ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.10.06р. | Справа № А30/250-06(А30/251-06) |
За позовом: Національного Банку України в особі Управління Національного банку України в Луганській області (м. Луганськ)
До відповідача: Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, (м. Дніпропетровськ)
Про: стягнення штрафу у розмірі 680грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар Ворошило О.М.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Котванов В.В., довіреність від 20.07.2006 року, завідуючий юридичного сектору
Від відповідача: Лучанінов Д.В., довіреність №1412 від 29.05.2006 року, старший юрисконсульт; Чередник Г.Б., довіреність №2335 від 21.08.2006 року, юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ:
Національний Банк України в особі Управління Національного банку України в Луганській області (м. Луганськ) звернувся з позовом до суду до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, (м. Дніпропетровськ), яким просить стягнути до Державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 680грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні операцій з валютними цінностями, проведеною Управлінням Національного банку України в Луганській області в Луганській філії Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” за період з 01.05.2004 року по 01.04.2006 року, були виявлені порушення п.7.10 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями в частині неподання до Національного банку України інформації в звіт за формою №531. Відповідачем допущене приховування встановленої Національним Банком України звітності про валютні операції, що, згідно з п.2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 16 цього Декрету. На підставі вищезазначеного Управління НБУ в Луганській області прийняло постанови №11 від 31.07.2006 року та №10 від 31.07.2006 року про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00грн. по кожній постанові, а загалом –680грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідальність банку за порушення валютного законодавства згідно з п.2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року №15-93 тягне за собою наслідки, передбачені статтею 16 цього Декрету (несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції). В даному випадку таке порушення відсутнє, а саме звіт за формою №531 подається про резидентів –суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які перевищили встановлені законодавством терміни розрахунків за експортними імпортними та лізинговими операціями (90 діб). Відповідач зазначає, що різниця між відправленими на користь нерезидента російськими рублями та отриманим від нього товаром становить 2 842,40російських рублів.
Ця різниця виникла у зв’язку з тим, що працівник філії при закритті імпортної операції помилково перерахував суму у ВМД по курсу 0,17672, але на 09.09.2005 року курс російського рубля за даними НБУ становив 0,17872. Таке перерахування призвело до помилки, яка призвела до виникнення кредиторської заборгованості, тоді як обов’язки сторін за зовнішньоекономічним договором від 03.05.2005 року №12 виконані у повному обсязі та у встановлені терміни для розрахунків.
Також відповідач вважає, що у зв’язку з прийняттям змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2003 року №124, які внесені постановою Правління Національного банку України від 27.01.2006 року та набрали законної сили з 01.03.2006 року, обов’язок подавати інформацію у звіті виникає один раз про взяття резидента на контроль. Тим самим скасовано відповідальність особи в разі не включення інформації до звіту за формою №531 у наступному звітному періоді, що була винесена у майбутньому звітному періоді. Відповідач вважає, що позивач повинен був застосувати до КБ „Приватбанк” нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2006 року об’єднані для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №А30/250-06 та №А30/251-06 та присвоєно номер справи А30/250-06 (А30/251-06).
Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на диск CD-R серійний номер CD2JS504013842LD19.
В судовому засіданні оголошено перерва з 19.09.2006 року на 03.10.2006 року.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
31 липня 2006 року начальником Управління Національного Банку України в Луганській області Луб’яницьким О.Г. були розглянуті матеріали перевірки Луганської філії Закритого акціонерного банку „Приватбанк” та встановлено порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яке полягає в наступному.
Луганською філією Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” за дорученням свого клієнта –приватного підприємця Смажко В.В. у якості попередньої оплати за товар, який поставляється за договором від 03.05.2005 року №12, укладеним з ТОВ „Санто” (Росія), було перераховано на користь цього нерезидента 4 001 480,4 російських рублів. Дата настання 90-денного терміну завершення розрахунків за даним договором –15.12.2005 року. До цього часу товару в Україну було поставлено на суму 3998638,00рос.руб. Не надійшло товару на суму 2842,40рос. рублів.
Згідно договору від 03.05.2005 року №12, укладеному між ТОВ „Санто”, м. Липецьк та ПП Смажко В.В., Луганськ (а.с.36,т.2) на вироблення і поставку замовленої і сплаченої продукції на умовах 100% передплати, загальна вартість якого складає 10 000 000,00рос. рублів, Луганською філією ЗАТ КБ „Приватбанк” було куплено за дорученням клієнта російських рублів на суму 4 001 480,40 відповідно до заявок про купівлю іноземної валюти.
Факт поставки товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, наданими клієнтом, які були включені до реєстрів вантажно-митних декларацій, а саме: вантажно-митні декларації:
від 31.05.2005 року №702000001/5/0004571 на суму 298283,00рос. руб.;
від 31.05.2005 року №702000001/5/0004572 на суму 312 884,00рос.руб.;
від 06.06.2005 року №702000001/5/0004711 на суму 308 484,00рос. руб.;
від 29.06.2005 року №702000001/5/0005633 на суму 616835,2рос. руб.;
від 08.08.2005 року №702000001/5/0007131 на суму 616 835,20рос. руб.;
від 09.09.2005 року №702000001/5/0008476 на суму 616 835,20рос. руб.;
від 24.10.2005 року №702000001/5/0010094 на суму 602035,2рос. руб.;
від 24.10.2005 року №702000001/5/0010095 на суму 626445,2рос. руб., а всього на суму 3 998638,0рос. руб.
