2-56/11           

                                                          Р І Ш Е Н Н Я                               

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                25.07.2011

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі:

судді                                               Чорноус Л.І.

при секретарі                                  Дмитрук С.О.

за участю представників:

позивача                                         ОСОБА_1

відповідачів                                    ОСОБА_2

         розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Гоща цивільну справу за позовом

                             ОСОБА_3

                                                                 до

       ОСОБА_4 , ОСОБА_5

                                                                  про

встановлення факту трудових відносин  та стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди ,

                                                           встановив:

             ОСОБА_3  звернулася до суду з позовом  до  ОСОБА_4 , ОСОБА_5  про  встановлення факту трудових відносин  та стягнення заборгованості по заробітній платі.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те , що   з 01 травня 2006 року по 20 квітня 2008 року вона працювала  продавцем у магазині , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Підприємницьку діяльність в даному магазині здійснює ОСОБА_4 разом з матір’ю –ОСОБА_5

          У період з 26.12.2006 року по 30.09.2007 року позивачка перебувала у щорічній відпустці , відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами  та у відпустці  по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

         Працювала  вона  два тижні на місяць щоденно , без вихідних, а два тижні відпочивала. Робочий час  становив з 9 год.  до 21 год., з 13 год. по 15 год. обідня перерва.

         У березні та квітні 2008 року ОСОБА_3 змушена була працювати безперервно   півтора місяці ,   оскільки не було іншої зміни.  За домовленістю  з відповідачами її заробітна плата становила 4% від товарообігу у магазині.

          Кожні два тижні ОСОБА_4 проводив у магазині ревізію і щоразу повідомляв позивачку , що в ході ревізії виявив нестачу  і  заробітну плату їй не виплачував , пояснюючи  це тим , що     забирає заробітну плату на погашення нестачі . При цьому жодних документів , які б могли підтвердити факт нестачі  та її розмір  відповідач їй не  показував і для ознайомлення не давав. Більше того, він повідомляв позивачку , що її заробітної плати недостатньо для покриття нестачі , а тому вона має її відпрацювати наступного місяця. Також , на сьогоднішній  день їй залишаються невиплаченими щорічна відпустка та відпустка у зв’язку  з вагітністю і пологами.

          У відповідності до  ст.24 КЗпП  України  трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі , але   він вважається укладеним і тоді , коли    працівника було фактично допущено до роботи.

         Позивачка  приступила до виконання своїх  обов’язків продавця у магазині с.М’ятин ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5  і її робота носила постійний характер.  Проте ,  за весь період  роботи заробітна плата їй не вплачувалась  , хоча у відповідності до  законодавства про працю  їй повинна була виплачуватись заробітна плата у розмірі , що  не може бути нижчим  від розміру прожиткового мінімуму  для працездатної особи.

          З урахуванням   законодавчо передбачених розмірів  прожиткових мінімумів   на одну особу з розрахунку на місяць  для працездатних осіб  в 2006 ,2007 та 2008 роках ,  вважає , що заборгованість по її заробітній платі  за період з 1.05.2006 року по 25.12.2006 року  становить  3995,00 грн., за період  01.10.2007 року по 20.04.2008 року - 4250,00 грн.

          Крім того ,  за період з 01.05.2006 року по 25.12.2006 року  у позивачки було 16 невикористаних днів щорічної відпустки  , які на її прохання були  приєднані відповідачами до її відпустки  у зв’язку з вагітністю та пологами.

         Оскільки  її середньоденний  заробіток  за період з 01.05.2006 року по  25.12.2006 року становив 35,67 грн.  , то  виплата за час щорічної відпустки за цей період  повинна була становити 570,72 грн.

         Крім того  ,   вважає , що  на її користь підлягає стягненню  виплата за  126 днів відпустки час відпустки , у зв’язку з вагітністю та пологами в розмірі 4544,82 грн.  , з розрахунку   середнього  заробітку -36,07 грн.

        На час її звільнення з роботи  20.04.2008 р.  , відповідачі не провели  з нею повного розрахунку  , що суперечить  вимогам ст.83 КЗпП , а тому  з них підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку і  станом  на 25.07.2011 року  розмір такого  заробітку становить   37117,41 грн.

         Таким чином ,  загальний розмір заборгованості по заробітній платі відповідачів перед позивачкою становить  :   заборгованість по заробітній платі  -8245,00 грн.,  невиплачені кошти за час щорічної відпустки - 570 , 72 грн.,  невиплачені кошти за час відпустки  у зв’язку з вагітністю та пологами –4544,82 грн. та 37117,41 грн. –середній заробіток за час затримки розрахунку.

          У зв’язку з непроведенням відповідачами з нею   остаточного розрахунку у день звільнення  та протягом  двох років після такого звільнення  їй спричинено моральних страждань, які пов’язані з переживаннями щодо  несвоєчасної виплати заробітку , моральним пригніченням  та роздратуванням та іншими додатковими зусиллями. Крім того ,  на її утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей ,  які потребують додаткового харчування , матеріального забезпечення . Проте ,  через невиплату їй належної заробітної плати , позивачка не може забезпечити їм належний рівень життя, що завдає їй додаткового болю та страждань і це призвело до зниження рівня життя її сім’ї,  погіршились стосунки в родині.  Тому завдану моральну шкоду вона оцінює в 20000 грн., які просить стягнути з відповідачів.

         В судовому засіданні позивачка позов підтримала  з підстав , викладених у позовній заяві і доповнила , що   25 квітня 2011 року вона  зареєструвала шлюб  з ОСОБА_6  і  на сьогоднішній день її прізвище значиться як ОСОБА_6 , а тому  просить  вважати позивачем  ОСОБА_3

          Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні  позову не  визнав   і пояснив ,  що  у магазині  , який  знаходиться по АДРЕСА_1   з  1.05.2006 року  по 20.04.2008 року, в період  на який вказує позивачка , що вона працювала у магазині ,  -

підприємницьку діяльність здійснювала    ОСОБА_5 , а  він розпочав підприємницьку діяльність лише з 11.08.2009 року , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця. Доручення щодо ведення справ по підприємницькій діяльності  стосовно укладання  трудових договорів  та прийняття і звільнення працівників ОСОБА_5 для нього не видавала,  а тому  він не мав ніякого права укладати чи розривати трудові договори , в тому числі приймати чи звільняти працівників.  

Тому, на  його думку  ,  лише ОСОБА_5  мала право  прийому працівників  на роботу або     приймати їх на роботу можна було лише з її відома чи розпорядження. Але  ОСОБА_5 та  позивачка навіть не знайомі  між собою. Так як , будь-якої угоди  позивачка  з ОСОБА_5 не укладала ,  а тому  і будь-яких зобов’язань перед нею стосовно заробітної плати  ні він , ні ОСОБА_5 не мають.

У відповідності до ст.48 КЗпП  трудова книжка  є основним документом  про трудову діяльність працівника . Позивачка  ні заяв , ні будь-яких інших документів  ,  йому  не надавала   , як не надавала  їх  і для ОСОБА_5  Трудової книжки не заводила і будь-яких вимог з приводу цього до них не пред’являла.

Посилаючись на  те , що  ОСОБА_3  працювала   без укладення трудового договору  , позивачка  не зазначає з яких підстав відбулося її звільнення і яким саме чином воно могло відбутися без відома власника - ОСОБА_5

Крім того ,  позивачка  отримувала  допомогу  на дітей  : по вагітності і пологах та  по догляду за дитиною до трьох років  , як непрацююча , що підтверджується довідкою  управління праці та соціального захисту населення Гощанської РДА  від 9.03.2011 року.

Вважає , що оскільки ні він , ні ОСОБА_5  у  трудових відносинах з позивачкою не перебували,  то  і відповідно не спричиняли їй жодних моральних страждань , а  тому  вважає , що у   задоволенні  її позову   слід відмовити за безпідставністю.

          Крім того, позивачкою пропущено   трьохмісячний строк звернення до суду , встановлений  ст.233 КЗпП, який застосовується  до  вирішення трудових спорів, оскільки  вимога  про   стягнення заборгованості по заробітній платі  , яка  не обмежується будь-яким строком ,    випливає  саме  із встановлення факту трудових відносин. Доказів , які б  стверджували про пропуск терміну позовної давності з поважних причин позивачка суду не надала і дана обставина є підставою для відмови у позові.

          Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання  не з’явилася , але  надала повноваження для представлення своїх інтересів  ОСОБА_2, згідно довіреності від 2.03.2011 року, оскільки  з пояснень ОСОБА_4    брати участь у розгляді справи не має змоги за станом здоров’я.

       З письмових  заперечень ОСОБА_5 на позовну заяву  ОСОБА_3  вбачається , що  позову вона не визнає  з тих же ж підстав , що і відповідач ОСОБА_4

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила , що  вона до листопада 2006 року , близько 6 місяців ,  працювала   неофіційно , а з  листопада 2006 року   працювала по трудовому договору ,  у магазині   с.М’ятин  Гощанського району , у якому   здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_4   Працювала вона позмінно з ОСОБА_3   по 2 –3 тижні на місяць .Чи виплачувалася заробітна плата   для ОСОБА_3  вона не може сказати , але  особисто  вона  фактично не отримувала заробітної  плати , так як в   результаті  ревізій у магазині  виявляли нестачу.

