Справа № 2-2243/11 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.

Провадження № 22-ц/0390/1019/11

Категорія:41 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Гапончук В В

суддів -  Киці С.І.,Подолюка В.А.,

при секретарі   Матюхіній О.Г.,

          з участю: представника позивача Оніщука С.Ф.          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Луцького учбово-виробничого підприємства Львівського виробничого об’єднання сліпих Українського товариства сліпих до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про примусове переселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Луцьке учбово-виробниче підприємство Львівського виробничого об’єднання сліпих Українського товариства сліпих звернулось в суд з даним позовом, який обґрунтований тим, що проживаючи в квартирі АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_2 систематично порушує правила проживання. Так, в квартирі утворилась пожежонебезпечна та антисанітарна ситуація. Крім того, ОСОБА_2 постійно конфліктує з сусідами по квартирі, на їх зауваження брутально лається та ображає. З метою створення нормальних умов іншим жильцям, попередження негативних наслідків та поліпшення житлових умов ОСОБА_2 як одинокій матері, адміністрація підприємства запропонувала переселитись із окремої кімнати квартири АДРЕСА_1 в окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж гуртожитку. Проте відповідачка відмовилась переселитись в добровільному порядку.           

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року позов задоволено.

Переселено ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку для одиноких, що належить Луцькому учбово-виробничому підприємству Львівського виробничого об’єднання сліпих Українського товариства сліпих по проспекту Соборності, 37-а у місті Луцьку в кімнату АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на необґрунтованість судового рішення просила його скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що проживаючи в квартирі АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 систематично порушує правила проживання. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну юридичну оцінку, а саме: висновком санітарно-епідеміологічної станції м. Луцька та Луцького району від 12 грудня 2007 року вих. № 51/2577 (а.с. 100), актом санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 11 грудня 2007 року (а.с. 101-102), приписом головного державного санітарного лікаря міста Луцька та Луцького району від 31.07.2009 року № 5.1/2533 (а.с. 61), листами головного державного санітарного лікаря міста Луцька та Луцького району адресовані Луцькому міському голові від 30.07.2010 року за № 5.1/2125 (а.с.64) та директору Луцького учбово-виробничого підприємства УТОС Суховершку А.В. від 30.07.2010 року № 5.1/2123 (а.с. 65).

Відповідно до статті 47 Постанови Президії Верховної Ради СРСР від 24 червня 1981 «Основи житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік» із змінами і доповненнями,  громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Згідно зі ст. 51 даної постанови особи, винні у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством Союзу РСР і союзних республік.

Відповідно до  ст. 128 ЖК  України  порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Згідно з п. 18 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов’язані використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення та зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування

Пунктом 19 даного положення передбачено, що переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера.

З матеріалів справи вбачається, що на спільному засіданні адміністрації, правління виробничо-первинної організації та профспілкової організації Луцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих від 2 грудня 2010 року було вирішено переселити ОСОБА_2 до житлового приміщення АДРЕСА_2 поліпшивши їй житлові умови.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказана квартира є ізольованим жилим приміщенням, відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, а тому прийшов до правильного висновку, що переселення відповідача з її сином покращить їх житлові умови.

Дана обставина сторонами по справі не оспорюється.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді