Центральний районний суд м. Миколаєва                                                      

____________________________________________________________________________________

                                                                                                                                       Справа № 1-209/11

ВИРОК

Іменем України

02 серпня 2011 року                                                                                                         м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –судді Чернієнка С.А.

при секретарі Куземі А.С.

за участю прокурора Толстої І.Л.,

                підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

                їх захисника –адвоката ОСОБА_3,

                підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, раніше судимим 12 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 263 КК України до двох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік, має повну загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у с. Бурундай Ілійського району Алма-Атинської області Казахської РСР, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

22 квітня 2010 року, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на неохоронюваній території та неогородженій території Миколаївської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чорноморська, 10, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі, таємно викрали три металеві віконні решітки загальною вартістю 70 грн., що належать вказаній адміністрації, з викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд.

Крім цього, у цей же день, близько 16 год. 30 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у тому ж місці, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі, таємно викрали дві металеві віконні решітки загальною вартістю 300 грн. та металевий бак невстановленої вартості, що належать Миколаївської районної державної адміністрації, з викраденим з місця вчинення злочину зникли, одержавши реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, у зазначеній вище частині, винним себе визнав повністю, повідомивши, що дійсно 22 квітня 2010 року, близько 15 год. 30 хв., він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вживши спиртні напої, проходили біля закинутої будівлі, що знаходиться в мікрорайоні Варварівка. Біля дверей будівлі вони побачили три металевих решітки, які взяли та віднесли до пункту прийому металобрухту, де здали, отримавши за них 70 грн.. На гроші, виручені від продажу викраденого, вони придбали продукти харчування і пива. Після вжиття придбаного, він запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернутися до вказаної будівлі та викрасти інші металеві речі. Повернувшись, вони знайшли на території іще дві металеві решітки та металевий бак. Взявши це майно вони направилися до пункту прийому металобрухту. Він та ОСОБА_2 несли бак, а ОСОБА_1 –решітки. По дорозі до пункту прийому металобрухту, неподалік від вказаної будівлі, їх затримали працівники міліції, які вилучили викрадене майно. У вчиненому щиро кається.    

Допитані у ході судового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пред’явленому їм обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, у зазначеній вище частині, винними себе визнали повністю та дали аналогічні показання.

Показання підсудних щодо місця, часу, способу, кількості і переліку викраденого, повністю відповідають фактичним обставинам справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.

У ході судового слідства підсудні, оспорюючи вартість викраденого ними майна, посилалися на те, що органами досудового слідства не надано достовірних доказів, що її підтверджують.

В дослідженій у ході судового слідства довідці № 72-1-14 від 30.04.2010р., виданій заступником начальника управління агропромислового розвитку Миколаївської РДА ОСОБА_6 зазначено, що вартість викраденого підсудними металевого баку об’ємом 200 л. станом на 01 квітня 2010 року складає 300 грн. (а.с. 17).

У виданій тією ж службовою особою довідці № 66-1-13 від 01.052010р. вказано, що вартість віконних металевих решіток у кількості двох штук станом на 01 квітня 2010 року складає 300 грн. (а.с. 41)       

Згідно виданої ним же довідки № 1215 від 06.05.2010р., вартість металевих віконних решіток у кількості двох штук станом на 01 квітня 2010 року складає 450 грн. (а.с. 53).

Допитаний у ході судового слідства в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що у наведених вище довідках, вартість викраденого майна він вказав приблизно, виходячи з цін на такі вироби на ринку, за даними бухгалтерського обліку на балансі Миколаївської РДА рахується будівля в цілому, окремо вказані вироби не обліковувалися, тому їх балансова вартість йому не відома.    

Враховуючи наведені показання свідка ОСОБА_6, а також те, що він не є особою, яка має спеціальні знання у галузі товарознавства, суд не бере до уваги зазначені вище довідки про вартість викраденого майна як достовірні докази.

Визначаючи вартість двох металевих решіток, викрадених підсудними 22 квітня 2010 року, близько 15 год. 30 хв., у розмірі 70 грн., суд виходить з показань підсудних про те, що це викрадене майно ними було здано до пункту прийому металобрухту і одержано за нього 70 грн..

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1/52 від 01.06.2011р. ринкова вартість двох металевих решіток, викрадених підсудними 22 квітня 2010 року, близько 16 год. 30 хв., станом на момент вчинення крадіжки становила 992 грн..

Враховуючи вказаний висновок вартість цих решіток, зазначену в обвинуваченні, пред’явленому підсудним, суд вважає доведеною.             

Таким чином, дослідивши наведені вище докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає доведеною вину підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у крадіжках –таємних викраденнях чужого майна –вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім наведеного вище, підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що вони 14 квітня 2010 року, близько 21 год. 00 хв., знаходячись на неохоронюваній території та неогородженій території Миколаївської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чорноморська, 10, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі, таємно викрали металеву трубу вентиляційної системи вартістю 300 грн., що належить вказаній адміністрації, з викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд, а також у тому, що 21 квітня 2010 року, близько 11 год. 00 хв., знаходячись у тому ж місці, діючи умисно з корисливих мотивів за попередньою змовою та у групі, таємно викрали металеву дверну раму вартістю 90 грн., що також належить вказаній адміністрації, з викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачувалися іще й у тому, що 13 квітня 2010 року, близько 17 год. 00 хв., вони знаходячись у тому ж місці, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі, таємно викрали металеву водопровідну трубу вартістю 640 грн., що також належить вказаній адміністрації, з викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд.

