1050 ч.2, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», п.1 постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом  Міністерства Юстиції  України від 03.03.2004 р. № 20/5, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ______________________