УКРАЇНА

Суворовський районний суд  міста Одеси

          Справа №  2-1274

                              2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 червня    2011    року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одеси

справу за позовом

          ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,  розірвання договору найму  житлового приміщення, зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, визнання неправомірним розпорядження

та зустрічному позову

          ОСОБА_5  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  , про вселення, зобов’язання усунення наслідків самовільної реконструкції, зміни договору житлового найму

                    Установив:

          Позивачі по первісному позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися  з позовом (  який в подальшому був уточнений) до ОСОБА_5 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,  розірвання договору найму  житлового приміщення, зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, визнання неправомірним розпорядження , мотивуючи свої позовні вимоги тім, що   ,  він, ОСОБА_2, разом зі своїми дітьми, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, постійно мешкає  в квартирі АДРЕСА_1, про що свідчить довідка про склад сім'ї та прописку від 07.02.2008 року

          До 2000 року разом з ними мешкала його  колишня дружина ОСОБА_5 - відповідачка по справі - шлюб з якою було розірвано 03.11.2000 року, а спільне майно було поділене за рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.02.2001 року

          23 травня 2001 року у виконання вказаного рішення суду державним виконавцем складений акт про поділ спільного майна, згідно якого відповідачка забрала з вищевказаної квартири всі свої речі. З цього моменту вона не проживає в цій квартирі. Крім того, пізніше, відповідачка звернулась до суду з позовом до нього про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Однак, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 10.12.2001 року провадження по справі було закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_5 від позовних вимог.

          Таким чином, відповідачка в спірній квартирі не мешкає, спільного господарства з нами не веде, не бере участі у її підтримані в належному для проживання стані, комунальні платежі не сплачує. Все перелічене свідчить про те, що відповідачка добровільно відмовилась від користування вищезазначеною квартирою, але виписуватись з неї відмовляється. Також, раніше, під час розгляду справи ОСОБА_5 визнавала, що не проживала в спірній квартирі, а фактично мешкає в іншому жилому приміщенні, і не ставила питання про продовження строку на зберігання права користування спірним житлом. Більш того, відповідачка, залишивши квартиру, періодично вигадувала наявність якихось, на її погляд, протиправних дій по відношенню до неї з його боку, однак жодні з її вигаданих обвинувачень не знайшли свого реального і фактичного підтвердження, про що свідчать неодноразові відмови правоохоронних та судових органів у порушенні кримінальної справи, які містяться у матеріалах справи.

          Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

          Отже, він  зі своїми дітьми продовжує  повною мірою реалізовувати право користування квартирою на відміну від відповідачки, яка майже дев'ять років як вибула зі спірної квартири. Тому вважає  її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та бути стороною —наймачем —в договорі житлового найму.

          Згідно ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

          Крім того, хоче зазначити, що відповідачка неправомірно отримала дозвіл на реконструювання   приміщення   колясочної,    а   Суворовська   районна

адміністрація, в свою чергу, не мала права давати на це дозвіл з наступних

підстав. Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно заяви від 22.11.2002 року

ОСОБА_5 просила переобладнати колясочну у кухню, посилаючись на

рішення виконкому №99 від 17.02.1996 року Розпорядженням Суворовської

районної  адміністрації   від   10.12.2002   року   «...прийнято   в   експлуатацію

реконструйовану квартируАДРЕСА_1. Вважати квартиру

трикімнатною...». Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_5 просила лише

переобладнати колясочну в кухню, а не в жиле приміщення Суворовська

районна адміністрація вийшла за межі вимог заявниці та своїх повноважень,

надавши нежилому приміщенню статус жилого. Крім того, відповідачка не мала

можливості здійснити переобладнання приміщень в вищезазначені строки (з

22.11.2002 року по 10.12.2002 року), оскільки, як було вказано вище, вона не мешкала в спірній квартирі. Тому, вважаю, що розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  №1331   від   10.12.2002  року   видане  з порушенням законодавства, на підставі недостовірних даних і тому повинно бути скасовано.

          Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним з засобів захисту цивільних прав  та інтересів є визнання незаконними рішення, дій або бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову.

          Статтею 32 ЦПК України передбачено, що кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

           Позивачі по первісному позову прохають на ухвалення рішення, яким  просить визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , про розірвання   договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 укладеного Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради з ОСОБА_5; зобов'язання   Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про  укладення  договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_2.

          Визнати неправомірним розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №1331 від 10.12.2002 року та скасувати його.

           ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом   до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  , про вселення, зобов’язання усунення наслідків самовільної реконструкції, зміни договору житлового найму, мотивуючи свої вимоги тім, що  

їй,  ОСОБА_5 ,як молодому спеціалісту у 1982 році на склад сім"ї 3-є осіб (вона , чоловік ОСОБА_2, дочка ОСОБА_4 була надана квартира АДРЕСА_1, яка складалася з 2-х кімнат.

          У 1982 року в них с чоловіком народився син ОСОБА_3.

          З метою поліпшення житлових умов за її заявою, рішенням міжвідомчої комісії виконкому Суворовської райради № 2 від 14.02.1995 року приміщення колясочної площею 7,3 м2 було приєднано до  їх  квартири, після чого вони  зробили реконструкцію спірної квартири: кімнату площею 12,6 м2  (літ. 5) збільшили за рахунок коридору до 15,7 м2 , приміщення колясочної площею 7,5 м2 (літ. 8) переобладнали під кухню, приміщення площею 9,1 м2. (літ. 7), яке раніше було кухнею, переобладнали під жилу кімнату.

          Таким чином, спірна квартира стала трикімнатною, житловою площею 43,6 м2 (18,8 м2 +15,7 м2 +9,1 м2 ).

          Розпорядженням Суворовської райадміністрації № 1331р від 10.12.2002 року реконструйована трикімнатна квартира житловою площею 43,6 м2 та загальною площею 73,9 м2. була прийнята  в експлуатацію.

          Наймачем є вона , ОСОБА_5. Спірна квартира відноситься до державного житлового фонду. У листопаді 2000 року    шлюб з ОСОБА_2 було розірвано. Після розлучення чоловік із дому пішов, тому 22.05.2001 року вона  звернулася до суду з повозом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

          Під час розгляду справи представник ОСОБА_2 запевнив мене, що ОСОБА_2 згоден виплатити їй  вартість ј спірної квартири за умови її  відмови від позову.

          Так як ОСОБА_2 неодноразово причиняв їй  тілесні ушкодження, погрожував, що направить її у психіатричну лікарню, принижував її жіночу гідність та не давав можливості проживати у квартирі, вона  прийняла пропозицію представника ОСОБА_2 та відмовилася від своїх позовних вимог.

          Ухвалою Суворовського районного суду від 10.12.2005 року провадження по справі було закрито.

          Але ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, продовжував постійні сварки, погрози, наносив їй  побої, у зв'язку з чим вона  неодноразово зверталася до районного відділу міліції.

          Після того як ОСОБА_2 замінив замки від дверей та викинув її майно із спірної квартири у загальний коридор,  вона  не може  ввійти у квартиру.

Нею  була подана заява до суду про зміну договору житлового найму у спірній квартирі.

          Вона  бажає  щоб їй була виділена ізольована кімната площею 9,1 м2 (літ. 7), а відповідачу - кімнати площею 15,7 м2 (літ. 5) та 18,8 м2 (літ. 6).

          Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 23.07.2004 року по справі № 2-147/04 її порушені житлові права було поновлено.

          Суд ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_2 у визнанні мене такою, що втратила право користування житловою площею у спірній квартирі, вселив мене у квартиру АДРЕСА_1, змінив договір житлового найму, виділив мені кімнату площею 9,1м2 , (літ. 7), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дві кімнати площею 18,8 м2 (літ. 6), та 15,7 м2. (літ. 5). Коридор, туалет, ванна та кухня залишилися у загальному користуванні.

          Після того, як вказане рішення вступило в законну силу, розпорядженням Суворовської райадміністрації № 74р від 28.01.2005 року з нею , ОСОБА_5 , було укладено окремий договір найму житлового приміщення на АДРЕСА_1 площею 9,1 м2  (літ. 7), після чого вона  отримала розрахункові книжки та сплачує квартплату.

Рішення суду у частині вселення її у спірну квартиру з вини відповідача ОСОБА_2 з штучних обставин виконано не було.

          Скориставшись її відсутністю, без згоди наймодавця у особі Суворовської райадміністрації, та без її згоди, відповідачі виділене їй житлове приміщення переобладнали під кухню площею 9,1 м2 (літ. 7), що зробить неможливим її проживання у вказаному приміщені.

          Тому вона наполягає, щоб відповідачі усунули наслідки самочинної реконструкції та привели приміщення площею 9,1 м2 (літ. 7) у первісний стан, тобто у жиле приміщення.

          Тому вона прохає ухвалити рішення   про вселення ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 та

зобов'язати    ОСОБА_2,    ОСОБА_3   ОСОБА_4
усунути наслідки самочинної реконструкції та привести приміщення
площею 9,1 м2  (літ. 7) у первісний стан, тобто у стан жилого приміщення.

3Змінити договір житлового найму у квартирі АДРЕСА_1, виділити ОСОБА_5 ізольовану
кімнату площею 9,1 м2 (літ. 7), відповідачам —дві кімнати загальною
площею 34,5 м2 (18,8 м2 (літ. 6) + 15,7 м2  (літ. 5).

Ванну, кухню, коридор, туалет залишити у загальному користуванні.

          У позові ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про
визнання   такою,   що   втратила   право   користування   житловим
приміщенням відмовити.

          Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення позивачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, котрі підтримали первісний позов, та не визнали зустрічний позов, пояснення ОСОБА_5, котра не визнала первісний позов, та просила задовольнити зустрічний позов, суд дійшов до висновку про те, що в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5,Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, розірвання договору найму  житлового приміщення, зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, визнання неправомірним розпорядження  належить відмовити, а зустрічний позов  ОСОБА_5  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  , про вселення, зобов’язання усунення наслідків самовільної реконструкції, зміни договору житлового найму  належить задовольнити з наступних підстав:

          В судовому засіданні встановлене наступне:

ОСОБА_5 ,як молодому спеціалісту у 1982 році на склад сім"ї 3-є осіб (вона , чоловік ОСОБА_2, дочка ОСОБА_4 була надана квартира АДРЕСА_1, яка складалася з 2-х кімнат.

          У 1982 року в них с чоловіком народився син ОСОБА_3.

          З метою поліпшення житлових умов за  заявою ОСОБА_5 , рішенням міжвідомчої комісії виконкому Суворовської райради № 2 від 14.02.1995 року приміщення колясочної площею 7,3 м2 було приєднано до  їх  квартири, після чого вони  зробили реконструкцію спірної квартири: кімнату площею 12,6 м2  (літ. 5) збільшили за рахунок коридору до 15,7 м2 , приміщення колясочної площею 7,5 м2 (літ. 8) переобладнали під кухню, приміщення площею 9,1 м2. (літ. 7), яке раніше було кухнею, переобладнали під жилу кімнату.

           Спірна квартира стала трикімнатною, житловою площею 43,6 м2 (18,8 м2 +15,7 м2 +9,1 м2 ).

          Розпорядженням Суворовської райадміністрації № 1331р від 10.12.2002 року реконструйована трикімнатна квартира житловою площею 43,6 м2 та загальною площею 73,9 м2. була прийнята  в експлуатацію.

          Наймачем є   ОСОБА_5 Спірна квартира відноситься до державного житлового фонду.

          У листопаді 2000 року    шлюб з ОСОБА_2 було розірвано.  

           Між сторонами по справі  ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виникли  складні стосунки,котрі призвели до взаємної неприязні.

          Після того як ОСОБА_2 замінив замки від дверей та викинув   майно ОСОБА_5  із спірної квартири у загальний коридор,  вона    подала заява до суду про зміну договору житлового найму у спірній квартирі.

          Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 23.07.2004 року по справі № 2-147/04   житлові права  ОСОБА_5 було поновлено.

          Суд ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_2 у визнанні ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловою площею у спірній квартирі, вселив її у квартиру АДРЕСА_1, змінив договір житлового найму, виділив ОСОБА_5 кімнату площею 9,1м2 , (літ. 7), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дві кімнати площею 18,8 м2 (літ. 6), та 15,7 м2. (літ. 5). Коридор, туалет, ванна та кухня залишилися у загальному користуванні.  

          Після того, як вказане рішення вступило в законну силу, розпорядженням Суворовської райадміністрації № 74р від 28.01.2005 року з   ОСОБА_5 , було укладено окремий договір найму житлового приміщення на АДРЕСА_1 площею 9,1 м2  (літ. 7), після чого ОСОБА_5  отримала розрахункові книжки та сплачує квартплату.

Рішення суду у частині вселення її у спірну квартиру з вини відповідача ОСОБА_2 з штучних обставин виконано не було.

          Посилання  ОСОБА_2 на ту обставину, що позивачка забрала особисті речи, та не проживала у спірної квартири тому, що має іншу житлову площу, суд не може узяти до уваги, оскільки ОСОБА_2 не надав будь яких доказів того, що ОСОБА_2 має іншу житлову площу.

          Навпаки, свідки, які були допитані в судовому засіданні  надали пояснення про те, що між сторонами склалися складні  неприємні стосунки.          

          Так , свідок ОСОБА_8 пояснила в судовому засіданні, що  вона була свідком того, як ОСОБА_2 бив  ОСОБА_5 З квартири ОСОБА_5 пішла після того, як її почали бити діти.  ОСОБА_2 намагався направити   ОСОБА_5 до психіатричної лікарні.  Її син водив ОСОБА_5 до лікарні, викликали  робітників ОМОНу. Жила ОСОБА_5 в квартирі № 385 у сусідів. Про те, що ОСОБА_5 б'ють сусіди складали   та підписували  заяву  до міліції. ОСОБА_5 не збиралася залишати квартиру добровільно.

          Свідок ОСОБА_9 пояснила в судовому засіданні про те, що  ОСОБА_5 не проживає у спірної квартирі, оскільки ОСОБА_2 її вигнав. До їх хати ОСОБА_5 занесла холодильник. Вона особисто бачила побої ОСОБА_5, вона  була   сильно побіта. Як ОСОБА_5 б'є  син бачила консьєржка, вона  закричала після чого син убіг. Вона особисто бачила сінці.  

           Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснил,що в 2001 році ОСОБА_5 забрала свої речи, та він дапамагав виносити їх на сходовий майданчик . Відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були важкими

          Свідок ОСОБА_10 пояснила в судовому засіданні, що вона подругою дочки ОСОБА_5- ОСОБА_4, вони дружать  за школи. Вона буває у них дома. Їй відомо, що ОСОБА_5 давно не проживає у спірної квартирі. Приходить допомагати з дитиною.

                    У відповідності до п.11 Постанови Пленуму  Верховного Суду України  N 2 від 12.04.1985  року Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування   судами Житлового кодексу України»: 11. Відповідно  до ст.107 ЖК ( 5464-10 ) наймач або член його  сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування  жилим  приміщенням  з  дня  вибуття,  незалежно  від пред'явлення позову про це. Разом з тим належить  враховувати,  що згідно  п.5  ст.71  ЖК (в редакції Закону від 18  грудня  1991  р. ( 1993-12 ) інваліди,  влаштовані  в  будинки-інтернати  або  інші установи соціальної допомоги, мають право на  збереження  за  ними жилої площі протягом 12  місяців.  (  Абзац  перший пункту  11  із змінами, внесеними згідно з  Постановою  Пленуму  Верховного  Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

              На ствердження  вибуття  суд  може  брати  до  уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця   проживання   (повідомлення  про  це  в  листах,  розписка, переадресовка кореспонденції,  утворення  сім'ї  в  іншому  місці, перевезення майна в інше жиле приміщення,  виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

              Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за  умовами
і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних,  озвідувальних партій,  експедицій та інші працівники,  діяльність  яких  пов'язана  з постійним пересуванням),  у період її виконання  можуть бути  визнані  на  підставі  ст.107 ЖК такими,  що втратили  право користування  жилим  приміщенням,  з  якого  вони  вибули  у  зв'язку з цією роботою,  в разі одержання жилої площі, вселенні на
жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою  площею  для  постійного  проживання  (п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 16 квітня 1988 р.  N  477  "Про  гарантію  житлових  прав  громадян,  тимчасово  відсутніх  у  місці постійного проживання за  умовами і характером роботи").