          Свідок ОСОБА_9  в судовому засіданні  пояснила , що  позивачка є  дружиною її брата   і  їй відомо , що  остання працювала  продавцем у магазині в с.М’ятин Гощанського району  , який належить ОСОБА_5 , але  у якому керував ОСОБА_4  У який саме період працювала ОСОБА_3 вона не може вказати.

          Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила , що вона  останні десять років проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 і їй відомо , що у магазині , який належить ОСОБА_4  , так як він привозив туди товари,  працювала ОСОБА_3   Разом з ОСОБА_3 у магазині працювала ОСОБА_8   ОСОБА_5 вона ніколи не бачила і її не знає.

          Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила , що вона бачила  як   у магазині с.М’ятин  Гощанського району працювала ОСОБА_3  Їй відомо , що даний магазин належить ОСОБА_5, але   товари у магазин привозив ОСОБА_4 , його дружина  і її син від першого шлюбу. ОСОБА_5 вона ніколи не бачила і її не знає.

          Заслухавши пояснення сторін ,їх представників ,  свідків , оцінюючи докази, досліджені  в судовому засіданні, суд вважає , що позов не  підлягає до  задоволення.

           У відповідності  до  ч.  1 ст.21 КЗпП  трудовий договір  є угода між працівником і власником підприємства , установи , організації  або уповноваженим ним органом чи фізичною особою ,  за якою працівник зобов’язується виконувати роботу , визначену цією угодою , з підляганням  внутрішньому трудовому розпорядкові  , а власник підприємства , установи , організації  або уповноважений ним орган чи фізична особа  зобов’язується  виплачувати  працівникові заробітну плату  і забезпечувати умови праці , необхідні для виконання роботи ,  передбачені законодавством про працю , колективним договором  і угодою сторін.

          Згідно ст.24 КЗпП  трудовий договір  укладається  , як правило  , у письмовій формі.

          Додержання письмової форми є обов’язковим при  укладенні трудового договору  з фізичною особою.

          Положеннями ст.24-1 КЗпП визначено ,  що у разі  укладення трудового договору  між працівником і фізичною особою   фізична особа повинна  у тижневий строк  з моменту фактичного допущення працівника до роботи  зареєструвати  укладений у письмовій формі трудовий договір  у державній службі зайнятості  за місцем проживання  у порядку визначеному Міністерством праці та соціальної  політики  України.

          Порядком реєстрації  трудового договору між працівником і фізичною особою,  затвердженого наказом Міністерства  праці і соціальної політики України  від 8.06.2001 року №260 , встановлено , що укладений  у письмовій формі трудовий договір між  працівником і фізичною особою  , фізична особа повинна подати  на реєстрацію  до державної служби зайнятості  за місцем свого проживання  у тижневий строк  з моменту фактичного допущення працівника до роботи. Відповідальна особа  центру зайнятості  в день подання фізичною особою  трудового договору  реєструє його  у книзі реєстрації  трудових договорів  за формою , що додається.          Трудовому договору  присвоюється номер ,  за яким він зареєстрований у  книзі , і ставиться дата його реєстрації.  Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації  трудового договору дають право фізичній особі внести записи  до трудової книжки  працівника про прийняття  та звільнення його з роботи. Посадова особа  центру зайнятості  підтверджує  особистим підписом  записи ,   унесені фізичною особою  до трудової книжки працівника  ,  і засвідчує їх печаткою.

          В судовому засіданні позивачка  не заперечувала того факту ,  що трудовий договір у письмовій формі між нею  та  з  будь - ким із відповідачів  не укладався.

        На підтвердження трудових відносин з відповідачами  позивачка посилається на те , що   вона була  фактично допущена до роботи , хоча ніякі документи про прийняття на роботу не оформлялись.

          У відповідності до ст.29  КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний    : роз’яснити працівникові  його права і обов’язки та проінформувати під розписку  про умови праці,  наявність на робочому місці , де він буде  працювати ,  небезпечних і шкідливих виробничих факторів , які ще не усунуто ,  та можливі наслідки їх впливу на здоров’я,  його права на пільги  і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору ;  ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку ;  визначити працівникові робоче місце ,  забезпечити його необхідними для роботи засобами  та  проінструктувати  працівника з техніки безпеки  виробничої санітарії , гігієни праці   і протипожежної охорони.

