Справа № 2-178/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді                                Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання        Бірюк Л.М.

з участю

позивача                                                 ОСОБА_1

представника позивача                         ОСОБА_2

відповідача                                             ОСОБА_3

представника відповідача                     ОСОБА_4

представника відповідача                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6, акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_6 У судовому засіданні позивач, уточнивши позовні вимоги, просив:

-           зобов'язати відповідача відшкодувати майнову шкоду - витрати, понесені на лікування тілесних ушкоджень, отриманих від джерела підвищеної небезпеки внаслідок порушення Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, у сумі - 1262,72 грн., на протязі 10 днів, з дня набрання судового рішення законної сили;

-          зобов'язати відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з явкою до суду станом на 17 січня 2011 року у сумі 610,79 грн. на протязі 10 днів, з дня набрання судового рішення законної сили;

-          визнати його право на витрати, пов'язані з додатковим харчуванням при стаціонарному лікуванні у сумі - 208 грн., та непередбачені і незаплановані витрати на харчування під час амбулаторного лікування, внаслідок заборони фізичних навантажень, у сумі - 392 грн., та стягнути ці суми з відповідача;

-          визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди у загальній сумі -
24 000 грн., та зобов'язати відповідача відшкодувати цю суму на протязі 30 днів, з дня
набрання судового рішення законної сили;

-          витрати у сумі 234 грн., пов'язані з переїздом до Кузнецовського міського суду з м. Севастополь до м. Кузнецовська та у зворотному напрямку, у зв'язку тимчасовою реєстрацією місця проживання у м. Севастополь - покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 06.10.2010 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Цією постановою, встановлено, що останній 21.08.2008 року о 16 год. 20 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, у напряму м. Сарни, внаслідок порушення правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_5, у якому знаходився він. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження у вигляді забою тазу, крижового відділу хребта, правої гомілки, правого колінного суглобу, гемартроз, забійної рани голови, що відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

У зв’язку з отриманням тілесних ушкоджень знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.08.2008 року до 15.09.2008 року, тобто 26 днів, та на амбулаторному лікуванні із 16.09.2008 року до 03.11.2008 року, тобто 49 днів.

Сума витрат, пов'язаних із стаціонарним та амбулаторним лікуванням тілесних ушкоджень, станом на 20.10.2008 року, складає –999,82 грн. З урахуванням індексу інфляції ця сума становить 1262,72 грн.

24 вересня 2010 року померла його мати і він виїхав до міста Севастополь. 29.09.2010 року поклали на стаціонарне лікування сестру - ОСОБА_7 Оскільки сестра потребує щоденної допомоги, він зареєструвався та перебуває тимчасово в м. Севастополь.

06 жовтня 2010 року викликався Костопільським районним судом в якості потерпілого в судове засідання та був присутнім в ньому. Внаслідок чого поніс додаткові витрати на проїзд та на отримання судового рішення. Сума витрат на проїзд для явки до Костопільського суду складає 443.01 грн.

Сума витрат, пов'язаних з приїздом з м. Севастополь до м. Кузнецовська за викликом Кузнецовського міського суду для участі в попередньому судовому засіданні 17.01.2011 року складає 167 грн. 78 коп. таким чином вважає, що витрати, пов'язані з викликом до суду та отриманням судового рішення складають 610 грн. 79 коп.

Вважає справедливим та розумним покласти на відповідача витрати на додаткове харчування за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з потребою ослабленого хворобою організму в додаткових калоріях та вітамінах - це збагачені білками продукти та напої, із розрахунку 15 грн. на день, що складає: 8 грн. х 26 = 208 грн.

Під час амбулаторного лікування йому були заборонені фізичні навантаження, які викликали біль і страждання, а тому зазвичай, закупати продукти в належній кількості, приносити зимові заготівки з гаража, стояти і готувати їжу він не міг. Внаслідок чого він витрачав більше коштів на придбання продуктів харчування. А тому, вважає справедливим покласти на відповідача непередбачені та незаплановані ним витрати на харчування із розрахунку 8,00 грн. в день, що складає:  8 грн. х 49 = 392 грн.

