Справа № 2-1306/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          02 серпня 2011 року .  Тячівський районний суд Закарпатської області  в особі    головуючого  судді                                                                                  Гримут В.І.

при секретарі                                                                                             Тиводар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу на підставі розписки та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що ОСОБА_2 позичив у нього 3000 доларів США, що по курсу НБУ на 04.05.2011 р. становить 23896 грв., та написав розписку, у якій зобов’язався повернути йому гроші до 31.12.2009 року. Однак, не дивлячись на те, що час виконання зобов’язання минув, гроші не повернув. Просить суд стягнути з відповідача 23896 грв. заборгованості за договором позики, три проценти річних від простроченої суми на період з 17.01.2009 р. по 04.05.2011 р. у сумі 2150 грв., 1700 грв. на відшкодування моральної шкоди та суму понесених ним судових витрат.

          Відповідач у судове засідання не з’явився і не повідомив суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.  

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 узяв у позивача у борг суму еквівалентну 3000 доларів США,  яку зобов’язався повернути до кінця 2009-го року. Взяті на себе зобов’язання відповідач підтвердив письмовою розпискою. Статтею  202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.   За правилами ч. 2 ст. 207 цього ж кодексу, правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, у даному випадку, наявні обставини передбачені статтею 509 ЦК України, згідно якої зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. За змістом ст. 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач взяті на себе зобов’язання повернути позивачу суму еквівалентну 3000 доларам США до кінця 2009 року не виконав. Звертаючись із позовом до суду позивач взяв курс долара США встановлений Нацбанком України на день складання позовної заяви згідно якого 1 долар був еквівалентом 7.9652 грв. Згідно цього курсу 3000 доларів США були еквівалентні (3000 дол. * 7.9653 грв. =) 23896 грв.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На сьогоднішній день, від початку 2010 р. боржник прострочив один рік і сім місяців. Три проценти від 3000-х тисяч доларів становить (3000 : 100 * 3 =) 90 доларів на рік або (90 : 12 =) 7.5 доларів на місяць. За сім місяців 2011-го року сума процентів становить (7.5 * 7 =) 52.5 долари, а всього сума процентів за один рік і сім місяців становить (90 + 52.5 =) 142.5 долари США, що у відповідності до курсу долара станом на день розгляду справи еквівалентно (100 дол. = 797.100 грв.) 1135.86 грв. Отже загальна сума боргу відповідача перед позивачем з процентами становить (23896 + 1135.86 =) 25031.86 грв.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У позовній заяві позивач зазначив, що моральна шкода полягає  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Однак у супереч вимог ст. 60 ЦПК України він не надав жодних доказів, які б стверджували, що через несвоєчасне повернення йому боргу він зазнав душевних  страждань. Тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 398 грв.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 208, 509, 525,  526, 527,  530 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 двадцять п’ять тисяч тридцять одна гривня 86 коп. боргу та триста дев’яносто вісім гривень судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

          Головуючий:                                                                                     Гримут В.І.