Торезький міський суд Донецької області    

                            Справа № 2-653/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року   Торезький міський суд Донецької області в складі:          

          Головуючого судді                                                                  Фролової Л.Д.

          При секретарі                                                                           Небелиці Н.В.

          За участю:

          Позивача                                                                                    ОСОБА_1

          Відповідача                                                                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину  домоволодіння, -

             ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача  де зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2  з  09 травня 1981 року. У період шлюбу ними був придбаний житловий будинок по АДРЕСА_1, який був зареєстрований на чоловіка.  23 листопада 1999 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач до 2002 року мешкав у спірному будинку, а потім пішов і проживає за іншою адресою.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначила, що у 1982 році вони  придбали житловий будинок площею 12,6 кв.м. де жили певний період. Відповідач отримав за місцем роботи грошову позику, що дозволило їм побудувати новий будинок та вселитися в нього у 1987 році. У 1999 році вони розірвали шлюб, але поновили шлюбні відносини та продовжувати жити однією родиною без реєстрації шлюбу до 2002 року. Своєчасно документи на введення будинку в експлуатацію вони не оформили. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину сумісно придбаного майна за час шлюбних правовідносин.  

Відповідач проти позову не заперечував. Пояснив, що дійсно ним була отримана позика на будівлю нового будинку. Вони разом з позивачем строїли цей будинок і стали в ньому мешкати разом з дітьми з 1987 року. З 2002 року відповідач у будинку  та разом з родиною не мешкає. Належне оформлення документів після закінчення будівництва не було здійснене, так як були маленькі діти і не було у достатній кількості грошей.

          Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

          09 травня 1981 року було зареєстровано шлюб  ОСОБА_1  та ОСОБА_2(а.с. 6).  23 листопада 1999 року  шлюб сторін розірвано (а.с. 7).

          Згідно договору купівлі-продажу від 24 травня 1982 року ОСОБА_2 придбав жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1(а.с.14) та отримав  реєстраційне посвідчення бюро технічної інвентаризації міста Тореза № 629 від 11 червня 1982 року(а.с.13).

          Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків від 14 06.2007 року індивідуальний житловий будинок  житловою площею 89,1 кв.м(загальна площа 160,1 кв.м)  за адресою: АДРЕСА_1  прийнято в експлуатацію(а.с.37-39,40).

                          Згідно довідки БТІ м. Тореза житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1  зареєстровано на ім”я   ОСОБА_2  на підставі  свідоцтва про право власності  від 23 липння 2007 року (а.с. 41).

                    Відповідно до акту депутата Розсипнянської селищної ради від 06 липня 2011 року позивач мешкає з дочкою та онуком у спірному будинку з 1982 року по теперішній час(а.с.30). За даними домової книги позивач та відповідач зареєстровані у вказаному будинку(а.с.15-20).

    У технічному паспорті станом на 17 березня 2008 року на ім*я ОСОБА_2 зазначено, що  земельна ділянка  площею 500 кв.м. надана на підставі рішення Розсипнянського виконкому селищної ради від 23.04.1980 року № 861(а.с.8-11).

За правилами  ст.  22 КпШС України,  який діяв на час придбання спірної  домобудівлі меншої площі,  майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,  користування і розпорядження цим майном.   

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна,  набутого подружжям у шлюбі.

          Згідно ч. 1 ст. 68 цього ж кодексу, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

   Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.

Судом встановлено, що у період перебування у шлюбі та спільного проживання сторонами придбано житловий будинок, який є об’єктом спільної сумісної власності, в якому їхні частки рівні, тобто кожен із них має право на ? частину цього майна.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність правових підстав для визнання спільним майном ОСОБА_1 до ОСОБА_2  житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за кожною із сторін право власності на ? частини будинку.

Позивач  сплатив судові витрати, але питання про їх повернення у позовній заяві не ставить, тому їх розподіл не вирішується судом.

Керуючись ст. 41 Конституції України,ст. 60, ст.63, ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-214,218 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину  домоволодіння , яке є спільною сумісною власністю подружжя, - задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності на ? частину спільного сумісного нерухомого майна, яке було набуто нею в період зареєстрованого  шлюбу з ОСОБА_2, а саме,  на будинок який  знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення ухвалене  у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 29 липня 2011 року.

          Повний текст рішення буде виготовлений  02 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                                            Л.Д.Фролова

                                                                                                                   Справа № 2 -  653/11

                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

          29 липня 2011 року Торезький міський суд Донецької області в складі:          

          Головуючого судді                                                                  Фролової Л.Д.

          При секретарі                                                                           Небелиці Н.В.

          За участю:

          Позивача                                                                                    ОСОБА_1

          Відповідача                                                                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину  домоволодіння, -

             ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потре бою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. 41 Конституції України,ст. 60, ст.63, ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-214,218 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину  домоволодіння , яке є спільною сумісною власністю подружжя, - задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності на ? частину спільного сумісного нерухомого майна, яке було набуто нею в період зареєстрованого  шлюбу з ОСОБА_2, а саме,  на будинок який  знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення ухвалене  у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 29 липня 2011 року.

          Повний текст рішення буде виготовлений  02 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Л. Д. Фролова