Справа № 1-44/11

ВИРОК

іменем України

  29.07.2011  Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

                     головуючого - судді Савченко Л.І.                                          

                     при секретарях – Кулинченко О.А., Чуб О.В.,                                                     

                       за участю прокурорів – Дубинки М.О., Дулича О.Д.,

                       захисника - адвоката ОСОБА_1,

                      представника потерпілих – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Шишаки кримінальну справу по обвинуваченню    

       ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця,  громадянина України, одруженого, освіта середня, працюючого у ФО ОСОБА_4, маючого на утриманні 4 неповнолітніх дітей, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

                                                                           в с т а н о в и в :

             10 серпня 2010 року, приблизно о 01 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_3, перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_2, умисно, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс із значною силою не менше 8 ударів  руками, стиснутими в кулак, по голові, тулубу та кінцівкам ОСОБА_5, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді:

1) тяжкої черепно-лицьової травми – ділянки забою речовини головного мозку з внутрішньо-мозковими гематомами в правій лобній та скроневій долях, лобній та потиличній долях лівої півкулі мозку, трьох ділянок крововиливів під м»які мозкові оболонки: в скроневій долі правої півкулі, лобній долі лівої півкулі та правій потиличній долі, масивних крововиливів в м»які тканини в правій лобно-скроневій області з переходом на лобну ділянку зліва та в потиличній області зліва; забою м»яких тканин лівої щічної області з лівобічним гемосинуситом (кров в гайморовій порожнині); перелому нижньої щелепи між 5 та 6-м зубами зліва з синцем та крововиливами в м»які тканини, раною слизової оболонки ротової порожнини в ділянці перелому; масивних синців повік та крововиливів в сполучнотканинні оболонки обох очей із садном верхньої повіки правого ока, синця з підшкірною та підслизовою гематомою верхньої та нижньої губи в проекції центральних різців; рани мочки правої вушної раковини, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року по ступеню тяжкості, стосовно живої особи, тяжка черепно-лицьова травма, всі тілесні ушкодження на голові, можуть бути оцінені лише в своїй сукупності, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя і як таких, що призвели до настання смерті потерпілого;

2) ділянки крововиливів в м»які тканини між середньо-ключичною та передньо-пахвовою лініями на рівні 6-7 ребер зліва, синця по передній поверхні лівого колінного суглобу, саден на задній поверхні правого плечового суглобу та по передньо-зовнішній поверхні лівого передпліччя, які згідно цього ж висновку комісійної судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року по ступеню тяжкості, стосовно живої особи, носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

         Смерть підсудного настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 11 год. 30 хв. в приміщенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім.М.В.Скліфософського, причиною якої стала тяжка черепно-лицьова травма з внутрішньо-черепними крововиливами, забоєм головного мозку, переломом нижньої щелепи та ушкодженням м»яких тканин голови та обличчя. Між цими тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого існує прямий причинно-наслідковий зв»язок.

          Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині визнав частково, показав, що 10 серпня 2010 року вночі разом з братом працював на пилорамі, яка розташована на території домогосподарства по АДРЕСА_2. Близько 24 год. 00 хв. на територію заїхав автомобіль ВАЗ-2101, з якого вийшли ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Спочатку до них підійшов його брат ОСОБА_8, а згодом і він. Хлопці просили обміняти 20 євро на гривні, на що він їм відмовив. Тоді ОСОБА_5 став лізти до нього та хапати за футболку, при цьому ображаючи його, тому він відштовхнув його рукою в груди. ОСОБА_5 впав, а він розвернувся та пішов під навіс. На цьому конфлікт був вичерпаний. Що відбувалося далі не пам»ятає, бо не міг бачити, так як пішов під навіс. Хлопці хвилин через дві сіли до автомобіля і поїхали. Вину визнає лише в тому, що штовхнув ОСОБА_5, тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер, не спричиняв. Проти задоволення цивільних позовів заперечує, прохав його виправдати або повернути справу на додаткове розслідування для встановлення винних осіб.

        Аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази, показання підсудного, в яких він заперечує свою вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень,  що спричинили смерть потерпілого, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_3 таким чином намагається уникнути відповідальності за вчинений злочин, а його позицію розцінює як спосіб захисту від пред»явленого обвинувачення.

          Суд вважає, що його вина у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому,  що спричинило його смерть, доведена, виходячи з наступного.

          Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що 09 серпня 2010 року її син в обідню перерву пішов на річку з товаришами. О 21 год. 00 хв. його ще вдома не було, а коли вона зателефонувала йому о 22 год. 00 хв., телефон був відключений. Вона лягла відпочивати, але не спала. Почувши лай собаки, вийшла на вулицю, але нікого не було. О 2 год. 45 хв. знову почула лай собаки та вийшла. Почула човгання і побачила сина, який відчиняв фірточку. В лівій стороні обличчя він прикладав курточку захисного кольору, зправа в нього була велика гематома, ліве око було синє і заплющене, з нього сочилася кров. Коли син зайшов до будинку і ліг на диван, вона побачила в нього під курточкою велику гематому, зліва напухшу губу, відкритий рот, так, що було видно зуби, перекошене обличчя. Коли запитала у нього, хто його побив, він спочатку не повідомив, а потім сказав, що ОСОБА_3. Також син повідомив ще в будинку, що куртка, яку він прикладав до рани, належала ОСОБА_3. Прохала застосувати до підсудного якнайсуворіше покарання та задовольнити цивільний позов.

