Справа № 2 - 3221/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2008 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, до Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” про усунення перешкод у реєстрації місця проживання ;
ВСТАНОВИВ :
26.06.2006р. до Приморського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, до ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів” про усунення перешкод у реєстрації місця проживання шляхом зобов'язання зареєструвати місце проживання за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1
24.10.2007р. до суду надійшла доповнена позовна заява позивача в остаточній редакції, згідно якої позивач вимагає усунути перешкоди у реєстрації місця його проживання шляхом зобов'язання ДП МОУ „Одеській завод будівельних матеріалів” видати документи, необхідні для реєстрації місця його проживання за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог до відповідача ОСОБА_1. вказує, що з літа 2005 року він постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2, яка є наймачем цього житлового приміщення на підставі посвідчення №НОМЕР_1., виданого виконкомом Одеської міськради народних депутатів на підставі рішення виконкому Одеської міськради народних депутатів від 29.08.1988р. № 40. На початку 2006 року він звернувся до ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів” з проханням оформити документи для здійснення реєстрації місця його проживання за вказаною вище адресою, але йому в цьому було відмовлено відповідачем.
Відмову відповідача у оформлення документів для здійснення реєстрації його місця проживання за зазначеною адресою позивач вважає незаконною та такою, що суперечить вимогам ч.1 ст.65 ЖК України.
Представник позивача ОСОБА_3, яка також є представником третьої особи ОСОБА_2, підтримала позов, підтвердила викладені вище обставини і пояснила, що її довірителька ОСОБА_2 не заперечує проти реєстрації місця проживання свого сина ОСОБА_1 за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1, оскільки з літа 1995 року позивач постійно проживає разом з матір'ю в цьому жилому приміщенні однією сім'єю й доглядає за матір'ю, а також вважала, що відмова відповідача у оформленні та видачі ОСОБА_1 відповідних документів для реєстрації місця його проживання за цією адресою суперечить вимогам Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
Представник ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів” Богаченко Н.Л., яка була присутньою у судовому засіданні 24.01.2008р., не визнала позов і повністю підтримала письмові заперечення відповідача на позов ОСОБА_1, надані відповідачем суду та долучені до матеріалів даної справи.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача та його представника ОСОБА_3, яка також є представником третьої особи ОСОБА_2, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що будинок під № АДРЕСА_1 в м.Одесі, є сімейним гуртожитком та перебуває на балансі ДП МОУ „Одеській завод будівельних матеріалів”, а власником цього будинку є Міністерство оборони України.
Також судом установлено, що понад двох років позивач постійно проживає в квартирі №АДРЕСА_1, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2, яка, у свою чергу, вселилася в це житлове приміщення на підставі посвідчення №НОМЕР_1., виданого виконкомом Одеської міськради народних депутатів на підставі рішення виконкому Одеської міськради народних депутатів від 29.08.1988р. № 40 та рішення профспілкового комітету ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів”, і дотепер перебуває на реєстраційному обліку із зазначенням адреси місця проживання за вказаною адресою.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що наявні у письмових запереченнях відповідача твердження відносно того, що ОСОБА_2 проживає в сімейному гуртожитку, розташованому за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1, без правових підстав, не відповідає дійсності.
Крім того, суд ураховує, що відповідач не звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виселення.
У наданих суду своїх письмових запереченнях відповідач також стверджує, що постійним місцем проживання позивача є квартира № АДРЕСА_2 в м.Одесі. Позивач та представник ОСОБА_2 категорично заперечують проти цього, а відповідач на підтвердження цих своїх доводів доказів суду не надав, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.
До того ж, суд бере до уваги, що відповідач не заперечує той факт, що дійсно позивач здійснює догляд за своєю хворою матір'ю.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з вимог Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
Так, статтею 3 цього Закону визначено, що вільний вибір місця проживання - право громадянина України на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати ; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; а реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
При цьому статтею 6 зазначеного вище Закону визначено, що громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, і єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи є заява особи про реєстрацію, вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів забороняється.
Встановлені Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” обмеження щодо свободи пересування та вільного вибору місця проживання не стосуються позивача.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, зокрема гуртожиток, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Але дотепер позивач позбавлений можливості виконати припис ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” щодо зобов'язання протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання через те, що відповідач відмовляються оформити відповідну заяву, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення реєстрації місця проживання позивача відповідним органом реєстрації.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що така позиція відповідача суперечить вимогам Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та статті 29 ЦК України, а також порушує законні права та інтереси позивача, - оскільки єдиною підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування фізичної особи в житлі за певною адресою
Посилання позивача на вимоги ч.1 ст.65 ЖК України є безпідставними.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ч.1 ст.29 ЦК України, ст.ст.1,2,3,5,6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, суд, -
ВИРІШИВ :
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” видати ОСОБА_1 документи, що необхідні для здійснення реєстрації місця його проживання за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1 (сімейний гуртожиток).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.А.Ільченко