Справа № 2 - 3231/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської залізниці, ОСОБА_3 про визнання правовстановлюючих документів на квартиру дійсними й визнання дублікату свідоцтва про право власності на житло (квартиру) недійсним ;
ВСТАНОВИВ :
В обґрунтування свого позову до відповідачів, позивачі вказують, що на підставі розпорядження органу приватизації Одеської залізниці від 26 березня 1994 року № 279 щодо безоплатного передання згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_1, Одеською залізницею було видане Свідоцтво про право власності на житло від 28 березня 1994 року за № 2423, яким посвідчується, що квартира № АДРЕСА_1 в м.Одесі дійсно належить на правах спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. померла його дружина ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3. померла їх дочка ОСОБА_5.
В жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до Шостої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої ОСОБА_5, яка складається з частки в квартирі №АДРЕСА_1 в м.Одесі, що належала цьому спадкодавцеві, надавши при цьому в держнотконтору оригінали правовстановлюючих документів на цю квартиру. Але за запитом держнотконтори позивач отримала в КП „ОМБТІ та РОН” Витяг з реєстру прав власників нерухомого майна, коли позивачі довідалися про наявність державної реєстрації дублікату від 20.06.2001р. вказаного вище Свідоцтва про право власності на житло від 28 березня 1994 року за № 2423, виданого Одеською залізницею, згодом позивачі довідалися, що цей дублікат був оформлений органом приватизації та підрозділом Одеської залізниці - Службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці за заявою ОСОБА_7.
У свою чергу, оформлення і державна реєстрація зазначеного дублікату від 20.06.2001р. Свідоцтва про права власності на житло від 28.03.1994р. за НОМЕР_1унеможливлює для ОСОБА_1. отримання Свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_5.
Вважаючи, що оформлення Службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. за НОМЕР_1лише за заявою ОСОБА_7., але без заяв інших співвласників квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі та за наявності оригіналу цього Свідоцтва, є незаконним, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_8. підтримав позов, підтвердив викладені вище обставини та наполягав на задоволені позовних вимог своїх довірителів ОСОБА_1. і ОСОБА_2.
Представник Одеської залізниці в особі Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Бессмертна Т.В. визнала позов і пояснила, що дублікат від 20.06.2001 року Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. НОМЕР_1було видано на підставі заяви відповідної заяви співвласника квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі, ОСОБА_7. про втрату правовстановлюючих документів щодо приватизації цієї квартири. Проте органу приватизації Одеської залізниці не було відомо, що насправді оригінали правовстановлюючих документів на приватизацію вказаної квартири не були втрачені, що, у свою чергу, унеможливлює оформлення дублікатів цих документів.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 на визнали позов, посилаючись, що між ОСОБА_3. та іншими співвласниками квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі склалися неприємні стосунки, а тому ОСОБА_3. не було відомо, що оригінали правовстановлюючих документів про приватизацію зазначеної квартири зберігаються у позивачів. Таким чином, будучи впевненим, що правовстановлюючі документи на квартиру втрачені, ОСОБА_3 звернувся в Службу будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці із заявою про оформлення дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру. Крім того, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 вважали, що позивачі пропустили строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1. і ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що на підставі розпорядження органу приватизації Одеської залізниці від 26.03.1994р. № 279, а саме - Служби будівельно-монтажних і цивільних споруд, яке є підрозділом Одеської залізниці, щодо безоплатного передання згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_1, Одеською залізницею було видане Свідоцтво про право власності на житло від 28 березня 1994 року за р.№ 2423, яким посвідчується, що квартира № АДРЕСА_1 в м.Одесі дійсно належить на права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. померла його дружина ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3. померла їх дочка ОСОБА_5.
Також судом установлено, що 12.06.2001р. відповідач ОСОБА_3 звернувся в Службу будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці із заявою про оформлення дублікатів правовстановлюючих документів щодо приватизації квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі, посилаючись, що оригінали цих документів були втрачені.
На підставі цієї заяви ОСОБА_7., Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеською залізниці, не переконавшись в тому, що оригінали правовстановлюючих документів щодо приватизації квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі, дійсно були втрачені, не маючи відповідних заяв інших співвласників цієї квартири та не викликавши їх, видала розпорядження № 4 від 14.06.2001р. про видачу дублікатів документів на право власності на зазначену квартиру, та 20.06.2001 року оформила дублікати цих правовстановлюючих документів та видала їх ОСОБА_3.
Отримавши дублікати правовстановлюючих документів щодо приватизації квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі, ОСОБА_3 надав дублікат від 20.06.2001 року Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. за р.НОМЕР_1 в КП „ОМБТІ та РОН”, яке, у свою чергу, здійснило реєстрацію права власності усіх співвласників вказаної квартири на підставі цього дублікату.
Проте насправді оригінали правовстановлюючих документів на приватизацію зазначеної вище квартири не були втрачені та дотепер зберігаються у позивачів.
В жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до Шостої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої ОСОБА_5, яка складається з частки в квартирі №АДРЕСА_1 в м.Одесі, що належала цьому спадкодавцеві, й за відповідним запитом держнотконтори, отримавши в КП „ОМБТІ та РОН” Витяг з реєстру прав власників нерухомого майна, позивачі довідалися про наявність державної реєстрації дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 28 березня 1994 року за р.№ 2423, виданого 20.06.2001р. Службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці за заявою ОСОБА_7., що, у свою чергу, унеможливлює отримання ОСОБА_1. Свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_5.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на викладені обставини та беручи до уваги, що позивачі лише в жовтні 2006 року довідалися про наявність дублікату від 20.06.2001 року Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. за р.№ 2423, і 12.07.2007р. звернулися до суду з даним позовом, а тому суд вважає, що, по-перше, позивачами не пропущено строк пред'явлення цього позову до суду, і по-друге, що оформлення Службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру № АДРЕСА_1, в м.Одесі, за наявності оригіналів цих документів суперечить діючому законодавству, отже виданий Одеською залізницею дублікат від 20.06.2001 року Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. за НОМЕР_1про належність квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі на правах спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в рівних частках - підлягає визнанню судом недійсним.
Позовні вимоги позивачів щодо визнання дійсним оригіналу виданого Одеською залізницею Свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994р. за НОМЕР_1- є зайвими та підлягають задоволенню, оскільки фактично це Свідоцтво в установленому порядку ніколи не оспорювалося, не оспорюється в цей час та не було визнано недійсним або скасоване.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.16 ЦК України, ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, п.5 Положення про порядок передання квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Держкомітету України з житлово-комунального господарства від 15.09.1992р. № 56, суд, -
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним виданий Одеською залізницею дублікат від 20 червня 2001 року Свідоцтва про право власності на житло від 23 березня 1994 року за НОМЕР_1 про належність квартири № АДРЕСА_1 в м.Одесі на правах спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в рівних частках.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення повного тексту рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.А.Ільченко