          Потерпіла ОСОБА_10 в ході судового слідства показала, що 10 серпня 2010 року її брат повернувся додому близько 3 год. 00 хв., вона в цей час вже спала. Коли мати зайшла в кімнату і включила світло, вона глянула на годинник. Потім почула, як мати викликала швидку допомогу та міліцію. Тілесних ушкоджень вдень на братові не бачила. Про те, що його побив ОСОБА_3 чула від матері. Наполягала на застосуванні до підсудного суворого покарання, цивільний позов підтримала.

          Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що 10 серпня 2010 року він перебував на роботі, йому подзвонила дружина і повідомила, що сина побили. Про те, що його побив ОСОБА_3, він дізнався від неї ж. Побачив сина вже коли його привезли додому, впізнати його було неможливо. Прохав позбавити волі підсудного, цивільний позов задовольнити.

          Із показів свідка ОСОБА_6, даних в ході судового слідства, слідує, що 09 серпня 2010 року близько 21 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_17 забрали ОСОБА_5 та поїхали відпочивати в с.Кротівщина. Близько 23 год. 30 хв. повернулися смт В.Багачці, де зупинилися біля двору ОСОБА_14 До них під»їхали на скутері ОСОБА_7 та ОСОБА_15 ОСОБА_7 запропонував поміняти 20 євро, він погодився, всі сіли до автомобіля і поїхали Намагалися обміняти гроші і на АЗС «Авіас», і в автоколоні, але не вдалося. Тоді ОСОБА_5 запропонував поїхати на пилораму до ОСОБА_3. Заїхали туди близько 1 год. 00 хв., були там хвилин 30. На пилорамі на той час були ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 Він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вийшли з автомобіля. ОСОБА_7 запитав, чи можуть вони поміняти гроші. До них спочатку підійшов ОСОБА_3, який не захотів міняти, потім ОСОБА_8 Коли ОСОБА_16 крикнула, що гроші можуть бути фальшиві, ОСОБА_7 взяв гроші та пішов до неї показати. В цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зчепилися, оскільки останній обізвав підсудного «ОСОБА_3». ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 з руки в ліву щелепу кулаком, від чого той впав. Спитавши у підсудного, що він робить, ОСОБА_8 сказав йому з ОСОБА_7, щоб вони не лізли, так як також будуть лежати. ОСОБА_5 лежав на землі і захлинався. Тоді він попросив у ОСОБА_8 води та ганчірку, ОСОБА_8 дав йому курточку та 5 л воли, якою він полив на голову ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 прийшов до тями, він допоміг йому піднятися, при цьому побачив як з носа тече кров та велику гематому на правій брові. Всі сіли до автомобіля та підвезли ОСОБА_5 до вулички, де він живе, далі він пішов сам. Зазначив, що до того, як зустрівся з ОСОБА_5 ввечері, тілесних ушкоджень на ньому не бачив, він ніде ні з ким не сварився. Коли вони приїхали на пилораму, ОСОБА_5 був в нормальному стані, а назад везли його побитого, око в нього не відкривалося, різниця була помітною. Удар, який наніс ОСОБА_3 правою рукою в ліву щелепу, був сильний, звук удару він чув. Впав ОСОБА_5 після удару на правий бік, після чого почав харчати. З правої брови та з носа у нього йшла кров, гематома з правої сторони була велика, фіолетовою стала за пів хвилини. Також гематома у ОСОБА_5 була на щелепі з лівої сторони. Скільки наносилося ударів ОСОБА_5, він міг не бачити, оскільки відвертався від ОСОБА_5 до ОСОБА_8, коли говорив йому, що не треба так робити. Коли повертався до ОСОБА_8, ОСОБА_5 в полі його зору не був. Також показав, що не міг рухатися вперед і все бачити, так як ОСОБА_8 поставив руку до його грудей, йому заважали рухатися до ОСОБА_5

          Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надав аналогічні покази щодо подій того вечора до їхнього приїзду на пилораму ОСОБА_8, як і свідок ОСОБА_6 Про події, які сталися на пилорамі, пояснив, що коли вони заїхали на територію пилорами, він заснув в автомобілі. Коли прокинувся, всі стояли з правого боку автомобіля. Хлопці розповіли, що ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3, таку ж відповідь на його запитання надав і сам ОСОБА_5 Також зазначив, що двері в автомобілі були привідкриті, і він чув, як ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_3 чи не поміняє він гроші. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_5 «що я ОСОБА_3», і тоді ОСОБА_5 розвернувся ідти і сказав на ОСОБА_3, що він «ОСОБА_3». Інших образ і слів не пам»ятає. Потім бачив, як ОСОБА_5 лежав на землі, чому – він не зрозумів. Коли ОСОБА_5 сів до автомобіля, на правій стороні обличчя, під правим оком, він побачив в нього гематому, ОСОБА_5 сказав, що його ударив ОСОБА_3 На пилорамі вони були хвилин 30. Потім ОСОБА_5 підвезли до вулички, де він жив, і той пішов сам. До приїзду на пилораму у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не було.

          Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_7 показав, що 09 серпня 2010 року він разом з ОСОБА_15 відпочивали в смт В.Багачка. Після 24 год. 00 хв. поверталися  додому і побачили неподалік  комбікормового заводу автомобіль ОСОБА_6 В ході розмови з хлопцями він запропонував їм поїхати відпочити, але необхідно було поміняти євро на гривні. Сіли в автомобіль, де вже сиділи ОСОБА_17 та ОСОБА_5, та поїхали. Куди заїжджали, сказати не може, так як не місцевий. На пилораму до ОСОБА_3 запропонував поїхати ОСОБА_5 Заїхали туди близько пів на першу – першу годину ночі. Він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли з машини, до них підійшов ОСОБА_3 ОСОБА_5 запитав в нього чи не поміняє він євро на гривні, на що той відмовився. Оскільки ОСОБА_16 крикнула з-під навісу, що гроші можуть бути фальшивими, він взяв у ОСОБА_5 20 євро та пішов до неї показати їх. Пройшовши 3-4 метри , почув глухий звук, схожий на удар, коли озирнувся, побачив що ОСОБА_5 лежить на землі. На його запитання, що сталося, ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_5 сам винен. Він намагався підійти ближче, але його словами зупинив ОСОБА_8, сказавши «стій, бо сам будеш лежати». ОСОБА_8 приніс води і ОСОБА_6 облив нею ОСОБА_5, який лежав та хрипів. ОСОБА_5 почав приходити до тями, при допомозі ОСОБА_6 сів до автомобіля, і вони поїхали. Підвезли ОСОБА_5 до вулички, він встав і пішов додому. Зазначив, що у ОСОБА_5 зліва на щелепі він бачив дуже велику гематому, темного кольору. Коли ОСОБА_5 лежав на землі, то хрипів хвилин 3-5. Тілесних ушкоджень на потерпілому до приїзду на пилораму, не було.

          Свідок ОСОБА_15 в ході судового слідства надав аналогічні покази, як і свідок ОСОБА_7, про обставини подій до їхнього приїзду на пилораму. Приїхавши туди, з автомобіля вийшли ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, він залишився в машині і вийшов з неї майже в кінці. Побачив , що ОСОБА_5 лежить на землі без свідомості. Як він потрапив на землю, не бачив, лише чув, як ОСОБА_3 сказав, що вони приїхали на їхнє підприємство і «качають» права. Потім один з братів ОСОБА_3 приніс води і ОСОБА_6 вилив її на ОСОБА_5 Він почав приходити до тями, ОСОБА_6 посадив його в автомобіль і повезли додому. На обличчі ОСОБА_5, на щоці зправа, була помітна гематома. Також він зазначив, що почув глухий звук, ніби удар, який йшов від поряд стоячих осіб. До приїзду на пилораму, тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не було.

          Із показів свідка ОСОБА_18, даних у судовому засіданні, вбачається, що він працює лікарем-нейрохірургом у Полтавській обласній клінічній лікарні ім.М.В.Скліфософського, підтверджує покази дані ним на досудовому слідстві, оскільки на той час все пам»ятав краще, і керувався даними історії хвороби, в яких зазначив, що 10 серпня 2010 року о 15 год. 50 хв. до них в хірургічне відділення дійсно був доставлений ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями. Йому встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеню, численні геморагічні вогнища обох півкуль головного мозку, масивний посттравматичний САК, обширні гематоми м»яких тканин голови, контузія обох очей, перелом кісток носа. Оскільки стан його різко погіршився, його госпіталізували до реанімаційного відділення.

          Аналогічні покази в ході судового слідства надав свідок ОСОБА_19, який працює лікарем – реаніматологом Полтавської обласної клінічній лікарні ім.М.В.Скліфософського, який підтвердив свої покази дані на досудовому слідстві, в тому числі встановлений діагноз ОСОБА_5: закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку тяжкого ступеню.

          Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які працюють лікарями Великобагачанської ЦРЛ, у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_5 поступив до них в лікарню з тілесними ушкодженнями на обличчі, це були масивні гематоми. Після повного його обстеження та надання необхідної медичної допомоги, його відправили до ПОКЛ за рішенням консиліуму лікарів.

          Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_22, яка працює фельдшером Великобагачанської ЦРЛ, пояснила, що 10 серпня 2010 року поступив виклик від ОСОБА_9, що її сина побили. Приїхавши на виклик, побачила, що  ОСОБА_5 перебуває в тяжкому стані, лежав на дивані побитий. У нього була гематома з правої сторони в області ока, вибита щелепа. Про те, що щелепа була вибита, вона визначила по мові, він мав отьок щоки та губ. Надавши першу допомогу, госпіталізували його до лікарні. Вважала, що в нього була черепно-мозкова травма, оскільки все обличчя було в гематомах, ніс був розпухлий.  