              Суд може визнати особу такою,  що втратила право користування  жилим  приміщенням,  лише  з  однієї  вказаної позивачем підстави,  передбаченої ст.71  або  ст.107  ЖК.  Змінити  підставу позову суд  вправі тільки за згодою позивача. ( Пункт 11 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму  Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму   Верховного Суду України     N  2 від 10.03.89 року,N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 року ,  N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 року ).

           У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 106   ЖК України:»       Повнолітній член сім'ї наймача вправі за  згодою  наймача  та інших членів сім'ї,  які проживають разом з ним, вимагати визнання його  наймачем  за  раніше  укладеним   договором   найму   жилого приміщення  замість  попереднього  наймача.  Таке  ж  право у разі

смерті наймача або втрати ним права на  жиле  приміщення  належить

будь-якому членові сім'ї наймача.

    У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем  за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. «

           У відповідності до ст. 107  ЖК України:»     Наймач жилого  приміщення  вправі  за  згодою  членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

             У разі  вибуття  наймача та  членів  його  сім'ї  на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення вважається розірваним з дня  вибуття.  Якщо  з  жилого  приміщення вибуває  не  вся  сім'я,  то  договір  найму  жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування

цим жилим приміщенням з дня вибуття.»

          Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,  розірвання договору найму  житлового приміщення, зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, визнання неправомірним розпорядження повинно бути відмовлено, оскільки позивачі в судовому засіданні не надали доказів, котрі б посвідчували, що відповідачка ОСОБА_5 добровільно залишила спірну квартиру, оскільки у неї є інше житло, оскільки  відповідачка не визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, тому з нею не може бути розірваний договір найму житлового приміщення та укладений новий договір найму  спірного житлового приміщення.

           Вирішуючи питання стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд дійшов до висновку про те, що вона вимушено залишила спірну квартиру, оскільки неприємні стосунки, котрі склалися внаслідок неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, призвели до того, що вона не мала можливості знаходитися в спірної квартирі

                    ОСОБА_5 повинна бути вселена в квартиру АДРЕСА_1.

          Також суд вважає за необхідне  задовольнити позовні вимоги стосовно зміни  договору  найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1, виділів ОСОБА_5 в користування ізольовану кімнату площею 9,1 м2( позначену на плані літ.7), відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  залишити у користуванні дві кімнати загальною площею  34,5 м2( 18,8м2 ( позначену на плані літ.6 ) та 15,7 м2 позначену на плані літ.5).

          Ванну кімнату, кухню коридор, туалет залишити у загальному користуванні.

          Крім  того, суд вважає , що  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов’язані   усунути наслідки самочинної реконструкції та привести приміщення площею 9,1 м2 ( позначену на плані літ. 7) у  первісний стан, тобто у стан жилого приміщення.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57,60, 169,  209, 212- 215 ,218  ЦПК України , ст.ст. 106, 107, 109 Житлового кодексу, ст. 16 Цивільного кодексу України , п.11 Постанови Пленуму  Верховного Суду України  N 2 від 12.04.1985  року Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування   судами Житлового кодексу України», суд,-

Вирішив:

                    В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,, розірвання договору найму  житлового приміщення, зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, визнання неправомірним розпорядження відмовити.

          Позов ОСОБА_5  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  , про вселення, зобов’язання усунення наслідків самовільної реконструкції, зміни договору житлового найму задовольнити.

          Вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.

          Змінити  договір найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1, виділів ОСОБА_5 в користування ізольовану кімнату площею 9,1 м2( позначену на плані літ.7), відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  залишити у користуванні дві кімнати загальною площею  34,5 м2( 18,8м2 ( позначену на плані літ.6 ) та 15,7 м2 позначену на плані літ.5).

          Ванну кімнату, кухню коридор, туалет залишити у загальному користуванні.

          Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  усунути наслідки самочинної реконструкції та привести приміщення площею 9,1 м2 ( позначену на плані літ. 7) у  первісний стан, тобто у стан жилого приміщення.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд  Суворовського району міста Одеси  в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя    -