Справа №22-а-16996/11Головуючий у І інстанціїМіланіч А. М.
Категорія100Доповідач у 2 інстанції Яворський
28.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
27 липня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
Суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І .,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання відмови в перерахунку пенсії неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов’язання здійснити перерахунку розміру пенсії, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є інвалідом 2-ої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір державної пенсії, яку він отримує, повинна бути не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, не менше 75% від мінімальної пенсії за віком. Відповідачем же всупереч вищевказаних вимог закону пенсія позивачу виплачується в значно меншому розмірі, що позивач вважає порушенням гарантованих йому прав та охоронюваних інтересів, у зв’язку з чим і просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату його основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 1 листопада 2007 року по даний час в розмірі 35855,04 грн., та недоплачену суму доплати за період з 1 листопада 2007 року по даний час уу розмірі 7962,40грн., відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду у Бородянському районі Київської області у перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2, інваліду 2-ої групи, потерпілому внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності, з 18 листопада 2008 року по 21 грудня 2009 року у відповідності зі ст.ст. 39, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю розміром 75% від мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та вирішити нову, якою відмовити у позові в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та є інвалідом 2-ої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч.4 ст.54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 2-ої групи –75% мінімальної пенсії за віком.
Позивач, оспорюючи дії відповідача, вважав, що він отримує державну та додаткову пенсію в розмірі, значно нижчому, ніж передбачено ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим і звернувся до суду за захистом своїх прав. Посилався на те, що відповідачем безпідставно при нарахуванні пенсії застосовуються не норми вищевказаного закону, а підзаконні нормативні акти, якими є постанови Кабінету Міністрів України, які звужують обсяг прав в сфері пенсійного забезпечення, гарантовані йому відповідним законом.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про порушення відповідачем норм ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України № 654 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" суперечить вимогам ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 18 листопада 2008 року, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами і при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст. 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При таких обставинах, коли судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: