Справа № 2а - 306/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, начальника ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення з органів внутрішніх справ, й про поновлення на службі ;
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просить поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом; визнати незаконним дисциплінарний наказ начальника УМВС України в Одеській області ОСОБА_2. від 06.02.2003р. за № 43 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; визнати незаконним наказ начальника УМВС України в Одеській області ОСОБА_2. від 20.02.2003р. за № 46 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; зобов'язати начальника ГУМВС України в Одеській області скасувати накази від 06.02.2003р. за № 43 та від 20.02.2003р. за № 46 о/с - в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; і поновити його на посаді старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з майновими злочинами та заволодінням автотранспортом УКР ОМУ УМВС України в Одеській області.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3. підтримав позовні вимоги свого довірителя, наполягаючи на задоволені цих вимог в повному обсязі, і пояснив, що ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Вузівського міського відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, й 24 лютого 2003р. був недопущений до виконання службових обов'язків у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ, але копії наказів від 06.02.2003р. за № 43 та від 20.02.2003р. за № 46 о/с, на підставі яких його було звільнено, отримав лише в серпні 2003 року, оскільки своєчасно не був ознайомлений з цими наказами й трудову книжку з записом про звільнення із зазначенням номеру і дати наказу про звільнення йому також видано не було. Крім того, представник позивача вважає, що звільнення позивача проведено з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, а саме: п. п. 8, 10, 14.2, 14.3, 14.5, 14.6, 14.8, 15.1, 15.2, 15.3, 15.4, 18 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991р.
Представник ГУМВС України в Одеській області та начальника ГУМВС України в Одеській області - Фомічова О.Г. не визнала адміністративний позов позивача, посилаючись, що ОСОБА_1. вчинено проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що в силу ст.27 Дисциплінарного статуту ОВС України (в редакції, затвердженої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991р.) є підставою для звільнення, у зв'язку з чим його було звільнено за дискредитацію звання співробітника міліції, грубе порушення п.2 Дисциплінарного статуту ОВС України та кримінально-процесуального законодавства. Застосований до позивача крайній захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ відповідає тяжкості вчиненого ним проступку і ступеню його провини, що узгоджується з вимогами ст.26 Дисциплінарного статуту ОВС України, а службове розслідування було проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства у встановлений термін і посадові особи УМВС України в Одеській області діяли в межах наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів ОСОБА_1, отже його звільнення є законним. Також представник відповідачів пояснила, що позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.248-5 ЦПК України (1963р.) строк звернення до суду з даними позовними вимогами й не надано суду обґрунтованих доказів щодо пропущення ним цього строку з поважних причин, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи та надані суду матеріали службового розслідування, вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ з 28.04.1998р., на день звільнення займав посаду старшого оперуповноваженого карного розшуку Вузівського міського відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, мав 16 заохочень та не мав жодного дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарним наказом начальника УМВС України в Одеській області від 06.02.2003р. за № 43 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання працівника міліції, грубе порушення вимог п.2 Дисциплінарного статуту ОВД і карно-процесуального законодавства України, вступ у неслужбові стосунки з особами для здійснення протиправної діяльності, вимагання й одержання винагороди за непритягнення до кримінальної відповідальності, нещирість під час проведення службового розслідування.
Вказаний дисциплінарний наказ реалізований наказом начальника УМВС України в Одеській області № 46 о/с від 20.02.2003р., яким ОСОБА_1. звільнений з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з 21.02.2003р.
У свою чергу, зазначені накази № 43 від 06.02.2003р. і № 46 о/с від 20.02.2003р. видані на підставі матеріалів та висновку службового розслідування відносно працівників Київського РВ та ОМУ УМВС України в Одеській області, яке було проведено інспекцією по особовому складу УРП УМВС України в Одеській області та УВБ в Одеській області в період з 12.12.2002р. по 09.01.2003р. на підставі довідки виконуючого обов'язки начальника УВБ МВС України в Одеській області від 09.12.2003р.
Проте це службове розслідування було проведено з грубим порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991р.
Так, в порушення вимог п.8 вказаної Інструкції, яким заборонено проведення службових розслідувань за анонімними заявами та скаргами, службове розслідування відносно ОСОБА_1 проводилося саме на підставі анонімної заяви.
В порушення вимог п.п.14.2, 14.3. цієї Інструкції позивачу не були роз'яснені права, а саме: заявляти відводи, давати пояснення, представляти докази у свій захист вчасно знайомитися з матеріалами й висновком службового розслідування, оскаржити висновки службового розслідування (п.п.15.1, 15.2, 15.3, 15.4 зазначеної Інструкції). Таким чином, через те, що позивач своєчасно не був повідомлений про закінчення службового розслідування (в строк до одного місяця з дня закінчення службового розслідування і затвердження його висновку), він не мав можливості оскаржити висновок службового розслідування у встановленому порядку до видання начальником УМВС України в Одеській області дисциплінарного наказу № 43 від 06.02.2003р.