          Тобто   у будь-якому випадку  заборонено  допускати працівника до роботи   до того  ,  як будуть виконані  вимоги ст.29 КЗпП.

          На думку позивачки  ,  про існування між сторонами трудових відносин в період 1.05.2006 року по 20.04.2008 року  свідчать  письмові  пояснення  жителів с.М’ятин Гощанського району Рівненської області, пояснення свідків   ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_7 ,  дані ними в судовому засіданні та  наявність у  позивачки  товарно - транспортних накладних  про прийняття  товарів від  постачальника –ДП „Рівнехліб” ВАТ  Концерн „Хлібопром” та  видаткових накладних від 4.03.2008 року ,  18.03.2008 року , 9.04.2008 року ,   11.04.2008 року .

          Однак ,  відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні пояснив , що   присутність ОСОБА_3  у магазині , де здійснює підприємницьку діяльність його матір - ОСОБА_5    він вважав ,  як підміна нею працюючих працівників і ніяких угод з нею не укладав.

          Посилання позивачки та її представника на те , що ОСОБА_3  фактично була допущена до роботи  ОСОБА_4, як  представником ОСОБА_5  не можуть бути прийняті до уваги  , оскільки  позивачка не надала доказів того , що  ОСОБА_4  був уповноважений  ПП ОСОБА_5  на укладення трудових договорів    та ,  що робота провадилася  за розпорядженням  чи з відома відповідача ОСОБА_5, так як  сам ОСОБА_4   в період  з  1.05.2006 року  по  20.04.2008 року  підприємницькою діяльність не займався і не був наділений правом прийняття та звільнення з роботи , а зареєструвався він як підприємець 11.08.2009 року , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця   серії В03 №105753.

Крім того ,  як вбачається з   повідомлення  управління  праці та соціального захисту населення Гощанської РДА  від 18.02.2011 року №01-5/351  ОСОБА_3  отримувала в управлінні  в період з 1.05.2006 року по 20.04.2008 року  як непрацююча  допомоги на дітей  у вигляді : державної  соціальної допомоги , допомоги по догляду за дитиною до трьох років непрацюючим жінкам та допомогу   одиноким матерям  , а згідно довідки  від 9.03.2011 року №01-5/477  таку допомогу як непрацююча ОСОБА_3 отримувала  з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року.

          Надана позивачкою  копія  медичної книжки  , де  на   місці печатки стоїть  печатка  ПП ОСОБА_5,  не є достатнім доказом на підтвердження  наявності  між сторони  трудових відносин  в період  з 1.05.2006 року по 20.04.2008 року  , так як  у  медичній книжці зазначено , що  підприємством , яке видало книжку є Рівненський торгово - професійний ліцей , а не ОСОБА_5 і видана дана медична книжка  23.09.2003 року.

          Позивачка посилається на те  , що  її трудові права були порушені з  1.05.2006 року по 20.04.2008 року , а  у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП  працівник може звернутися  з заявою  про вирішення трудового спору до суду  в тримісячний строк з дня  ,  коли він дізнався або  повинен був  дізнатися про порушення свого права  , і вона  не  навела  поважних  причин пропуску цих строків ,    то лише з цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

          Посилання позивачки на те , що  її позовні вимоги стосуються  стягнення належної їй заробітної плати ,  які не обмежуються будь-яким строком , не заслуговують на увагу , оскільки ,   дані вимоги  тісно пов’язані   з трудовими відносинами .

          Крім того  у відповідності до п. 4  Постанови Пленуму Верховного Суду  України   „ Про практику розгляду судами трудових спорів ” від 6.11.1992 року №9  встановлені статтями  228,233 КЗпП строки звернення до суду  застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин , то   у позові може бути відмовлено з цих  підстав.

          У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України  кожна сторона  повинна довести ті обставини , на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Оскільки   позивачка не довела своєї вимоги про встановлення трудових відносин , то  і  похідні  вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі ,  моральної  шкоди

          Керуючись ст.ст. 10, 60,  212, 213 ЦПК України, в силу  ст.ст. 21, 24, 24-1 , 29 , 48 , 233   КЗпП  ,  суд

                                                                   вирішив:

              В задоволенні позову  ОСОБА_3  до ОСОБА_4 , ОСОБА_5   про встановлення факту трудових відносин,   стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди ,  відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга  до апеляційного  суду Рівненської області через Гощанський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення ,  якщо його не скасовано , набирає законної  сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя                                   підпис

Суддя Гощанського районного суду                                        Чорноус Л. І.