          Із показів свідка ОСОБА_23, допитаного у судовому засіданні, вбачається, що він проводив досудове слідство по даній кримінальній справі, в ході якого скарг від ОСОБА_3 щодо порушення його прав не надходило, тиску на нього не чинилося, з матеріалами кримінальної справи він ознайомлювася без обмежень в часу, всі слідчі дії проводилися за участю захисника, заяв чи клопотань від них не надходило. В ході слідства не було встановлено інших осіб, хто міг нанести ОСОБА_5 удари, даними про те, що тілесні ушкодження спричинив потерпілому хтось інший, слідство не володіло. Зазначив, що не має сумнівів, що ОСОБА_5 удари наніс саме ОСОБА_3, одним з доказів, є те, що ОСОБА_5 на пилорамі дали спецівку, яку він прикладав до гематоми на щелепі, він приніс її додому і тримав в тому ж місці.

          Як слідує з протоколу огляду місця пригоди від 11 серпня 2010 року, об»єктом дослідження якого був труп ОСОБА_5, та доданої фототаблиці, на голові трупу маються численні садини та гематоми в області очей, носа, щелепи, які виразилися у темно-фіолетовому кольорі (т.1  а.с.42-43).

          Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року, під час судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_5, у останнього були виявлені тілесні ушкодження,  які поділяються на дві групи:

а) тяжка черепно-лицьова травма – ділянки забою речовини головного мозку з внутрішньо-мозковими гематомами в правій лобній та скроневій долях, лобній та потиличній долях лівої півкулі мозку, три ділянки крововиливів під м»які мозкові оболонки: в скроневій долі правої півкулі, лобній долі лівої півкулі та правій потиличній долі, масивні крововиливи в м»які тканини в правій лобно-скроневій області з переходом на лобну ділянку зліва та в потиличній області зліва; забій м»яких тканин лівої щічної області з лівобічним гемосинуситом (кров в гайморовій порожнині); перелом нижньої щелепи між 5 та 6-м зубами зліва з синцем та крововиливами в м»які тканини, раною слизової оболонки ротової порожнини в ділянці перелому; масивні синців повік та крововиливів в сполучнотканинні оболонки обох очей із садном верхньої повіки правого ока, синець з підшкірною та підслизовою гематомою верхньої та нижньої губи в проекції центральних різців; рана мочки правої вушної раковини,

б) ділянка крововиливів в м»які тканини між середньо-ключичною та передньо-пахвовою лініями на рівні 6-7 ребер зліва, синець по передній поверхні лівого колінного суглобу, садна на задній поверхні правого плечового суглобу та по передньо-зовнішній поверхні лівого передпліччя.

           Враховуючи характер черепно-лицьової травми, кількість, локалізацію, взаєморозміщення тілесних ушкоджень, утворилися вони не менше ніж від 6-кратної дії в ділянку обличчя та волосистої частини голови тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті та інші предмети з подібною характеристикою.

            Об»єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про падіння потерпілого на площині та ударі головою об піщану поверхню (як з раніше придатним прискоренням, так і без нього) проведенням комісійної судово-медичної експертизи не виявлено.

         Синець в ділянці лівого колінного суглобу, крововиливи в м»які тканини грудної клітки зліва утворилися не менш ніж від двох ударів в дані анатомічні області тупими предметами з  обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті та інші предмети з подібною характеристикою.

           Садна правого плечового суглобу та лівого передпліччя утворилися при дотичній взаємодії з тупими предметами, слідоутворюючі характеристики яких не відобразилися на ушкодженнях.

          Всі тілесні ушкодження утворилися в короткий проміжок часу, по давності не протирічать вказаному строку.

       По ступеню тяжкості, стосовно живої особи, тяжка черепно-лицьова травма, всі тілесні ушкодження на голові, можуть бути оцінені лише в своїй сукупності, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя і як таких, що призвели до настання смерті потерпілого.

        Синець нижньої кінцівки, садна верхніх кінцівок, крововиливи в м»які тканини грудної клітки носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

       Удари по голові та в обличчя були нанесені із силою, достатньою для утворення тяжкої черепно-мозкової травми-забою головного мозку з внутрішньо-мозковими гематомами, крововиливами під м»які мозкові оболонки, перелому нижньої щелепи, гемосинуситу, та ушкоджень м»яких тканин, тобто із значною силою.

          Причиною смерті ОСОБА_5 була тяжка черепно-лицьова травма з внутрішньо-черепними крововиливами, забоєм головного мозку, переломом нижньої щелепи та ушкодженням м»яких тканин голови та обличчя. Між цими тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого-прямий причинно-наслідковий зв»язок.

            Враховуючи кількість, характер, локалізацію, взаєморозміщення тілесних ушкоджень, вони не могли утворитися при самозаподіянні.

          Показання ОСОБА_3 дані ним в ході його допиту та під час відтворення обстановки події 07 жовтня 2010 року, по механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 не відповідають об»єктивним обставинам справи.