Крім того, вирішуючи дану справу, суд ураховує, що п.10 зазначеної вище Інструкції зобов'язує в ході проведення службового розслідування повно, об'єктивно й всебічно досліджувати подію порушення і наявність провини співробітника органів внутрішніх справ у здійсненні порушення, - але фактично під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та інших працівників ОВС не були добуті достовірні й об'єктивні докази винних дій ОСОБА_1, а саме - вступу в неслужбові відносини з особами для здійснення протиправної діяльності, вимагання й одержання винагороди за непритягнення до кримінальної відповідальності.
За таких обставинах, суд погоджується з доводами позивача та його представника щодо недоведеності та надуманості висновку службового розслідування щодо грубого порушення позивачем ст.2 Дисциплінарного Статуту ОВС України та КПК України, здійснення ним проступку, що дискредитує звання працівника ОВС, та щодо його нещирості при проведенні службового розслідування.
Представник відповідачів не спростувала ці обставини, а відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що звільнення позивача є безпідставним, отже накази начальника УМВС України в Одеській області № 43 від 06.02.2003р. та № 46 о/с від 20.02.2003р. є незаконними в частині звільнення позивача.
Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Проте станом на цей час як колишнє Вузівське міське відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області так і колишній Київський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області реорганізовані, що, у свою чергу, унеможливлює поновлення позивача на попередній посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Вузівського міського відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.
Свої вимоги в частині поновлення на посаді старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з майновими злочинами та заволодінням автотранспортом УКР ОМУ УМВС України в Одеській області позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30.06.2004р. по даній справі, ухваленого під головуванням судді Димерлій О.О., начальником УМВС України в Одеській області був виданий наказ № 251 о/с від 22.07.2004р., яким його було поновлено на службі, після чого наказом № 50 о/с від 18.04.2005р. він був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з майновими злочинами та заволодінням автотранспортом УКР ОМУ УМВС України в Одеській області, але в подальшому ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2004р., залишеною без змін ухвалює Вищого Адміністративного Суду України від 15.02.2006р., вказане вище рішення суду першої інстанції від 30.06.2004р. було скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею, у зв'язку з чим в 2006 році наказом УМВС України в Одеській області № 159 о/с його було звільнено з ОВС.
Разом з тим, позивач не оскаржує своє звільнення на підставі зазначеного наказу № 156 о/с, виданого в 2006 році.
Виходячи з викладеного і беручи до уваги, що Вузівське міське відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в цей час не існує, а тому суд вважає, що ОСОБА_1. підлягає поновленню на службі на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Вузівського міського відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, тобто посаді, з якої його було звільнено на підставі наказів начальника УМВС України в Одеській області від 06.02.2003р. № 43 та від 20.02.2003р. № 46 о/с.
Крім того, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо поновлення строку для оскарження в судовому порядку наказів про його звільнення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 248-5 ЦПК України в редакції 1963р., норми якого діяли на час видання оскаржуваних наказів та звернення позивача до суду з вимогами про визнання незаконним свого звільнення - 16.09.2003р., для подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів та їх посадових осіб встановлювався двохмісячний строк з моменту, коли громадянин дізнався, або повинний був дізнатися про порушення його прав та свобод, або місячний термін з дня отримання відповіді про відмову в задоволенні скарги органом або посадовою особою вищого рівня.
Позивач ОСОБА_1. стверджує, що своєчасно не був ознайомлений з наказом № 46 о/с від 20.02.2003р. та йому не було видано трудову книжку з записом про звільнення із зазначенням дати і номеру наказу про звільнення, і копію цього наказу він отримав лише в серпні 2003 року, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості в установлений ст.248-5 ЦПК України (1963р.) двохмісячний строк оскаржити до суду своє звільнення, а представник відповідачів не спростувала ці обставини.
Таким чином суд вважає, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
На підставі викладеного і керуючись ст.71, ч.2 ст.100, ч.1 ст.102, ст.ст.158 - 163 КАС України, ч.2 ст.248-5 ЦПК України (1963р.), ст.27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991р. № 1368-ХІІ, п.п.24, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України № 552 від 06.12.1991р., суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом (скаргою) щодо оскарження наказів начальника УМВС України в Одеській області № 43 від 06 лютого 2003 року та № 46 о/с від 20 лютого 2003 року.
Визнати незаконним наказ начальника УМВС України в Одеській області № 43 від 06 лютого 2003 року - в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Визнати незаконним наказ начальника УМВС України в Одеській області № 46 о/с від 20 лютого 2003 року - в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.
Зобов'язати начальника ГУМВС України в Одеській області скасувати : наказ начальника УМВС України в Одеській області № 43 від 06 лютого 2003 року - в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ й наказ начальника УМВС України в Одеській області № 46 о/с від 20 лютого 2003 року - в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, з поновленням ОСОБА_1 на службі на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку колишнього Вузівського міського відділення міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, яку позивач займав перед звільненням.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського Апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Н.А.Ільченко