Таким чином, різниця між відправленими на користь нерезидента російськими рублями –4 001 480 та отриманим від нього товаром у сумі 3 998 638 рос. руб. становить 2 842,40рос.руб.
В подальшому грошові кошти 2 842,4 рос. руб. були зараховані на розподільчий рахунок клієнта відповідача з призначенням платежу як повернення кредиторської заборгованості нерезидента за договором №12 від 03.05.2005 року і продані 29.05.2006 року на МВРУ, що не спростовано відповідачем.
Управлінням Національного банку України в Луганській області отримано листа Державної податкової адміністрації в Луганській області від 09.06.2006 року №8312/22-016, в якому йдеться про відсутність повідомлення від уповноваженого банку, а саме, Луганської філії ЗАТ КБ „Приватбанк”, щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до форми звіту №531 (місячна), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 року №124 „Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України” звіт подається в разі наявності клієнтів банку (підрозділу, філії), які порушили законодавчо встановлені терміни розрахунків (у тому числі у валюті України) за експортними, імпортними та лізинговими операціями і не отримали на останнє число звітного місяця відповідних індивідуальних ліцензій на перевищення законодавчо встановленого терміну розрахунків. Звітною датою є останнє число звітного місяця.
Як вбачається з зазначеної норми обов’язок відповідача подати такий звіт виникає у разі наявності клієнтів банку, які порушили законодавчо встановлені строки розрахунків і не отримали на останнє число звітного місяця відповідних індивідуальних ліцензій на перевищення законодавчо встановленого терміну розрахунків.
В порушення п.7.10 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року №136, банком не надана до Національного банку України інформація щодо зазначеного факту в звіт за формою №531 „Звіт про порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 року №124 станом на 01.03.2006 року.
За приховування закритим акціонерними товариством комерційний банк „Приватбанк” встановленої Національним банком України звітності про валютні операції було винесено постанову №11 від 30.06.2005 року про притягнення Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00грн. та постанову №10 від 30.06.2005 про притягнення Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00грн., а всього на суму 680грн.
Правовою підставою прийняття вищевказаних постанов є стаття 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” і пункт 2.8 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000року №49.
Постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства не були оскаржені, в установленому порядку недійсними не визнані.
Викладені вище обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ст. 10 Декрету кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.
Статтею 16 цього Декрету передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції –штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до пункту 2.8 постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 „Про затвердження положення про валютний контроль”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 р. за № 209/4430 несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач не заперечує факт ненадання до звіту необхідної інформації про правопорушника та зазначає, що припустився помилки в застосуванні обмінного курсу валют. Допущення помилки при застосуванні курсів валют не звільняє від надання інформації про порушення термінів розрахунків за імпортною операцією. Порядок надання такої інформації та випадки звільнення від її надання встановлюються Національним Банком України і до компетенції відповідача не відноситься. Факт поставки нерезидентом товару встановлено відповідачем на підставі восьми вантажно-митних декларацій, за якими сума поставленого товару склала 3998 638,0рос. руб. Отже, є підтвердженою доказами різниця у 2 8412,4рос. руб. між відправленою клієнтом відповідача на користь нерезидента сумою 4 001 480,4рос. руб. та сумою поставленого товару, що свідчить про невиконання нерезидентом зобов’язань, про наявність заборгованості та порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків.
Постановою Правління Національного банку України від 27.01.2006 року №22 внесено зміни до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2003 року №124, яка набрала законної сили з 01.03.2006 року, тому відповідач вважає, що відпали підстави для застосування відповідальності за скоєне порушення валютного законодавства. Відповідно до внесених змін обов’язок подавати інформацію у звіті виникає один раз про взяття резидента на контроль.
Згідно частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У відповідності з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 року №1-рп/99 установлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, м. Київ, 9 лютого 1999 року Справа N 1-7/99 N 1-рп/99 vd990209 vn1-рп/99) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Як зазначено в п.3 мотивувальної частини цього рішення, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Зі змісту постанови Правління Національного Банку України від 27.01.2006 року №22 „Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2006 р. за N 114/11988 вбачається, що вказана постанова набирає чинності з 01 березня 2006 року (п.5 постанови) та не містить вказівки про надання цій постанові зворотної сили.
З огляду на викладене, не приймаються доводи відповідача приведені в обґрунтування відзиву.
З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно п.3 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України” до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Позивач звільнений від сплати державного мита на підставі п.29 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.12.1993 року №7-93, тому при зверненні до суду судовий збір не сплачувався.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 87,94,98,161-163 розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, коррахунок 32009100400 в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області МФО 305006, ЄДРПОУ 14360570) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 680грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва
(Дата складання постанови у повному обсязі
відповідно до вимог статті 163 КАС України, - 10.10.2006 року)