      Свідчення ОСОБА_6, дані ним під час його допитів та проведення відтворення обстановки від 07 жовтня 2010 року, по механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , не протирічать даним судово-медичної експертизи в частині: «…ОСОБА_3…наніс останньому один удар кулаком правої руки  в область щелепи зліва…Від удару ОСОБА_5 упав на землю на правий бік та залишився лежати на землі…» (т.1 а.с.79-80). «…Я допускаю, що ОСОБА_3 міг завдати ОСОБА_5 не один удар, а кілька…я міг бачити…останній удар…»(т.1 а.с.82-84) (т.2 а.с.169-185).

            Висновок експерта № 750-а від 27 жовтня 2010 року не протирічить висновкам комісійної-судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року щодо наявності у ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті потерпілого, та існування між ними та смертю прямого причинно-наслідкового зв»язку  (т.2 а.с.4-9).

            Також не суперечать висновку комісійної-судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року і висновки експерта № 750-б від 29 жовтня 2010 року та № 750-в від 29 жовтня 2010 року щодо відповідності медичних даних про наявність, кількість, характер тілесних ушкоджень та механізм їх утворень обставинам справи, на які вказували свідок ОСОБА_6 та підсудний ОСОБА_3 під час їх допиту та в ході проведення відтворення обстановки та обставин події злочину за їх участю (т.2 а.с.13-14, 18-19).

          Вказані висновки судово-медичних експертиз сумнівів у суду не викликають, є повними, всебічними та об»єктивними.

       Експерт ОСОБА_24 у судовому засіданні підтвердила висновки комісійної-судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року, яка була доповідачем при її проведенні, додатково пояснила, що тілесні ушкодження нанесені потерпілому одномоментно у сукупності. Вони наносилися в короткий проміжок часу та є однотипними. Тілесні ушкодження однократні, враховуючи характер черепно-мозкової травми та механізм їх спричинення, це удари, нанесені руками та ногами, за виключенням саден, які утворилися при дотичній взаємодії. Відокремити тілесні ушкодження неможливо, вони розглядалися у сукупності. Харчання потерпілого – це свідчення того, що нанесені тілесні ушкодження є тяжкими.

          З протоколу огляду місця пригоди від 12 серпня 2010 року та схеми, доданої до неї, вбачається, що в місці, де стояв автомобіль та на всій земельній ділянці поверхня піщана, дерев»яні дошки в кількості 10 шт. знаходяться з правої сторони від місяц події (т. 1 а.с.24-26).

          З протоколу огляду вилучених речей у ОСОБА_9 від 12 серпня 2010 року вбачається, що вона видала куртку «спецівку» світло-зеленого кольору, яка, як вона пояснила, не належить її сину, з нею він прийшов 10 серпня 2010 року додому побитий, а також шорти чорного кольору з зеленими поздовжніми смужками по обох боках, футболку чорного кольору з коротким рукавом, які належали ОСОБА_5 (т.1 а.с.31-34).

          Згідно висновків експерта бюро СМЕ МОЗ Полтавської облдержадміністрації № 671 від 08 жовтня 2010 року (т.2 а.с.24-26), № 677 від 14 жовтня 2010 року (т.2 а.с. 31-37), на куртці (спецівці), наданій на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Кров у цих слідах може походити від ОСОБА_5

          З висновку  експерта бюро СМЕ МОЗ Полтавської облдержадміністрації № 672 від 12 жовтня 2010 року вбачається, що на футболці, вилученій у ОСОБА_9, та наданій на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Кров у цих слідах може походити від ОСОБА_5 (т.2 а.с.42-46).

          Як слідує з карти виклику швидкої  медичної допомоги № 5208 від 10 серпня 2010 року, виклик до ОСОБА_5 прийняли о 03 год. 09 хв.,прибули на хворого о 03 год. 16 хв., закінчили виклик о 03 год. 25 хв., привезли до лікарні о 03 год. 30 хв. Викликала Швидку допомогу мати у зв»язку з побиттям (а.с.57).

          Заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, підсудним підтверджується протоколами очних ставок від 26 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, де останній вказав, що «ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 кулаком в щелепу з лівої сторони, нижню, від удару ОСОБА_5 впав на землю і почав харчати», «крім ОСОБА_3 ОСОБА_5 ніхто не бив», «у нього була велика гематома на щоці з лівої сторони, та також велика гематома на брові зправа, з носа текла кров», «ОСОБА_5 падав на праву сторону, на бік» (т.1 а.с.102-107), від 26 жовтня 2010 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_3, з якого вбачається, що ОСОБА_15 «почув шум бійки, точніше звук одного удару, і виліз з автомобіля, побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі, потім його облили водою і ОСОБА_5 прийшов до тями» (т.1 а.с. 108-109), від 26 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, згідно якого останній «почув лише один удар, коли озирнувся то побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі», «ОСОБА_5 лежав і хрипів, після чого ОСОБА_8 приніс йому воду, щоб привести до тями», «самого удару я не бачив, але наскільки зрозумів, це був ОСОБА_3, тому що коли я підбіг до ОСОБА_5, що вже впав, то ОСОБА_6, ОСОБА_8 говорили ОСОБА_3 навіщо він його бив, на що ОСОБА_3 говорив, що чому він приїхав і починає нагліти», «я чув звук лише одного удару, до цього він вів себе адекватно, ушкоджень чи синців у ОСОБА_5 ніяких не було» (т.1 а.с.110-112).