Щодо обґрунтування розміру моральної шкоди відмічає, що на день звернення до суду відчуває незадовільний стан фізичного та душевного благополуччя, його здоров'я не відновилося до стану здоров'я, яке було до отримання тілесних ушкоджень від ДТП. Залишаються наслідки від отриманих ушкоджень здоров'я: при русі відчуває біль у хребті та біль в колінному суглобі; відчуває дискомфорт та біль цих частин організму при зміні «погоди»; змушений звертатись до лікарів. Потребує санаторно-курортного лікування.

Завдані йому тілесними ушкодженнями фізичну біль та душевні страждання, наслідки яких продовжуються і невеликі сподівання на відновлення стану здоров'я до ДТП, відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити завдану моральну шкоду оцінює у 20 000 грн.

Крім того, відповідно до п.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки
виникають із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією
породжують цивільні права та обов'язки. У п.п. 3) п.2 цієї статті зазначено, що підставами
виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та
моральної шкоди іншій особі. Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Основи
законодавства України про охорону здоров'я»- громадяни зобов’язані не завдавати
шкоди здоров'ю окремих осіб.

Як вбачається із змісту ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України - відповідач був зобов'язаний відшкодувати завдану йому матеріальну та моральну шкоду, керуючись зазначеними нормами ЦК України.

Втім, відповідач, який повинен підкорятися законам України, не виконав покладених на нього зобов'язань - добровільно не запропонував та не відшкодував його збитків та причинену моральну шкоду, і після звільнення від кримінальної відповідальності - зник з «поля»зору. Вважає такі дії відповідача винними,протиправними (неправомірними) і аморальними.

Він вимушений здійснювати захист своїх прав - звертатися до суду, тим самим відволікатися від звичайних занять, порушувати життєві плани. Він повинен прикладати додаткових зусиль для організації догляду за хворою сестрою, яка потребує щоденної його уваги. Внаслідок чого йому завдано і продовжує завдаватися додаткова моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та фізичному болі (додаткові фізичні навантаження від поїздок та переїздів), пов'язані з неправомірною поведінкою відповідача по відношенню до себе.

Таким чином, завдану йому моральну шкоду протиправною поведінкою відповідача він оцінює у 4 000 грн. Загальну суму відшкодування завданої моральної шкоди оцінює у 24 000 грн.

Збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача витрат пов’язаних з явкою до суду, обґрунтовує тим, що 14.02.2011 року він викликався у судове засідання. Втім, за клопотанням відповідача, розгляд справи був відкладений на 04.03.2011 року. 16.02.2011 року змушений повернутись до м.Севастополя для догляду за сестрою, а 02.03.2011 року виїхав до м.Кузнецовська для участі у розгляді справи 04.03.2011 року, у зв’язку з чим поніс додаткові витрати.

При розрахунку моральної шкоди використовував наступну методику:

Для розрахунку взяв мінімальну заробітну плату у сумі 860 грн., яку помножив на коефіцієнти :

-          1,5 (за критерієм характер моральних страждань –душевні страждання);

-          1,5 (за критерієм вага ушкодження здоров’я –середньої ваги);

-          1,5 (за критерієм глибини моральних страждань –значний душевний біль);

-          3,0 (за критерієм істотності змушених змін у житті потерпілого –істотні, що неможливо відновити);

-          3,0 (за критерієм тривалості негативних наслідків - довічна);

-          1,5 (за критерієм суспільної небезпеки правопорушення, що послужила причиною моральних втрат - злочин).

Таким чином, отримав суму у розмірі 39183 грн., проте заявив, що користуючись своїм правом підтримує позов лише на 24 000 грн.

Відповідач ОСОБА_6 на позов подав заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги не визнає повністю. Заперечення обґрунтовує тим, що суму 1262,72 грн. на лікування позивачу пропонувала відшкодувати Українська пожежно-страхова компанія, але до цього часу документи від ОСОБА_1 до компанії не надходили.

Витрати на проїзд до м.Севастополя і назад пов’язані з особистими потребами ОСОБА_1

Вимога про стягнення коштів у зв’язку з посиленим харчуванням безпідставна.

