Справа № 22-ц-1993/2011 Головуючий у I інстанції –Головченко М.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2011 року
27 липня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Марченко О.О.
за участю:представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства „Блок Агросвіт” про розірвання договору оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
Оскаржуваним рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства „Блок Агросвіт” про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, ухваливши рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладеного між сторонами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, висновки оскаржуваного рішення суду не відповідають нормам матеріального права, яке регулює спірні правовідносини. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив та не дослідив наявність підстав для розірвання договору оренди, визначені статтями 15, 24, 25 Закону України „Про оренду землі”, статтею 141 Земельного кодексу України. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив при розгляді даної справи по суті ціни на сільськогосподарську продукцію, які склались протягом 2007 – 2010 років, не перевірив твердження позивача відносно того, що відповідач проводив розрахунок з ОСОБА_6 по завищеним цінам. Судом також не досліджена , на думку апелянта, така підстава неналежного виконання договору оренди землі, як надання сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати. Судом першої інстанції, як вказує апелянт, при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що до укладеного між сторонами договору оренди землі відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень )у її використанні та встановлених земельних сервітутів.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції , - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_6, в обґрунтування позову про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі позивач посилався на ту обставину, що відповідач не сплачує йому орендну плату в повному розмірі, що є невиконанням умов укладеного між сторонами договору оренди землі, і відповідно, підставою для розірвання вказаного договору оренди землі ( а. с. 4 ). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що всупереч приписам статті 60 ЦПК України, позивачем не доведено наявність обставин, на які він посилався , як на підставу своїх вимог.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_6 являється власником земельних ділянок площами відповідно 3, 73 га та 0, 42 га, які розташовані на території Парафієвської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЧН №069411 та серії ЧН № 068994 (а. с. 8, 9).
01 січня 2007 року між сторонами було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець ОСОБА_6 передав у строкове – 5 років, платне користування орендарю ВАТ „Парафіївський цукровий завод” смт. Парафіївка Ічнянського району, Чернігівської області ( на теперішній час – відкрите акціонерне товариство „Блок Агросвіт”) вказані земельні ділянки загальною площею 4, 15 га ( а. с. 5- 6).
Вказаний договір оренди землі 01 лютого 2007 року було зареєстровано в Ічнянському райвідділі Чернігівської регіональної філії ’’ Центр державного земельного кадастру’’, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено відповідний запис 01 лютого 2007 року ( а. с. 6 зворот).
Відповідно до приписів ч.1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.
Згідно з положеннями ч. 1 статті 15 Закону України ’’ Про оренду землі ’’ істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки ) ; строк дії договору оренди ; орендна плата з зазначенням її розміру , індексації, форм платежу , строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату ; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду ; умови збереження стану об’єкта оренди ; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю ; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві ; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо використання земельної ділянки ; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини ; відповідальність сторін ; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, в укладеному між сторонами договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року ( а. с. 5- 6), зафіксовані вказані істотні умови договору оренди землі. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що укладений між сторонами договір оренди землі відповідає вимогам закону.
Підстави для розірвання укладеного договору, правові наслідки його розірвання передбачені статтями 651 – 654 Цивільного кодексу України, статтею 32 Закону України ’’ Про оренду землі’’. Відповідно до ч. 1 статті 32 Закону України ’’ Про оренду землі ’’ на вимогу однієї сторони договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків , передбачених статтями 24, 25 вказаного закону та умовами договору.
Пунктом 14 укладеного між сторонами договору оренди землі від 01 січня 2007 року передбачена відповідальність орендаря у разі невиплати орендної плати у строки , визначені укладеним договором , а саме – орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі 0, 2 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення . Таким чином, умовами договору оренди земельної ділянки сторони передбачали у разі невиплати орендної плати в строк, передбачений договором, не розірвання договору, а виплати орендодавцю пені .
Крім того, позивач посилається на Указ Президента України № 725 від 19 серпня 2008 року , яким передбачено, що розмір орендної плати не може становити менше 3% вартості землі, як на підставу для задоволення вимог заявленого позову і стверджує, що відповідач порушив статтю 526 Цивільного кодексу України та не виконав свої зобов’язання за договором оренди землі. Разом з тим, договір оренди землі між сторонами було укладено 01 січня 2007 року, тобто під час дії Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92, яким було визначено мінімальний розмір орендної плати , а саме 1, 5 % вартості землі, і вказане положення відображено в п. 9 укладеного між сторонами договору оренди землі.
Доводи апелянта щодо виплати йому орендної плати в заниженому розмірі, непроведення відповідачем індексації орендної плати у відповідності до чинного законодавства України спростовуються матеріалами справи та добутими по справі доказами. Зокрема, згідно даних довідок відповідача ( а. с. 22 - 28), позивачу за користування його земельними ділянками в 2009, 2010 роках орендна плата сплачена відповідачем в розмірі 3% вартості землі.
Апелянтом, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено належних доказів на підтвердження своїх доводів відносно того, що з ним відповідачем проводилися розрахунки в рахунок орендної плати сільськогосподарською продукцією по завищеним цінам. Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди землі, його умовами передбачено різні способи розрахунків між сторонами - розрахунок сільськогосподарською продукцією, грошовими коштами , роботами ( а. с. 5 - 6).
За даних обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що орендна плата виплачувалась позивачу у розмірі та в строки, визначені договором оренди земельної ділянки.
Твердження апелянта щодо відсутності проекту відведення земельних ділянок та даних про обмеження ( обтяження ) щодо використання орендованих земельних ділянок також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки п. 18 укладеного між сторонами договору оренди землі сторони передбачили передачу об’єкта оренди без розроблення проекту його відведення ( а. с. 5-6). А згідно п. 26 договору оренди землі від 01 січня 2007 року, на орендовані земельні ділянки не встановлено обмеження ( обтяження ) та інші права третіх осіб.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі приписів статті 88 ЦПК України, ’’ Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів ’’, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (з наступними змінами), апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 27 ( двадцять сім) грн. – суму недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за апеляційний розгляд справи ( а. с. 40) до державного бюджету м. Чернігова, рахунок № 31211263700002 (код бюджетної класифікації 22050002, символ звітності банку - 263), в ГУДК в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.
Керуючись статтями : 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 27 ( двадцять сім) грн. – суму недоплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи за апеляційний розгляд справи до державного бюджету м. Чернігова, рахунок № 31211263700002 (код бюджетної класифікації 22050002, символ звітності банку - 263), в ГУДК в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: