Справа № 2 - 3173/2008
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 року Приморський районний суд м.Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н. А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання біржових договорів купівлі-продажу нерухомого майна дійсними ;
ВСТАНОВИВ:
17.12.2007р. позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулись до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до відповідачів, вимагаючи :
- визнати дійсним біржовий договір № 780/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.1997р., зареєстрований на Одеській Новій Біржі, за яким відповідачі ОСОБА_3. і ОСОБА_4. продали, а позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. купили 607/1000 частин квартири підАДРЕСА_1 в м.Одесі ;
- та визнати дійсним біржовий договір № 981/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.1997р., зареєстрований на Одеській Новій Біржі, за яким відповідачі ОСОБА_5., ОСОБА_6. і ОСОБА_7 продали, а позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. купили 393/1000 частин квартири під № АДРЕСА_1 в м.Одесі.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що вказані біржові договори купівлі-продажу виконані ними і відповідачами своєчасно та в повному обсязі, однак не посвідчені нотаріально, що, в свою чергу, зумовлено тим, що на момент підписання цих договорів діяв Закон України „Про товарну біржу”, який передбачав, що біржові договори подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.
Крім того, позивачі просять суд поновити їм строк звернення до суду з даним позовом, визнавши причину пропуску ними цього строку поважною, посилаючись, що лише у 2007 році вони довідалися, що укладені між ними і відповідачами вищезазначені біржові договори купівлі-продажу нерухомого майна вимагали обов'язкового нотаріального посвідчення.
Позивачі просять суд розглянути справу за їх відсутності, про що надали суду свою письмову заяву від 16.01.2008р., у зв'язку з чим в судове засідання не з'явилися.
Відповідачі, місце проживання, перебування або роботи яких позивачам невідоме, були викликані в суд через оголошення у пресі в установленому порядку.
Виходячи з викладеного, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом установлені такі факти на відповідні їм правовідносини.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно припису ч.2 ст.12 Закону України „Про власність”, який діяв як станом на 1997 рік, громадянин набуває право власності на майно, одержане в результаті вчинення правочинів, що не заборонені законом.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України ( 1963р. ) та ч.2 ст.220 ЦК України (2003р.), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_3. і ОСОБА_4. набули право власності в рівних частках на 607/1000 частин квартири загального користування під № АДРЕСА_1 в м.Одесі на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 13-1809, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 20.12.1994р., зареєстрованого Одеським МБТІ 03.04.1995р. під № 474 на стор.133 в книзі 44 пр.
Відповідачі ОСОБА_5., ОСОБА_6. і ОСОБА_7 набули право власності в рівних частках на 393/1000 частин вказаної вище квартири загального користування на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 11-9653, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 15.08.1997р., зареєстрованого Одеським МБТІ 19.08.1997р. під № 541 на стор.20 в книзі 210пр.
30 липня 1997 року відповідачі ОСОБА_3. і ОСОБА_4. відчужили 607/1000 частин квартири загального користування № АДРЕСА_1 в м.Одесі на користь позивачів ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за укладеним між ними біржовим договором № 780/97 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованим на Одеській Новій Біржі.
23 серпня 1997 року відповідач ОСОБА_5., діючи від свого імені, а також від імені та в інтересах свого сина ОСОБА_6, 1988 року народження, який на той час був неповнолітнім, і відповідач ОСОБА_7 також відчужили 393/1000 частин квартири загального користування № АДРЕСА_1 в м.Одесі на користь позивачів ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за укладеним між ними біржовим договором № 981/97 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованим на Одеській Новій Біржі.
До підписання вказаних біржових договорів і відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_4. і відповідачі ОСОБА_5. та ОСОБА_7 одержали від позивачів ОСОБА_1. і ОСОБА_2. зазначені в цих договорах грошові суми за відчужене за договорами нерухоме майно, що відображено в пункті 6 договорів.
Вчинивши зазначені біржові правочини купівлі-продажу нерухомого майна та отримавши гроші за відчужені за цими правочинами відповідні частки квартири №АДРЕСА_1 в м.Одесі, усі відповідачі виселилися з цієї квартири, передавши відчужені за цими правочинами 607/1000 частин і 393/1000 частин вказаної квартири у власність позивачам ОСОБА_1. і ОСОБА_2, які, в свою чергу, починаючи з літа 1997 року володіють, користуються та розпоряджаються усією цією квартирою, утримуючи її за свій рахунок.
Крім того, біржовий договір № 780/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.1997р. зареєстрований Одеським МБТІ 01.08.1997р. під р.№ 541 на стор.20 в книзі 210пр., а біржовий договір № 981/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.1997р. зареєстрований Одеським МБТІ 03.09.1997р. під № 541 на стор.20 в книзі 210пр.
Проте ці біржові договори не були посвідчені нотаріально, і це зумовлено тим, що на момент підписання цих договорів діяв Закон України „Про товарну біржу”, який передбачав, що біржові договори подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають, що також відображено в тексті договорів.
Також суд бере до уваги, що в подальшому відповідачі не оспорювали укладені ними з позивачами біржові правочини.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов укладених між ними 30 липня 1997 року і 23 серпня 1997 року біржових договорів № 780/97 і № 981/97 купівлі-продажу нерухомого майна та фактично повністю виконали покладені на них обов'язки за договорами, що підтверджується письмовими доказами, а також, що для укладення договорів не було ніяких передбачених законом обмежень і договори не містять протизаконних умов, отже згідно приписів ч.2 ст.47 ЦК України (1963р.) та ч.2 ст.220 ЦК України (2003р.) ці договори можуть бути визнані судом дійсними.
Враховуючи, що лише у 2007 році позивачі довідалися, що укладені між ними і відповідачами біржові договори купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.1997р. та від 23.08.1997р. підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому суд вважає за необхідне поновити позивачам строк звернення до суду з даним позовом, оскільки цей строк ними пропущено з поважних причин.
На підставі викладеного і керуючись ч.2 ст. 47, ч.2 ст.80, ст.224 ЦК України ЦК України (1963р.), ч.2 ст.220, ч.5 ст.267, ст.328 ЦК України (2003р.), ст.ст.224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання біржових договорів купівлі-продажу нерухомого майна дійсними
Задовольнити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати дійсним біржовий договір № 780/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 30 липня 1997 року, зареєстрований на Одеській Новій Біржі, за яким ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 купили 607/1000 частин квартири №АДРЕСА_1 в м.Одесі.
Визнати дійсним біржовий договір № 981/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 1997 року, зареєстрований на Одеській Новій Біржі, за яким ОСОБА_7 і ОСОБА_5, діючи від свого імені, а також від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, продали, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 купили 393/1000 частин квартири №АДРЕСА_1 в м.Одесі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (відповідачів), поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.А.Ільченко