          При відтворенні обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_15 14 серпня 2010 року, останній вказав, що після відмови ОСОБА_3 задовольнити прохання ОСОБА_5 розміняти іноземну валюту, послідував глухий звук, ніби удар, і ОСОБА_5 поточився та впав на землю. На його запитання, що сталося, отримав відповідь, що то особисте. ОСОБА_5 відлили і він прийшов до тями. Свідок показав, в якому положенні знаходився ОСОБА_5, коли він почув глухий звук, ніби удар (т.1 а.с.113-118).

          З протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину зі свідком ОСОБА_7 від 14 серпня 2010 року вбачається, що він почув глухий звук, ніби удару, обернувшись, побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі. Свідок показав в якому положенні знаходився ОСОБА_5, коли він його помітив (т.1 а.с.119-124).

          Свідок ОСОБА_6 при відтворенні обстановки та обставин події за його участю 15 серпня 2010 року зазначив, що ОСОБА_3 наніс із замаху ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва. Від удару ОСОБА_5 упав на землю на правий бік. Показав місце, де стояв ОСОБА_3, коли наніс удар ОСОБА_5, а також положення (замах) з якого ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_5 та в якому ОСОБА_5 лежав після падіння внаслідок удару (т.1 а.с. 125-133).

          При проведенні аналогічної слідчої дії 07 жовтня 2010 року за його участю біля приміщення бюро СМЕ в м.Полтава, свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_3, який стояв поряд з ОСОБА_5, на відстані 0, 5 м, наніс 1 удар кулаком в область нижньої щелепи зліва. Удар наніс кулаком правої руки, який наносив із замахом, від якого ОСОБА_5 впав на землю на правий бік. Він лежав на землі і хрипів, був без свідомості.Він став лити на ОСОБА_5 воду і той став потроху приходити до тями. Він допоміг йому піднятися і побачив, як у ОСОБА_5 з носа текла кров, на нижній щелепі зліва та зправа на брові були великі гематоми. Механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ОСОБА_6 відтворив за участю статиста (т.1 а.с. 141-145).

          Підтвердив факт того, що ОСОБА_5 лежав на землі і що його ОСОБА_6 поливав водою, і свідок ОСОБА_17 в ході відтворення обстановки та обставин події за його участю (т.1 а.с.134-140).

          В ході проведення очної ставки 06 грудня 2010 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 останній повідомив, що про те, що ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3, знає зі слів ОСОБА_5 (т.1 а.с. 189).

          Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_7 під час проведення з ними очних ставок із ОСОБА_16 07 грудня 2010 року, надали такі ж покази, як і під час їхніх допитів як свідків та проведення за їхньою участю інших слідчих дій, які не суперечать між собою (т.2 а.с.190-192, 193-195).

          В ході проведення очних ставок за участю ОСОБА_8 з ОСОБА_6 та ОСОБА_17 06 грудня 2010 року, а також з ОСОБА_7  та ОСОБА_15 07 грудня 2010 року,  останні надали аналогічні свідчення, як і під час проведення за їхньою участю інших слідчих дій (т.2 а.с.196-206).

          Факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 12 серпня 2010 року (т.2.а.с.59).

          Вина ОСОБА_3 доведена також дослідженими у суді речовими доказами по справі (т.2 а.с.75) та медичною документацією хворого.

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту,  так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, мотиви вчинення злочину.

         Суд приймає до уваги як правдиві показання потерпілих і названих свідків, оскільки вони являються послідовними, логічними та не суперечать іншим доказам по справі. Про те, що покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 відповідають дійсності підтверджується показами інших свідків ОСОБА_14, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, які про обставини подій пізнього вечора 09 серпня 2010 року у судовому засіданні надали аналогічні свідчення.  Не спростовують покази вказаних свідків і показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29, дані у судовому засіданні. Посилання підсудного на те, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_17 раніше притягувалися до кримінальної та адміністративної відповідальності, не дає суду підстав сумніватися в їхніх показах, оскільки вони узгоджені з іншими доказами по справі.

       Показання підсудного ОСОБА_3, який свою вину у вчиненні даного злочину визнав частково, зазначив, що лише відштовхнув ОСОБА_5 від себе, при цьому ударів йому не наносив, суд оцінює критично, оскільки вони входять в протиріччя з об’єктивними даними комісійної судово-медичної експертизи, не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_23 та інших, а також експерта ОСОБА_24 Крім того, численність нанесених потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що були спрямовані в життєво важливі органи щодо живої особи, із значно силою, вказують на наявність в діях підсудного умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Суд вважає, що поведінка ОСОБА_5 та ті слова, які він висловлював в адресу ОСОБА_3, не були достатньою підставою для спричинення такої кількості ударів. Посилання, що його дії у вигляді поштовху, які зумовлені приїздом п»яти нетверезих агресивних хлопців, не виправдовують його вчинок, та не дають підстав суду вважати кваліфікацію його дій не вірною. Судження про агресивність приїжджих є суб»єктивною думкою підсуднього та таким, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Сам підсудний під час дачі показань у суді пояснив, що підійшов до автомобіля, бо там був брат, конфліктної ситуації біля автомобіля не було, конфлікт виник лише між ним та ОСОБА_5 через образу, брата хлопці не ображали. Посилаючись на стан сильного душевного хвилювання, підсудний сам, в непрямий спосіб, підтверджує свою причетність до скоєного злочину, та намагається уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин.

          Покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_8 та ОСОБА_31 не є послідовними, суперечать тим, які вони ж надавали на досудовому слідстві, не узгоджені з іншими доказами. Суд оцінює їх критично та вважає, що вони дані в угоду підсудному, оскільки всі вони є його близькими родичами.

         Так, свідок ОСОБА_8 під час його допиту в ході досудового слідства 05 вересня 2010 року показав, що приносив воду, яку попросив ОСОБА_6, щоб полити ОСОБА_5, коли ОСОБА_6 став лити йому на голову воду, ОСОБА_5 став приходити до тями. Коли підвівся, то у нього на обличчі були дві великі гематоми, одна на лівій щоці, друга на правій брові, також з носа текла кров. ОСОБА_6 попросив якусь тряпку, щоб ОСОБА_5 приклав до обличчя, він знайшов куртку-спецівку та дав її ОСОБА_6, щоб прикласти до обличчя (т.1 а.с.73-76). У судовому засіданні він заперечив всі ці обставини, посилаючись на те, що не дочитав протоколу допиту до кінця. Однак його покази дані у судовому засіданні спростовуються свідченнями допитаного в ході судового слідства свідка ОСОБА_23, який зазначив, що покази ОСОБА_8 надавав добровільно, протокол допиту читав та підписував, ознайомлювався з ним без обмежень в часі, права його не обмежувалися, заяв чи клопотань від нього про проведення незаконних дій слідством не надходило, а також показами свідка ОСОБА_6, який під час його додаткового допиту у суді показав, що воду і курточку приносив йому ОСОБА_8, щоб він полив ОСОБА_5 водою для того, щоб привести до тями, пісок ОСОБА_5 ні в кого не кидав, він лежав на землі без свідомості та хрипів.

          Покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_31 та покази підсудного ОСОБА_3 є суперечливими і не узгоджені між собою, оскільки останній як в ході  досудового (т.1 а.с.22) так і судового слідства неодноразово зазначав, що вони разом з ОСОБА_8 працювали на пилорамі, свідки ж вказали, що робота в той вечір на пилорамі не велася. Про періодичну роботу пилки, на якій працювала ОСОБА_16, зазначив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_6

          Твердження підсудного, що до спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 можуть бути причетні інші особи, спростовується зібраними за результатами доручення слідчого матеріалами (т.2 а.с.209 - 210), а також показами свідка ОСОБА_30.(т.1 а.с.100). Об»єктивних даних, що удари наносилися іншими особами, на цьому місці, в цей час, судовим слідством не встановлено. Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що коли почула лай собак, вийшла на вулицю, шуму ніякого не чула. Не підтвердив присутність сторонніх осіб на стежці допитані у суді свідок ОСОБА_6 Слід зазначити, що додому ОСОБА_5 прийшов з тією ж спецівкою, яку йому дав ОСОБА_8 на пилорамі та тримав її біля обличчя.

          Не заслуговує на увагу посилання, що причиною смерті ОСОБА_5 могли стати його хвороба чи неналежне надання медичної допомоги, виходячи з наступного.

        З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 155 від 10 грудня 2010 року вбачається, що згідно наданої медичної документації ОСОБА_5 при житті страждав на хронічну тромбоцитопенічну пурпуру середнього ступеню тяжкості, рецидивуючий перебіг, хронічний ерозивний гастродуоденіт, хронічний панкреатит, хронічний коліт. Дані захворювання не перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з настанням смерті потерпілого. Враховуючи тяжкість травми, дані медичної документації, результати макро- та мікроскопічного дослідження трупа, навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги гарантувати настання сприятливого для життя ОСОБА_5 наслідку неможливо.

         Експерт ОСОБА_24 у судовому засіданні зазначила, що питання щодо впливу на стан ОСОБА_5 його супутньої хвороби тромбоцитопенічної пурпури комісією досліджувалося та прийнято рішення, що він не потребував лікування і тяжкість хворого не обумовлювалася вказаною хворобою, а зумовлювалася тяжкістю тілесних ушкоджень. Його хвороба не вплинула на настання смерті. ОСОБА_5 в Великобагачанській ЦРЛ надавалася належна допомога, що підтверджується уже самим фактом виклику Швидкої медичної допомоги. Нанесені травми, навіть при наданні вчасної медичної допомоги, призвели б до смерті. Потерпілий мав множинні забої головного мозку, стовбурової частини, а це вже дає змогу надіятися на те, що сприятливого кінця не буде.