Допитані у судовому засіданні з приводу вказаної частини обвинувачення підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, себе визнали частково. При цьому підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили факти вчинення вказаних викрадень та повідомили, що металеву трубу і металеву раму, викрадені 14 квітня 2010 року та 21 квітня 2010 року, вони здали до пункту прийому металобрухту і одержали за трубу 40 грн. і за раму 20 грн.. Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_2, крім цього, повідомили, що металеву трубу, викрадену 13 квітня 2010 року, вони здали до пункту прийому металобрухту і одержали за неї 30 грн..

Під час судового слідства підсудні оспорювали вартість викраденого ними майна, зазначену у пред’явленому їм обвинуваченні, стверджували, що викрадені ними предмети були дуже зношеними та іржавими, а тому не могли мати вартість зазначену в обвинуваченні.   

В дослідженій у ході судового слідства довідці № 68-/3-1-13 від 26.04.2010р., виданій заступником начальника управління агропромислового розвитку Миколаївської РДА ОСОБА_6 зазначено, що вартість викраденої підсудними металевої труби діаметром 2 дюйми станом на 01 квітня 2010 року складає 640 грн. (а.с. 68).

У виданій тією ж службовою особою довідці № 66-1-13 від 26.04.2010р. вказано, що вартість труби вентиляційної системи станом на 01 квітня 2010 року складає 300 грн. (а.с. 98)       

Згідно виданої ним же довідки № 68-1-13 від 26.04.2010р., вартість металевої дверної рами станом на 01 квітня 2010 року складає 90 грн. (а.с. 108).

Допитаний у ході судового слідства в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що у наведених вище довідках, вартість викраденого майна він вказав приблизно, виходячи з цін на такі вироби на ринку, за даними бухгалтерського обліку на балансі Миколаївської РДА рахується будівля в цілому, окремо вказані вироби не обліковувалися, тому їх балансова вартість йому не відома.    

Враховуючи наведені показання свідка ОСОБА_6, а також те, що він не є особою, яка має спеціальні знання у галузі товарознавства, суд не бере до уваги зазначені вище довідки про вартість викраденого майна як достовірні докази.

Інших доказів, які підтверджували б вартість цього майна, що зазначена у пред’явленому підсудними обвинуваченні, суду не надано. Зважаючи на це, при визначенні вартості викраденого суд виходить з суми грошових коштів, одержаних підсудними від здачі викраденого до пункту прийому металобрухту і приходить до висновку, що вартість викраденої підсудними 14 квітня 2010 року труби вентиляційної системи складає 40 грн., вартість викраденої ними 21 квітня 2010 року металевої дверної рами складає 20 грн. та вартість викраденої підсудними ОСОБА_4 і ОСОБА_2 13 квітня 2010 року металевої водопровідної труби складає 30 грн..

За такого, склад злочинів, передбачених ст. 185 КК України, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 51 КУпАП, у наведеній вище частині обвинувачення в діях підсудних відсутній, а тому вказівку на вчинення ними 13 квітня 2010 року, 14 квітня 2010 року та 21 квітня 2010 року, близько б 11 год. 00 хв., крадіжок майна Миколаївської РДА слід виключити з обвинувачення, що пред’явлене ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.       

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисні злочини середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше судимим, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризуються негативно, як обставину, що обтяжує покарання, –вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, та як обставину, що його пом’якшує, –щире каяття підсудного.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за вчинені ним злочини покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, яке вважає таким, що відповідає його особі та тяжкості вчинених ним злочинів.

Крім цього, на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, до зазначеного вище покарання суд вважає за необхідне частково приєднати покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, призначене підсудному вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2010р., невідбуте ним у зв’язку зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на один рік, та остаточно призначити йому за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на два роки один місяць.

Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2010р., в частині призначення ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням строком на два роки, підлягає самостійному виконанню, окремо від цього вироку.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисні злочини середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він на момент вчинення злочинів був раніше не судимим, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризуються негативно, як обставину, що обтяжує покарання, –вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, та як обставину, що його пом’якшує, –щире каяття підсудного.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за вчинені ним злочини покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, яке вважає таким, що відповідає його особі та тяжкості вчинених ним злочинів.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне шляхом поглинання вказаного покарання покаранням у виді позбавлення волі строком на чотири роки, призначеним вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2011р., від відбування якого цим же вироком його звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на два роки, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України підсудного звільнити з випробуванням строком на два роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_7 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисні злочини середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше не судимим, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризуються задовільно, як обставину, що обтяжує покарання, –вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, та як обставину, що його пом’якшує, –щире каяття підсудного.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за вчинені ним злочини покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, яке вважає таким, що відповідає його особі та тяжкості вчинених ним злочинів.

Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_7 є раніше не судимим, щиро покаявся у вчиненому злочині, має певне місце проживання, суд вважає можливим виправлення цього підсудного без відбування покарання, а тому й можливим, на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.    

Цивільний позов Миколаївської районної державної адміністрації на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з підсудних вартості викрадених ними 22 квітня 2010 року, близько 15 год. 30 хв., двох металевих решіток, яка становить 70 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 330, 333-335, 337, 338, 343 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, до зазначеного вище покарання частково приєднати покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, призначене ОСОБА_4 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2010р., та остаточно призначити йому за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на два роки один місяць.

Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_4 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2010р., в частині призначення ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням строком на два роки, –виконувати самостійно, окремо від цього вироку.     

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання вказаного покарання покаранням у виді позбавлення волі строком на чотири роки, призначеним вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2011р., за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом двох років від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов Миколаївської районної державної адміністрації –задовольнити частково.

Стягнути з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Миколаївської районної державної адміністрації в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, –70 (сімдесят) гривень.

Речові докази у справі –дві металеві решітки, що зберігаються в ВМ «Вар варівка»Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, –повернутими Миколаївській районній державній адміністрації.

Запобіжні заходи у вигляді підписок про невиїзд, обрані щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час досудового слідства, до набрання вироком законної сили –залишити попередніми.  

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: