УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
25 червня 2007 року м. Одеса
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М. , Вадовської Л.М.
Процик М. В., Кварталової A.M.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Концерну «Запоріжабразив» до ОСОБА_1 про визнання недійсними приватизації будинку і свідоцтва про право власності на будинок, визнання права власності на будинок, витребування будинку з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» про визнання недійсними приватизації будинку і свідоцтва про право власності на будинок, визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на будинок, усунення перешкод в користуванні власністю за касаційною скаргою Концерну «Запоріжабразив» на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 1999 року ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсною приватизації жилого будинку та виселення. Позивач зазначав, що у 1993 році ОСОБА_2, який був головою правління ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» та генеральним директором концерну «Запоріжабразив», і його дружина ОСОБА_1. самовільно зайняли жилий будинок по АДРЕСА_1 у М. Запоріжжя і з порушенням діючого законодавства приватизували його та отримали свідоцтво про право спільної власності на будинок.(а.с. 2)
У листопаді 1999 року ОСОБА_3. та ОСОБА_1. звернулися з зустрічним позовом про визнання приватизації жилого будинку і свідоцтва про право власності на будинок в порядку приватизації недійсними, визнання дійсним договору купівлі-продажу жилого будинку та визнання права власності на будинок. Свої вимоги вони мотивували тим, що приватизацію було оформлено помилково, фактично було укладено договір купівлі-продажу спірного будинку, за яким вони сплатили відповідачу вартість будинку у розмірі 73145 руб., однак ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» ухиляється від укладення договору у нотаріальному порядку.(а.с. 18)
Головуючий в першій ін ст. : Іллічів П.М.
Доповідач Федорова А.Є.
Справа № ЗЗц-354/2007
Категорія ЦП-19
2
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_3. помер. ОСОБА_1. доповнила позов і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку, визнати за нею право власності на 1\2 частину будинку на підставі договору купівлі-продажу та на 1\2 частину будинку в порядку спадкування.(а.с. 142-145)
У жовтні 2003 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» подали позов до ОСОБА_1 і Концерну «Запоріжабразив» про визнання недійсними приватизації будинку і свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності держави на спірний будинок-котедж, мотивуючи тим, що спірний будинок є котеджем бази відпочинку, був побудований Запорізьким абразивним комбінатом і знаходиться на його балансі з 1983 року, в уставний фонд Концерну «Запоріжабразив» він не входить, а тому належить державі.(а.с. 212)
23 квітня 2004 року Концерн «Запоріжабразив» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними приватизації і свідоцтва про право власності на будинок, про визнання права власності на цей будинок та витребування будинку з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що спірний будинок-котедж належить концерну на підставі рішення виконкому Комунарської районної ради народних депутатів від 21 жовтня 2003 року .(а.с. 355, 361)
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2004 року відмовлено в задоволенні позову Концерну «Запоріжабразив» до ОСОБА_1 про визнання недійсними приватизації будинку та свідоцтва про право власності на будинок в порядку приватизації, визнання права власності на будинок , витребування будинку з чужого незаконного володіння, а також у задоволенні позову ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Концерну «Запоріжабразив» до ОСОБА_1 про визнання недійсними приватизації жилого будинку і свідоцтва про право власності на будинок в порядку приватизації, про визнання права власності на будинок за державою, витребування будинку з чужого незаконного володіння та виселення. Позов ОСОБА_1 до ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Концерну «Запоріжабразив» про визнання недійсними приватизації жилого будинку і свідоцтва про право власності на будинок в порядку приватизації, про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та усунення перешкод в користуванні власністю задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2004 року рішення Комунарського районного суду М. Запоріжжя від 07 травня 2004 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Концерн «Запоріжабразив», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню зі скасуванням у повному обсязі рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд виходив із того, що спірний будинок належав Концерну «Запоріжабразив», між ним та ОСОБА_3. і ОСОБА_1. у 1993 році був укладений договір купівлі-продажу будинку за 73145 руб, які були внесені ОСОБА_3. в касу ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», і цей договір відповідає вимогам
3
ст. ст. 224, 225 ЦК України(1963 р.) Суд визнав, що ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» не є належним позивачем у справі, а Концерну «Запоріжабразив» пропустив строк позовної давності.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 225 ЦК України (1963 р.) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.
Статтею 227 ЦК України(1963 р.) передбачено спеціальне оформлення договірних відносин купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, тобто договір має бути обов'язково нотаріально посвідченим.
Судом не враховано, що згідно з вимогами ч.1 ст. 47, ст. 86, ст. 227 ЦК України(1963р.) право власності на будинок могло виникнути лише за дійсною угодою. Тобто договір купівлі-продажу спірного будинку повинен бути нотаріально посвідченим. Недодержання у цих випадках нотаріальної форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст. 48 ЦК України(1963р.)
Суд першої інстанції також не врахував роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року із наступними змінами „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (п.4) про те, що суд на підставі ст. 47 ч.2 ЦК України за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною за умови, якщо сторонами було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладання її не були в наявності передбачені законом обмеження.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, спірний будинок був побудований в 1980-1982 роках Запорізьким абразивним комбінатом і знаходився на його балансі, договір купівлі-продажу спірного будинку не був нотаріально посвідченим.
За яких правових підстав суд визнав договір купівлі-продажу, укладений між Концерном «Запоріжабразив» та ОСОБА_3. і ОСОБА_1., дійсним суд не мотивував, не з'ясувавши належним чином кому саме належав спірний будинок на праві власності на час укладення договору, чи відповідає договір вимогам закону, чи досягнуто між сторонами згоди щодо істотних умов угоди та чи є підстави для визнання договору дійсним.
Висновок суду про те, що ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» не є належним позивачем у справі, і тому його позов не підлягає задоволенню, є необгрунтованим, оскільки у встановленому ст. 105 ЦПК України(1963 р.) порядку суд не вирішував зазначене питання.
Відмовляючи в задоволенні позову Концерна «Запоріжабразив», суд не з'ясував, чи є концерн державним підприємством і чи розповсюджуються на нього правила ст. 83 ЦПК України. (1963 р.)
Разом з тим, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 80 ЦПК України(1963 р.), не звернувши увагу на те, що свідоцтво про право власності на житло в порядку приватизації було видано 23 листопада 1993 року, а позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку поданий до суду лише у листопаді 1999 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні. Питання про поновлення строку позовної давності позивачка не ставила і суд це питання не вирішував.
4
Крім того, суд не розглянув позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, яке звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Концерну «Запоріжабразив» про визнання недійсними приватизації будинку і свідоцтва про право власності на житло та про визнання права власності держави на цей будинок. Позовна заява прийнята судом 28 жовтня 2003 року.(а.с. 212) Однак в порушення вимог ст. ст. 90-94 ЦПК (1964р.) суд не повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про час і місце судового засідання і розглянув справу за його відсутності, тобто з порушенням вимог ст. ст. 159, 172 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційний суд не звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і ці порушення не усунув.
За таких обставин, ураховуючи, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, відповідно до статті 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Концерну «Запоріжабразив» задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду М. Запоріжжя від 07 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.