          Намагання підсудного поставити під сумнів висновок комісійної судово-медичної експертизи, не призвело до позитивного для нього результату, оскільки експерт ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що вся медична документація, необхідна для проведення комісійної судово-медичної експертизи, малася в наявності комісії, а в разі її недостатності, вона була б витребувана. Дані історії хвороби Великобагачанської ЦРЛ містилися в медичній картці ПОКЛ, а тому необхідності її витребовувати не було.

          Твердження, що ОСОБА_5, для того, щоб пройти відстань від місця, де його висадили, додому, потрібен був значно менший час, ніж той за який він дійшов, судом оцінюється як припущення підсудного, не підтверджене жодними доказами. Встановити об»єктивно скільки часу потрібно було ОСОБА_5, щоб дістатися додому, з тими наявними у нього тілесними ушкодженнями, його самопочуттям, на думку суду, без його участі є неможливим.          

          Не заслуговує на увагу посилання підсудного, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 могли б бачити всі нанесені удари ОСОБА_5, якби вони були, оскільки знаходилися на незначній відстані до ОСОБА_5, виходячи з наступного. Судом встановлено, що свідок  ОСОБА_17 знаходився в автомобілі весь час, ОСОБА_15 вийшов з автомобіля не з самого початку їхнього приїзду на пилораму, ОСОБА_7 відвертався від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спиною, коли йшов під навіс до ОСОБА_16 показувати гроші, ОСОБА_6 притримував ОСОБА_8, і як пояснив ОСОБА_6, коли він до нього повертався, ОСОБА_5 не був в полі його зору.

          Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 2  ст.  121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

          Обставин,  які пом’якшують чи обтяжують покарання підсудного, відповідно до ст.     ст.66-67 КК України, суд не знаходить.

                  Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

               Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинений підсудним злочин являється тяжким.

          Згідно медичного висновку підсудний хворіє на хронічний гастродуоденіт, стадія загострення, працездатний, протиалкогольного та проти наркотичного лікування не потребує (т.2 а.с.135). Відповідно до довідки Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру на обліку не перебуває (т.2 а.с.133).

               При призначенні покарання суд також враховує мотиви вчинення підсудним злочину, що підсудний вчинив злочин вперше, позитивно характеризується за місцем проживання (т.2 а.с.136), має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працює, обставини вчинення злочину, поведінку підсудного в ході досудового слідства і під час судового розгляду справи, який свою вину визнав частково, яку оцінює критично як спосіб уникнути від відповідальності за вчинений ним злочин, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

       По справі потерпілими заявлені цивільні позови до ОСОБА_3: ОСОБА_9 прохала відшкодувати матеріальну шкоду у сумі 11 217 грн. 46 коп., моральну шкоду у сумі 200 000 грн. та 2000 грн. витрат за надання юридичної допомоги адвокатом, ОСОБА_11 заявив позов про відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 грн. та 500 грн. витрат  за надання юридичної допомоги адвокатом, ОСОБА_10 прохала відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

              Цивільний позов  потерпілої ОСОБА_9  в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на  суму 6 446 грн. 01 коп., як підтверджений відповідними чеками та накладними (т.3 а.с.66-71). Також підлягають стягненню на її користь витрати на юридичну допомогу адвокатом у сумі 2000 грн., які підтверджуються квитанцією № 2147 від 30 березня 2011 року (т.3 а.с.72)

          Підлягають повному задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_11 про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у сумі 500 грн., згідно квитанції № 2146 від 30 березня 2011 року (т.3 а.с.72).

              Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вбивством сина та брата, суд враховує, що всі вони понесли непоправну втрату, втратили спокій, зазнали дешевних страждань. Для них життя без сина та брата стало нестерпним та безмотивним,  вони втратили єдину опору, оскільки ОСОБА_10 є інвалідом 3-ї групи з пожиттєвим діагнозом, і всі вони надіялися на допомогу ОСОБА_5 в майбутньому. Стан здоров»я  ОСОБА_11 та ОСОБА_9погіршився, всі потерпілі втратили нормальні життєві зв»язки, що вимагають додаткових зусиль в організації свого життя, захисту своїх прав, змушені добиватися правди в суді. Суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з підсудного на  користь ОСОБА_9 50 000 грн., ОСОБА_11 50 000 грн., ОСОБА_10 25 000 грн.

           Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд керується ст.ст. 28, 328 КПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить  з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.   

              Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

              В добровільному порядку завдані злочином збитки не відшкодовувались.    

              Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

               Керуючись ст.ст.  321, 323 та 324 КПК України, суд, -

                                                                                 з а с у д и в :

               ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

       Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду негайно.

          Строк відбування покарання засудженого ОСОБА_3 рахувати з 29 липня 2011 року.

          Цивільні позови ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 6 446 грн. 01 коп., у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., витрати за надання юридичної допомоги у сумі 2 000 грн., а всього 58 446 грн. 01 коп.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, витрати за надання юридичної допомоги у сумі 500 грн., а всього 50 500 грн.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

               Речові докази, зазначені в постанові слідчого від 28 жовтня 2010 року, які долучені до матеріалів справи, - знищити (т.1 а.с.75).

      Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через Шишацький районний суд Полтавської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою протягом п»ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії вироку.

           Суддя                                                                                                                   Л.І.Савченко