РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2011 р. Справа №22/5025/607/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Гулова А.Г. ,
судді Петухов М.Г.
при секретарі Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 ( дов. б/н від 22.03.2011 р.) - ПП "Агросервіс"
відповідача (апелянт) - не з'явився
третя особа - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11.
за позовом Приватне підприємство "Агросервіс"
до Державне підприємство "Хмельницьке"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м.Київ.
про стягнення 798122,00 грн.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області №22/5025/607/11 від 24.05.2011 року (суддя Заверуха С.В.) в задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви відмовлено, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи до слідчих органів відмовлено. Позов приватного підприємства "Агросервіс" до державного підприємства "Хмельницьке" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ, про стягнення 798 122,00 грн. задоволено та стягнуто з державного підприємства "Хмельницьке" на користь приватного підприємства "Агросервіс" 798 122,00 грн. (сімсот дев'яносто вісім тисяч сто двадцять дві гривні 00 коп.) заборгованості, 7 981,22 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 22 коп.) державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат по оплаті послуг адвоката. Видано наказ.
Цим же рішенням повернуто приватному підприємству "Агросервіс" з Державного бюджету України 0,78 грн. (сімдесят вісім копійок) зайво сплаченого державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано довідку.
Рішення господарського суду Хмельницької області мотивоване тим, що відповідач не заперечував факту отримання грошових коштів, позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами, а відзиви та заперечення спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі Державне підприємство "Хмельницьке" просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з посиланням на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №22/5025/607/11 від 14.06.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., судді Василишин А.Р., Бригінець Л.М.) прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11.
Приватне підприємство "Агросервіс" подало суду відзив на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву. Позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №22/5025/607/11 від 07.07.2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено, в зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником копії ухвали про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду. Повідомлення про вручення поштового відправлення скаржнику (ухвали від 14.06.2011 року) надійшло пізніше (т.2 а.с.36). З цього вбачається, що скаржник був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розпорядженням в.о. голови суду Рівненського апеляційного господарського суду №22/5025/607/11 від 19.07.2011 року в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бригінець Л.М., та неможливістю приймати участь в судовому засіданні у справі №22/5025/607/11 судді Василишина А.Р., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім зміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г..
Скаржник в судове засідання 20.07.2011 року не з'явився. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка скаржника не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника скаржника, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2010 р. між позивачем (позикодавець) в особі директора Асадова А.Т. та відповідачем (позичальник) в особі директора Омелянюка О.Т. укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, (надалі іменується "позика") шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, вказаний у цьому договорі, а останній зобов'язується повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.
В п. 1.2. цього договору сторони погодили, що проценти за цим договором не нараховуються та не сплачуються.
Відповідно до розділу 2 зазначеного договору розмір позики становить 470 000,00 (чотириста сімдесят тисяч гривень 00 коп.) грн. без ПДВ. Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику, а договір вважається таким, що укладений, з моменту перерахування позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок позичальника в банківській установі, що його обслуговує, або готівкою в касу підприємства.
Позика за цим договором надається на строк до 29 жовтня 2010 року (п. 3.1 договору).
Розділом 4 зазначеного договору визначено порядок повернення позики. Зокрема, в день закінчення строку, вказаного в п. 3.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві. Позика може бути повернута позичальником позикодавцю достроково. Позика в повному обсязі повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.
Згідно з п. п. 7.1 та 7.2 вказаного договору він вважається укладеним з дня надання позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Відповідно до п. 7.3 договору строк повернення позики може бути продовжений за згодою сторін з підписанням сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.
Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 29.03.2010 року підписаний представником позикодавця директором Асадовим А.Т. та представником позичальника директором Омелянюком О.Т., скріплений відбитками печаток сторін.
19.04.2010 р. між позивачем (позикодавець) в особі директора Асадова А.Т. та відповідачем (позичальник) в особі директора Омелянюка О.Т. укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, (надалі іменується "позика") шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, вказаний у цьому договорі, а останній зобов'язується повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.
В п. 1.2. цього договору сторони погодили, що проценти за цим договором не нараховуються та не сплачуються.
Відповідно до розділу 2 зазначеного договору розмір позики становить 645 000,00 (шістсот сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн. без ПДВ. Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику, а договір вважається таким, що укладений, з моменту перерахування позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок позичальника в банківській установі, що його обслуговує, або готівкою в касу підприємства.
Позика за цим договором надається на строк до 30 листопада 2010 року (п. 3.1 договору).
Розділом 4 зазначеного договору визначено порядок повернення позики. Зокрема, в день закінчення строку, вказаного в п. 3.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві. Позика може бути повернута позичальником позикодавцю достроково. Позика в повному обсязі повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.
Згідно з п. п. 7.1 та 7.2 вказаного договору він вважається укладенимм з дня надання позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Відповідно до п. 7.3 договору строк повернення позики може бути продовжений за згодою сторін з підписанням сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.
Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 19.04.2010 року підписаний представником позикодавця директором Асадовим А.Т. та представником позичальника директором Омелянюком О.Т., скріплений відбитками печаток сторін.
В період березень-квітень 2010 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 470 000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 29.03.2010 р.
В період з квітня по липень 2010 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 640 550,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 19.04.2010 р.
Загалом, позивачем відповідачу надано грошові кошти на загальну суму 1 110 550,00 грн.
Протягом серпня-вересня 2010 року відповідач повернув позивачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 312 428,00 грн., надану згідно договору від 19.04.2010 р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 29.03.2010 р. становить 470 000,00 грн., за договором від 19.04.2010 р. - 328 122,00 грн., разом - 798 122,00 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, на оплату послуг адвоката.
14.03.2011 р. позивач (замовник) уклав договір про правову допомогу з адвокатом ОСОБА_1 (виконавець), відповідно до п. 1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п. 2.1 вказаного договору виконавець зобов'язаний: надати правову допомогу замовнику по стягненню боргу з державного підприємства "Хмельницьке" в розмірі 798122,00 грн.; організувати та вести претензійно-позовну роботу по матеріалах, наданих бухгалтерією замовника; представляти інтереси замовника в суді загальної юрисдикції, господарському та адміністративному суді при розгляді справ з усіма правами, наданими стороні по справі. В п. 4.1 цього договору сторони погодили, що за виконану роботу замовник проводить попередню оплату в розмірі 18 000,00 грн. в термін до 30.03.2011 р. Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє на невизначений термін, тобто до повного його виконання сторонами.
Договір про надання правової допомоги від 14.03.2011 р. підписаний представником замовника директором Асадовим А.Т. та виконавцем, скріплений відбитками печаток сторін.
Згідно платіжного доручення №33 від 22.03.2011 р. відповідач здійснив перерахування грошових коштів ОСОБА_1. в сумі 18 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору від 14.03.2011 року.
Згідно ст. 1046 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики. Так, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 110 550,00 грн., а відповідач зобов'язувався повернути позивачу таку ж саму грошову суму.
Укладеними договорами сторони визначили строки повернення позики, зокрема, договором від 29.03.2010 р. встановлено обов'язок повернення позики до 29 жовтня 2010 р., договором від 19.04.2010 р. - до 30 листопада 2010 р. Проте у зазначені строки відповідачем позика повернута лише частково в сумі 312 428,00 грн.
Отже, на час звернення з позовом до суду у позивача виникло право примусового стягнення наданої відповідачу позики.
Матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань, передбачених договорами безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 29.03.2010 р. та від 19.04.2010 р., внаслідок чого відповідач заборгував позивачу 798 122,00 грн., з яких: за договором від 29.03.2010 р. - 470 000,00 грн., за договором від 19.04.2010 р. - 328 122,00 грн. Наявність даної заборгованості підтверджується зазначеними договорами, платіжними дорученнями, прибутковими касовими ордерами, квитанціями до прибуткових касових ордерів тощо.
Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.
Твердження скаржника та Міністерства оборони України про те, що ДП "Хмельницьке" не уповноважене укладати певні договори без погодження Міністерством оборони України, спростовуються п. 3.5. Статуту державного підприємства "Хмельницьке", яким передбачено, що підприємство має право укладати угоди, договори (контракти), набувати майнові та особисті немайнові права, обов'язки, нести зобов'язання у передбачених законодавством України випадках, бути позивачем, відповідачем, третьою особою, яка бере участь у суді.
Також, необґрунтованим є посилання Міністерства оборони України на положення Статуту ДП "Хмельницьке", яким передбачено право останнього здавати в оренду нерухоме майно лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління, оскільки предметом розгляду справи є неповернення безпроцентної позики, а не правовідносини, пов'язані з орендою нерухомого майна.
Крім цього, не беруться до уваги твердження Міністерства оборони України про те, що відповідно до Положення про Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.12.2010 року №633, на Департамент покладено завдання щодо погодження договорів оренди нерухомого майна і залучення кредитних ресурсів підпорядкованими підприємствами, з огляду на те, що зазначене Положення було затверджене 01.12.2010 р., тоді як договори безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) укладені 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р.
Відповідно до п. 4 ст. 67 ГК України (статтю 67 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2457-VI від 08.07.2010 р.) державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" (який набрав чинності з дня його опублікування 30.04.2010 р.) установлено, що у 2010 році державні підприємства, в тому числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірні підприємства здійснюють внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють внутрішні короткострокові запозичення (до одного року), надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями - за погодженням з відповідними суб'єктами управління об'єктами державної власності таких підприємств. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання третьої особи на норми пункту 4 ст. 67 ГК України, оскільки частину четверту ст. 67 ГК України доповнено згідно із Законом № 2457-VI (2457-17) від 08.07.2010 р., тобто на час укладання договорів безпроцентної позики (29 березня 2010 р. та 19 квітня 2010 р.) Господарський кодекс України не передбачав будь-яких погоджень з органами державної виконавчої влади у разі залучення державними підприємствами внутрішніх короткострокових кредитів (позик).
На час укладання вказаних договорів Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не набрав чинності, а тому сторони не могли керуватися нормами ст.12 даного Закону, оскільки вказана норма останнім не була відома. Також на дати укладання договорів не існувало порядку таких погоджень, оскільки вказаний порядок затверджений лише 07 липня 2010 року згідно постанови КМ України №563.
Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на п. 5.3 контракту, укладеного з керівником військового радгоспу "Хмельницький", оскільки вказаний пункт контракту стосувався лише підстав для можливого звільнення керівника підприємства і ніяким чином не забороняє укладання договорів позики без погодження з органом управління майна.
Доводи відповідача про те, що договори безпроцентної позики є неукладеними в зв'язку з недосягненням між сторонами у передбаченому законом порядку згоди щодо всіх істотних умови договору (п.2 ст.180 ГК України), судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не доведено зазначеного вище факту.
Зміст договорів безпроцентної позики свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, при цьому законодавство, на яке посилається відповідач в обґрунтування відзиву на позов, не стосується порядку досягнення згоди саме щодо істотних умов договору, оскільки вказані норми права визначають лише порядок та процедуру погодження залучення запозичень.
При цьому враховано, що за договором від 29.03.2010 р. позика надана у повному об'ємі в період з 29.03.2010 р. по 15.04.2010 р.; за договором від 19.04.2010 року позика надана в сумі 640 550,00 в період з 19.04.2010 р. по 12.07.2010 р. Даного факту відповідачем не спростовано.
Крім того, взято до уваги, що у випадку доведення часткового отримання предмета позики договір вважається укладеним на суму коштів, що фактично були отримані (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 року по справі № 14/192-09-5131). Також зі змісту п.2.3 договорів вбачається, що позика вважається наданою, а договір укладеним з моменту перерахування грошових коштів, а не з моменту перерахування всієї суми позики, вказаної у договорах.
Договори безпроцентної позики від 29.03.2010 р. та від 19.04.2010 р. не визнані у встановленому законодавством порядку недійсними, а враховуючи ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може бути взяте до уваги посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про перенесення судового засідання, оскільки в разі неможливості направити свого представника в судове засідання, скаржник не був позбавлений права надіслати поштою на адресу господарського суду Хмельницької області будь-які докази та пояснення по справі.
А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі №22/5025/607/11 - залишити без задоволення.
2. Справу №22/5025/607/11 направити до господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Петухов М.Г.