Доказів щодо отримання ОСОБА_1 моральної шкоди позивачем не надано.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, заперечення не визнав повністю. Дав пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовував позов.  Додатково пояснив, що артроз правого колінного суглобу ІІ-ІІІ ступеня у нього був до ДТП за участю відповідача, оскільки у 1990-х роках йому робили операцію на цьому суглобі. Проте болі не відчував. Після ДТП до цього часу відчуває біль у правому колінному суглобі, що вважає наслідком ДТП. Визнав обставину, що звертався до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»за роз’ясненнями про порядок відшкодування шкоди у листопаді 2008 року. Проте, отримавши відповідь, що виплату зможе отримати лише після прийняття рішення у кримінальній справі відносно ОСОБА_6 за фактом ДТП, вирішив звернутись за захистом свого права до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заперечення не визнав повністю. Пояснив, що підтримує  обставини, якими обґрунтовувався позов та пояснення позивача. Щодо обґрунтування розміру моральної шкоди послався на те, що проводив розрахунок моральної шкоди за методикою запропонованою фахівцями у галузі права Верховного Суду України, згідно з якою розмір моральної шкоди завданої ОСОБА_1 становить 39 183 грн. Проте, користуючись своїм правом, він та позивач підтримують позовні вимоги у цій частині у розмірі 24000 грн.

Відповідач  ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав повністю, підтримав свої заперечення, просив у задоволенні позову відмовити. Підтримав пояснення свого представника.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав повністю, заперечення на позов підтримав. Пояснив, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 станом на час ДТП була застрахована у АТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому майнову шкоду завдану потерпілому слід стягнути із страховика. Моральну шкоду не визнав, посилаючись на те, що позивач не надав доказів щодо її наявності та розміру.

Представник співвідповідача АТ «Українська пожежно-страхова компанія»ОСОБА_5 пояснила, що у кінці 2008 року до Кузнецовського відділення компанії звертався позивач з приводу відшкодування завданої шкоди. Йому було роз’яснено порядок відшкодування, зокрема, що необхідно дочекатись рішення суду з висновком щодо вини ОСОБА_6 Після цього ОСОБА_1 до них не звертався. Визнала, що ОСОБА_1 має право на отримання страхового відшкодування завданої майнової шкоди за рахунок АТ «Українська пожежно-страхова компанія», та може отримати його у разі подачі підтверджуючих документів.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази у справі прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.  

У судовому засіданні встановлено, що постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 6 жовтня 2010 року ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 21.08.2008 року о 16 год. 20 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, у напряму м.Сарни, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen POLO, д.н.з. НОМЕР_5, внаслідок чого пасажири останнього автомобіля, зокрема, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою тазу, крижового відділу хребта, правої гомілки, правого колінного суглобу, гемартроз, забійна рана голови, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень отриманих позивачем, також, підтверджується копією висновку експерта №343-Е від 12.02.2009 року.

Відповідач свою вину у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та обставину щодо володіння керованим ним транспортним засобом на праві власності не заперечує, а тому ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, відповідно до ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом ,  використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в АТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3003602 від 07.12.2007 року.   

За умовами п.п. 4, 6 договору страхування АТ «Українська пожежно-страхова компанія»взято під страховий захист цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6 та забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Пунктом  3 договору страхування встановлено, що строк дії договору становить з 08.12.2007 року до 07.12.2008 року.   

Договір страхування станом на день дорожньо-транспортної пригоди був чинний, і сторонами його дійсність не оспорюється.

За таких обставин в судовому засіданні встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 06.10.2008 року о 16 год. 30 хв. відбулася із забезпеченим транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_6 страхувальника за договором та в період дії договору.   

В свою чергу ОСОБА_6 після настання ДТП виконав приписи ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; проінформував позивача про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується поясненнями сторін.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.   

Статтею 6 названого  Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.   

На підставі цього суд прийшов до висновку, що за цей страховий випадок у страховика виник обов’язок  виплатити потерпілому ОСОБА_1 страхове відшкодування.                                                                     

Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.   

Статтею 24 Закону визначено, що у зв'язку  з  лікуванням  потерпілого  відшкодовуються обґрунтовані витрати,  які  пов'язані  з  доставкою,  розміщенням, утриманням,  діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі  охорони  здоров'я,  медичним  піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

В силу п 9.3 ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові  відшкодування  виплачуються  по   кожному страховому  випадку, що  настав протягом періоду дії відповідного договору     обов'язкового      страхування цивільно-правової відповідальності  в  межах  ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа,  яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової  виплати  (страхового  відшкодування) для  повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю  між  фактичним  розміром  шкоди  і  страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, належним відповідачем по відшкодуванню майнової шкоди у межах ліміту відповідальності –51 000 грн. є страхова компанія. Отже, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_6 витрат понесених на лікування у сумі 1262,77 грн. є безпідставною.

Суд роз’яснював позивачу наслідки його дій та можливість звернутись з цією позовною вимогою до АТ «Українська пожежно-страхова компанія», проте позивач та його представник відмовились посилаючись на те, що у позивача та страхової компанії немає договірних відносин. Проте, виходячи із засад справедливості, суд не може задоволити вимоги позивача, шляхом порушення права відповідача на відшкодування завданої ним шкоди страховою компанією.

У зв’язку з цим, суд не досліджує докази щодо наявності та розміру майнової шкоди, оскільки розмір заявленої вимоги не виходить за межі ліміту відповідальності страховика.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 витрат на додаткове харчування за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з потребою ослабленого хворобою організму в додаткових калоріях та вітамінах у сумі 208 грн. та стягнення непередбачених та незапланованих витрат на харчування у сумі 392 грн., суд вважає їх безпідставними. Суд виходив з того, що законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи, не передбачає стягнення додаткових витрат на харчування та вітаміни. Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо понесення ним таких витрат. А тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

При вирішенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також, суд при розгляді даної справи та дослідженні її матеріалів, звертає увагу, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення, для вирішення спору.

Допитаний у судовому засіданні як спеціаліст лікар ОСОБА_8 пояснив, що згідно з епікризом №4394 та записами у амбулаторній карті, 21.08.2008 року до нього на лікування поступив ОСОБА_1 з діагнозом: забій тазу, крижового відділу хребта, забій правого колінного суглобу, гемартроз, забійна рана волосистої частини голови. Супутнім діагнозом був деформуючий артроз правого колінного суглобу ІІ-ІІІ ст. Причинами артрозу стали операція на суглобі у 1989 році та повторний забій суглобу у 1991 році. Забій правого колінного суглобу лише усугубило перебіг захворювання, проте не змінило його ступінь. ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.08.2008 року до 15.09.2008 року та на амбулаторному лікуванні з 16.09.2008 року до 03.11.2008 року. Після чого виписаний у зв’язку з видужанням. З того часу, з приводу болі у правому колінному суглобі до лікарні не звертався. Працездатність при забоях тазу та крижового відділу хребта відновлюється за період лікування.

З копії амбулаторної картки ОСОБА_1 вбачається, що під час проходження у червні 2010 року профогляду у нього скарг не було, загальний стан задовільний. З приводу болю у правому колінному суглобі, після припинення лікування 15.09.08, до закладів охорони здоров’я не звертався.

Інших доказів фізичних та моральних страждань позивач не подав.

У зв’язку з цим суд критично оцінює пояснення позивача та його представника про те, що  у ОСОБА_1 після ДТП до цього часу незадовільний стан здоров’я.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.08.2008 року до 15.09.2008 року та на амбулаторному лікуванні з 16.09.2008 року до 03.11.2008 року, а тому у цей період зазнавав фізичних у моральних страждань. Причиною перебування на лікуванні стали тілесні ушкодження, отримані у результаті ДТП, що сталась 21.08.2008 року. Постановою Костопільського районного суду від 06.10.10 ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, за фактом вчинення ДТП за участю позивача.

На основі цього суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача, яку поніс він внаслідок ДТП від 21.08.2008 року.

Поданий представником позивача розрахунок завданої моральної шкоди суд вважає безпідставним, оскільки ним не обґрунтовано застосування коефіцієнтів, саме на рівні визначеному ним.

Крім того,  однією із підстав стягнення моральної шкоди позивач вважає протиправні дії відповідача, які виразились у тому, що він не виконав покладених на нього зобов’язань: добровільно не запропонував та не відшкодував його збитків та завдану моральну шкоду, а після звільнення від кримінальної відповідальності зник з поля зору, чим порушив ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦПК України. Проте, у судовому засіданні не встановлено порушень відповідачем перерахованих норм, а тому ці обставини не можу бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи характер протиправних дій ОСОБА_6,  характер та ступінь ушкодження здоров’я ОСОБА_1, час, затрачений ним на відновлення стану здоров’я тривалістю 75 днів, глибину та тривалість моральних страждань, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що  для відшкодування моральної шкоди  на користь  ОСОБА_1 необхідно стягнути  7550 грн.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.                                        

За  таких обставин АТ «Українська пожежно-страхова компанія»зобов’язана сплатити  на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 2550 грн. (51000 х 5%), а ОСОБА_6, як володілець джерела підвищеної небезпеки, має сплатити на відшкодування моральної шкоди позивачу 5000 грн. (7550 грн. –2550 грн.), відповідно до ст.1194 ЦК України.

Таким чином, позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача 5000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача сплатити моральну шкоду протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили, суд приходить до висновку про її безпідставність, оскільки вона суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», яким регулюється порядок виконання судових рішень.

Вимогу позивача про відшкодування позивачу судових витрат у сумі 610,79 грн., пов’язаних з явкою ОСОБА_1 до Костопільського районного суду як потерпілого у кримінальній справі та явкою у попереднє судове засідання до Кузнецовського міського суду на 17.01.2011 року, суд, також, вважає безпідставною. Висновок суду випливає з того, що витрати потерпілого у зв’язку з явкою до суду під час розгляду кримінальної справи, відповідно до ст.91-92 КПК України, відносяться до судових витрат, які вирішуються при постановленні вироку, як то передбачено ч.1 ст.335 КПК України, а тому суд не може задовольнити цю вимогу. Крім того, попереднє судове засідання у даній справі 17.01.2011 року не проводилось, оскільки провадження у справі відкрите лише 27.01.2011 року, а тому витрати  по переїзду позивача до м.Кузнецовська на вказану дату не відносяться до судових витрат, оскільки не пов’язані з його явкою до суду.

Щодо витрат пов’язаних з явкою  позивача до Кузнецовського міського суду, встановлено, що позивач у період розгляду справи постійно був зареєстрований у АДРЕСА_1. Проте, відповідно до копії талона реєстрації місця перебування особи №5 від 26.02.2011 року, місце перебування ОСОБА_1 у період з 26.02.2011 року до 26.05.2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2.  

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України,   а   також   іноземцям   та  особам  без громадянства,  які на законних підставах  перебувають  в  Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Стаття 6 цього Закону України  зобов’язує громадян України протягом десяти  днів  після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими витрати позивача пов’язані з явкою його до Кузнецовського міського суду у період з 26.02.2011 року до 26.05.2011 року, оскільки у цей період його місце перебування було зареєстроване у м.Севастополь, АР Крим.

У цей період судові засідання у справі проводились  04.03.2011 року та 23.03.2011 року.

Позивачем подані копії документів, що підтверджують його витрати на переїзд з м.Севастополя, АР Крим, до м.Кузнецовська, Рівненської області, для участі у цих засіданнях, та повернення до місця проживання, а саме:

-          копія фіскального чеку від 02.03.2011 року на суму 20,43 грн. (проїзд з м.Севастополя до м. Сімферополя);

-          копія проїзного документу від 28.02.2011 року на суму 151,63 грн. (проїзд з м. Сімферополя до м. Рівного);

-          копія чеку від 03.03.2011 року на суму 33,55 грн. (проїзд з м. Рівного до м.Кузнецовська);

-          копія фіскального чеку від 26.04.2011 року на суму 35,25 грн. (проїзд з м.Кузнецовська до м. Рівного);

-          копія проїзного документу від 23.04.2011 року на суму 177,80 грн. (проїзд з м. Рівного до м. Сімферополя);

-          копія фіскального чеку від 27.04.2011 року на суму 21,33 грн. (проїзд з м. Сімферополя до м.Севастополя).

Таким чином, позивачем підтверджено витрат пов’язаних з його явкою до суду на суму 439,99 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки загальна сума позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 склала 26473,51 грн. (1262,72 грн. + 610,79 грн. + 208 грн. + 392 грн. + 24 000 грн.), а позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити у розмірі 5 000,00 грн., що становить 18,8% (5 000,00 грн. х 100%/26473,51), тому з ОСОБА_6 на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у сумі 82,72 грн. (439,99 грн. х 18,8%/100%).

У такій же пропорції слід розподілити витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а саме з ОСОБА_6 стягнути на користь держави 22,56 грн. (120,00 гр. х 18,8%/100%), а з ОСОБА_1 - 97,44 грн. (120,00 грн. –22,56 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, п.9.3 ст.9, п.22.1 ст.22, ст.24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.23, 1167, 979, 1194 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 22 (двадцять дві) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 97 (дев’яносто сім) грн. 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                                                                                                               І.Зейкан