Справа № 22-ц-2158/2011 Головуючий у I інстанції –Білокур В.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Скрипка А. А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Марченко О.О.
за участю:ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_7 про витребування грошових коштів, витрачених на поліпшення частини будинку та господарських будівель,
в с т а н о в и в:
В квітні 2011 року ОСОБА_8 звернулась з позовом до ОСОБА_5, в якому просила стягнути з відповідача кошти, витрачені нею на газифікацію, переобладнання, ремонт 11/20 частин будинку, будівництва господарських приміщень (сараю „Г-1” та вбиральні „у-1”) по АДРЕСА_1 в сумі 29096 грн. 56 коп.( а. с. 3 - 5, 80). Позивач зазначала, що під час перебування у її власності з 1996 року по 2009 рік 11/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 Чернігівської області вона здійснила будівництво з цегли сараю „ Г-1 ” та вбиральні „ у-1 ”, виготовила технічні умови, провела газифікацію, здійснила переобладнання у будинку – в кімнаті 1-2 облицювала стіни плиткою та поклеїла шпалери, в кімнаті 1-2, 1-3 встановила для опалення пластикові труби та крани, в кухні 1-4 демонтовано пічне опалення, відгорожено частину під ванну кімнату, замінена електропроводка, закладені дверні пройоми в стіні, облаштована ніша, встановлені двері під скло, в ванній кімнаті підведена електропроводка, замінена частина дерев’яної підлоги на тирсоглиняну та вмонтовані труби підігріву підлоги, виготовлені та встановлені дверна коробка і двері під скло, над частиною сіней „а-1” перекрито дах шифером, встановлені жолоби для ливневих стоків з даху по периметру будинку. В літній кухні „В-1” встановлена нова віконна рама та коробка. В приміщенні „в-1” замінена дерев’яна підлога на тирсоглиняну. ОСОБА_8 вказувала, що 26 січня 1996 року її мати, ОСОБА_7 подарувала їй та відповідачу житловий будинок по АДРЕСА_1 : 11/20 частин ОСОБА_8 та 9/20 частин відповідачу ОСОБА_5 Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року, яке набуло чинності, за позовом ОСОБА_7 до позивача про розірвання вказаного договору дарування було розірвано договір дарування від 26 січня 1996 року 11/20 частин вказаного будинковолодіння ОСОБА_8 на підставі статті 727 Цивільного кодексу України. В подальшому 09 грудня 2009 року ОСОБА_7, як власник , подарувала вказані 11/20 частин будинку своєму сину - відповідачу ОСОБА_5 У зв’язку з тим, що за час перебування у власності позивача 11/20 частин будинку з 1996 року по 2009 рік вона істотно поліпшила належну їй частину будинку: газифікувала, переобладнала його, побудувала сарай та вбиральню, здійснила ремонтні роботи, ОСОБА_8 просила стягнути з відповідача ОСОБА_5 грошові кошти, витрачені нею на поліпшення частини будинку та будівництва господарських приміщень.
Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року вимоги позову ОСОБА_8 задоволено. Стягнуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 29096 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування коштів, витрачених на поліпшення частини будинку та господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 та 1731 грн. судових витрат по справі, а всього стягнуто 30827 грн. 56 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_7 просять рішення суду першої інстанції скасувати через порушення судом при ухваленні даного рішення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянти зазначають, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України , оскільки вказана стаття спірних правовідносин взагалі не регулює. Апелянти вказують, що після того, як ОСОБА_5 на законних підставах набув право власності на 11/ 20 частин вказаного будинку, згідно договору дарування від 09 грудня 2009 року , позивачем не було проведено в будинковолодінні жодних робіт щодо його поліпшення. Апелянти зазначають, що ч.4 статті 653 Цивільного кодексу України регламентовано, що в разі розірвання договору сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Також апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, звертають увагу на недотримання судом першої інстанції положень статтей 27, 31,74,121, 131, 143, 207 ЦПК України.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі приписів ч.1, п. 4 статті 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року, - скасуванню. За даних обставин апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про витребування грошових коштів, витрачених на поліпшення частини будинку та господарських будівель.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечувалися сторонами , що відповідно до договору дарування від 26 січня 1996 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_8 11/20 частин житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року, яке набрало чинності, вказаний договір дарування було розірвано на підставі приписів статті 727 Цивільного кодексу України. Розірвання даного договору дарування відбулося на вимогу ОСОБА_7 , як дарувальника з підстав вчинення позивачем злочину проти здоров’я дарувальника.
В подальшому, 09 грудня 2009 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у власність як дарунок вказані 11/20 частин житлового будинку з господарсько – побутовими будівлями по АДРЕСА_1, згідно договору дарування від 09 грудня 2009 року ( а. с. 43).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-100 від 10 червня 2011 року ( а. с. 64 - 78), сума коштів, витрачених на поліпшення 11/20 частин вказаного будинку та господарських будівель , становить 29 096 грн. 56 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 та стягуючи на користь позивача з відповідача 29 096 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування коштів , витрачених на поліпшення частини будинку та господарських будівель , розташованих по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з положень статті 1212 Цивільного кодексу України , вказавши при цьому, що в ході розгляду даної справи знайшла своє підтвердження та обставина, що позивачем в той час, коли вона була власником подарованих їй матір’ю 11/ 20 частин житлового будинку, були проведені поліпшення вказаних 11/ 20 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями на суму 29 096 грн. 56 коп. І оскільки в подальшому договір дарування на ім’я позивача було розірвано на вимогу дарувальника ОСОБА_7, а 11/ 20 частин житлового будинку з надвірними будівлями ОСОБА_7 подарувала відповідачу, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 096 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування коштів , витрачених ОСОБА_8 на поліпшення частини будинку та господарських будівель в той період, коли позивач була власником 11/ 20 частин даного житлового будинку.
Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може, оскільки даний висновок суду не узгоджується з приписами норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги відносно того, що приписи статті 1212 Цивільного кодексу України , які визначають підстави виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, на які послався суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, спірні правовідносини взагалі не регулюють.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини сторонами не заперечувалися, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року, яке набрало чинності, договір дарування ОСОБА_8 11/ 20 частин вказаного будинку було розірвано на вимогу дарувальника ОСОБА_7, відповідно до приписів статті 727 Цивільного кодексу України. В той період часу, коли позивач була власником 11/ 20 частин житлового будинку в АДРЕСА_1, вона проводила певні поліпшення належної їй на праві власності частини будинку та господарських приміщень. Частиною 5 статті 727 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі. В даному випадку при розірванні договору дарування дарунок було повернуто позивачем дарувальнику ОСОБА_7 у тому вигляді , в якому він існував на момент розірвання договору. Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. 09 грудня 2009 року ОСОБА_7 розпорядилася своєю власністю, подарувавши відповідачу 11/20 частин зазначеного житлового будинку з господарсько – побутовими будівлями ( а. с. 43).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача у зв’язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав на користь ОСОБА_8 коштів , витрачених нею на поліпшення частини будинку та господарських будівель в період часу, коли вона була власником 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1
За даних обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 необхідно відмовити.
На підставі приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами , апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування понесених судових витрат за апеляційний розгляд справи 265 ( двісті шістдесят п’ять ) грн. 50 ( п’ятдесят ) коп. ( а. с. 85, 86).
Керуючись статтями : 653, 717, 727 Цивільного кодексу України, статтями : 88, 303, 304, 307; ч.1, п. 4 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про витребування грошових коштів, витрачених на поліпшення частини будинку та господарських будівель відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування понесених судових витрат за апеляційний розгляд справи 265 ( двісті шістдесят п’ять ) грн. 50 ( п’ятдесят ) коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: