Справа № 2а - 307/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2008 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області, начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, пов'язаних з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, про зобов'язання нарахувати та виплатити належні при звільненні одноразову грошову допомогу і компенсацію за речове майно ;
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України в Одеській області й начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області про визнання неправомірними дій, пов'язаних з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, про зобов'язання нарахувати та виплатити належні при звільненні одноразову грошову допомогу і компенсацію за речове майно, вказуючи наступне.
Наказом УМВС України в Одеській області від 30.12.2005р. № 623 о/с він був звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 „ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 30.12.2005р. На день звільнення стаж його служби в календарному обчислені становить 23 роки 00 місяців 25 днів, у пільговому обчислені 29 років 01 місяць 01 день. Отже, маючи право на пенсію згідно пункту „а” ст.12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ, він також має право на отримання одноразової грошової допомоги за дванадцять років та два місяці служби в органах внутрішніх справ України відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону.
Але у виплаті належної та гарантованої законодавством України одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ йому було відмовлено листом начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2. від 03.10.2006р. за № 14/1-953 та листом заступника начальника ГУ МВС України в Одеській області від 17.11.2006р. за № 14/1-П-1077, з посиланням, що Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” внесені зміни до ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ стосовно виплати грошової допомоги, за замістом : „військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби, одноразова грошова допомога при звільненні передбачена цією статтею не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання”, - а тому, враховуючи, що він вже був звільнений у 1993 році та на підставі вищезазначених документів, правових підстав для виплати йому грошової допомоги при звільненні з 30.12.2005р. немає.
Проте до квітня 1993 року він проходив службу у Збройних Силах Російської Федерації і наказом Головнокомандувача військами Протиповітряної оборони РФ № 0303 від 14.04.1993р. був звільнений із Збройних Сил Російської Федерації за власним бажанням на підставі законодавства Російської Федерації, отже при звільненні із Збройних Сил РФ він не підпадав під дію Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. та не мав можливості отримати одноразову грошову допомогу на підставі цього Закону, тім більше, що у 1993 році йому було 29 років, у зв'язку з чим він не мав ніякого права на отримання пенсії ані за законодавством Російської Федерації ані за законодавством України, тобто не набув право на отримання одноразової грошової допомоги за Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р.
Таким чином, до звільнення на пенсію у грудні 2005 року, він жодного разу не використав наданого йому Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” права на отримання одноразової грошової допомоги.
Крім того, при його звільненні із служби ГУ МВС України в Одеській області повинно було провести розрахунок з ним по компенсаційним виплатам за речове майно, однак у вищевказаному листі начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2. від 03.10.2006р. за № 14/1-953 було вказано, що розрахунок з ним щодо грошової компенсації за речове майно буде проведено за умови надходження коштів. Таким чином, всупереч законодавству України, навіть до теперішнього часу розрахунку з ним за речове майно проведено не було.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3. підтримали позов, підтвердили викладені вище обставини і наполягали на задоволені позову в повному обсязі.
Представник ГУ МВС України в Одеській області Гадомська Ю.П. не визнала позов, посилаючись, що посадові особи ГУ МВС України в Одеській області діяли в рамках наданих їм законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, оскільки, по-перше, позивач мав перерву у службі, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування і виплати йому грошової допомоги при повторному звільненні з 30.12.2005р. відповідно до ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ , якою визначено, що „особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, що мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги”, і, по-друге, підстав для виплати позивачу грошової компенсації немає, так як згідно з пунктами 1.4 і 1.6 наказу МВС України від 30.12.2005р. № 1265 „Про внесення змін та доповнень до наказу МВС України від 05.12.2003р. № 1489” компенсація за речове майно не нараховується.
Начальник Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2., будучи повідомленою про дату і місце розгляду даної справи належним чином, про що свідчить розписка про доставку судової повістки за адресою місця служби відповідача, як це визначено ч.9 ст.35 КАС України, причину свого неприбуття у судове засідання суду не повідомила, у зв'язку з чим справу розглянуто за відсутності цього відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача, його представника та представника ГУ МВС України в Одеській області, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” внесені зміни до ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ стосовно виплати грошової допомоги, за змістом : „ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком осіб, які при першому звільненні не набули право на її отримання”.
Саме в такий редакції була викладена ч.4 ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ станом на 30.12.2005р.
Частиною 2 ст.9 зазначеного Закону визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В преамбулі Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ вказано, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.
Згідно ст.12 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають :
- особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше;
- особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнений із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менш 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх
справ України та перебував на спецобліку МВС України з 01.11.1993 року по 30.12.2005 року.
Наказом УМВС України в Одеській області від 30.12.2005р. № 623 о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 „ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у відставку, з 30.12.2005р. На день звільнення позивач мав вислугу в календарному обчислені 23 роки 00 місяців 25 днів, у пільговому обчислені 29 років 01 місяць 01 день.
Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що на
день звільнення з органів внутрішніх справ він мав право на пенсію згідно пункту „а” ст.12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ, отже згідно ч.2 ст.9 цього Закону також мав право на отримання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ України з 01.11.1993р. по 30.12.2005р.
Відмовляючи у виплаті ОСОБА_1. грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, відповідачі посилаються на вимоги ч.4 ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ в редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-ІV.
Проте судом установлено, що з 1982 року позивач проходив службу у Збройних Силах колишнього СРСР, наказом Головнокомандувача військами Протиповітряної оборони РФ № 0303 від 14.04.1993р. був звільнений із Збройних Сил Російської Федерації за власним бажанням на підставі законодавства Російської Федерації.
З огляду на викладені обставини, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що при звільненні зі Збройних Сил РФ він не підпадав під дію Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. та не мав можливості отримати грошову допомогу на підставі ст.9 цього Закону, оскільки не набув права на її отримання.
Також суд бере до уваги, що на момент звільнення зі Збройних Сил РФ у 1993 році ОСОБА_1. виповнилося 29 років, у зв'язку з чим він взагалі не мав ніякого права на отримання пенсії ані за законодавством Російської Федерації ані за законодавством України, що, в свою чергу, унеможливлювало отримання ним одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена за умови звільнення на пенсію.
Отже до звільнення на пенсію у грудні 2005 року ОСОБА_1. жодного разу не використав наданого йому Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби на пенсію.
Таким чином, дії відповідачів, пов'язані з вимовою у виплаті належної ОСОБА_1. грошової допомоги при звільнені з органів внутрішніх справ України суперечать діючому законодавству і грубо порушують законі права та інтереси позивача.
Разом з тим, вирішуючи дану справу в частині позовних вимог ОСОБА_1. щодо виплати грошової компенсації за речове майно, суд погоджується з доводами представника ГУ МВС України відносно того, що грошова компенсація за речове майно не нараховується згідно наказу МВС України від 30.12.2005р. № 1265 „Про внесення змін та доповнень до наказу МВС України від 05.12.2003р. № 1489”, яким були внесені зміни та доповнення до Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, - отже на день звільнення позивача підстав для виплати йому компенсація за речове майно у ГУ МВС України в Одеській області не було.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позову ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області, начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, пов'язаних з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, про зобов'язання нарахувати та виплатити належні при звільненні одноразову грошову допомогу і компенсацію за речове майно - задовольнити частково.
Визнати дії ГУ МВС України в Одеській області, начальника Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2, пов'язаних з відмовою у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, - неправомірними.
Зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з органів внутрішніх справ України у розмірі 25 відсотків його місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік його служби в органах внутрішніх справ України згідно ч.2 ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського Апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Н.А.Ільченко