СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2011 року Справа № 5002-29/1257-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Градової О.Г.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №121юр від 15.07.11, приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.03.11, приватне підприємство "Торгово-промислова компанія "Інфокар";
третьої особи: не з'явився, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 30 травня 2011 року у справі №5002-29/1257-2011
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а, Чернишове, Роздольненський р-н, 96210)
до приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Інфокар" (вул. Гоголя, буд. 1, Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)
3-тя особа Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, 95038)
про стягнення 4159,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватне сільськогосподарське підприємство „Чернишевське”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, приватного підприємства „Торгово-промислова компанія „Інфокар” про стягнення майнової шкоди в розмірі 4 159,52 грн. (а.с. 2-4).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті самовільного використання відповідачем земельних ділянок, розташованих на території Ботанічної сільської ради сівозміну №1 поля №4, які знаходяться в оренді у позивача згідно договорів оренди землі №449-Б та №458-Б від 14 лютого 2008 року, приватному сільськогосподарському підприємству „Чернишевське” заподіяно майнову шкоду в розмірі 4 159,52 грн., що стало причиною звернення позивача до суду із вказаним позовом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 30 травня 2011 року у справі №5002-29/1257-2011 в задоволені позову приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що заподіяно майнову шкоду в розмірі 4 159,52 грн., було нанесено державі ані позивачу, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства України, оскільки задовольнивши позов та стягнувши суму збитків на користь держави, порушене право позивача не буде відновлено.
Не погодившись з рішенням суду, приватне сільськогосподарське підприємство „Чернишевське” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням господарським судом Автономної Республіки Крим обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.
За твердженням заявника апеляційної скарги суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку, що понесені збитки були завдані державі, ані позивачу по справі.
Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, що міститься у матеріалах справи (а.с. 114-115).
У судове засідання, призначене на 18 липня 2011 року, представник третьої особи не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившегося представника третьої особи.
Представник позивача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник відповідача з зазначеними твердженнями не погодився, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та наполягав на залишенні рішення господарського суду Автономної Республік Крим без змін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
14 лютого 2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством „Чернишевські” (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір оренди землі №449-Б, за умовами якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,3 га., яка знаходиться на території Ботанічної сільської ради (а.с. 11-14).
14 лютого 2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством „Чернишевське” (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди землі №458-Б, за умовами якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,3 га., яка знаходиться на території Ботанічної сільської ради (а.с. 15-18).
Пунктами 5.1 та 5.2 вказаних договорів передбачено, що за вказаними договорами оренди землі, земельні ділянки з цільовим призначенням - сільськогосподарське призначення передавалися в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивач зазначає, що йому стало відомо про незаконне самовільне використання земельних ділянок, які знаходяться в оренді приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське”, розташованих на території Ботанічної сільської ради сівообігу №1 поле №4.
17 серпня 2010 року комісією позивача, у складі трьох чоловік був проведений огляд земельних ділянок першого рисового сівообігу поле №4 с. Ботанічне, які належать приватному сільськогосподарському підприємству „Чернишевське” на правах оренди. При огляді встановлено, що на цих земельних ділянках росте рис, про що складено відповідний акт від 17 серпня 2010 року (а.с. 71).
13 вересня 2010 року Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Рескомзему Крима видано посвідчення (направлення) на проведення перевірки з 15 вересня 2010 року до 28 вересня 2010 року, відповідно до якого згідно наказу Рескомзему Криму №483 від 13 вересня 2010 року державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у місті Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим буде проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства при самовільному використанні земельних ділянок, які належать приватному сільськогосподарському підприємству „Чернишевське” на території поля №4 сівообігу №1, Ботанічної сільської ради, на виконання листа Держкомзему у Роздольненському рацоні Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2010 року №662 (а.с. 65, 66).
За результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при самовільному використанні земельних ділянок державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у місті Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим складено акт від 21 вересня 2010 року (а.с. 72).
З даного акту вбачається, що на землях, які орендує приватне сільськогосподарське підприємство „Чернишевське”, загальною площею 4,6га., що знаходяться на полі №4 рисового сівообігу с. Ботанічне у 2010 році, коли підприємство збиралось приступити до посіву рису, з'ясувалось, що вищевказані ділянки самовільно зайняті невстановленими особами під посів рису. Земельні ділянки в даний час не звільнені. Порушені статті 125, 126 Земельного кодексу України. Землі сільськогосподарського призначення.
Приватне сільськогосподарське підприємство „Чернишевське” звернулось з відповідними заявами до правоохоронних органів.
Постановою Роздольненського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи, в порушенні кримінальної справи за статтею 197-1 частини 1 Кримінального кодексу України у відношенні засновника приватного підприємства „Торгово-промислова компанія „Інфокар” ОСОБА_5 відмовлено. Підставою для винесення такої постанови стало те, що спричинена матеріальна шкода в недостатньому розмірі для застосування статті 197-1 частини 1 Кримінального кодексу України (а.с. 21-22).
З вказаної постанови вбачається, що 07 вересня 2010 року в Роздольненський РВ ГУ МВС України в Криму поступила заява директора приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” по факту самовільного зайняття і використання невідомими особами земельних ділянок поля №4 сівообігу №1, які знаходяться в оренді підприємства, розташованих на території Ботанічної сільської ради для вирощування рису.
В ході перевірки встановлено, що у 2010 році керівництвом приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” на спірних земельних ділянках в запобігання підтоплення сусідських чеків, додержуючись статті 103 Земельного кодексу України „Про добросусідство”, так як на них росте люцерна, прийняло рішення не сіяти рис, а залишити під паром. Використання даних ділянок іншими особами ні в усній ні в письмовій формі не узгоджувалось. Також, з постанови вбачається, що з пояснень засновника приватного підприємства „Торгово-промислова компанія „Інфокар” дійсно ним проведений посів рису на вказаних земельних ділянках за усною домовленістю з приватним сільськогосподарським підприємством „Чернишевське”.
В ході додаткової перевірки з Рескомзему Автономної Республіки Крим витребувано акт перевірки від 21 вересня 2010 року, у якому підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,1 га та збитки завдані приватному сільськогосподарському підприємству „Чернишевське” становлять 4 159,52грн.
Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2010 року у справі №4146/10 скарга приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” на постанову оперуповноваженого СГСБЕП Роздольненського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 21 жовтня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні засновника приватного підприємства „Торгово-промислова компанія „Інфокар” ОСОБА_5 залишено без задоволення (а.с. 8).
Так, на підставі викладеного позивач, вважаючи, що в результаті самовільного використання земельних ділянок, які орендує позивач, приватним підприємством „Торгово-промислова компанія „Інфокар” спричинено збитків на суму 4 159,52грн. звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми збитків в примусовому порядку посилаючись на частину 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв’язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Спірні відносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими визначається поняття збитків і підстави їх відшкодування, а також положеннями Земельного кодексу України, які передбачають підстави виникнення цивільного права, яке може бути захищено у судовому порядку.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, при звернені з вказаним позовом до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача 4 159,52грн. збитків, посилаючись на частину 1 статті 1166 Цивільного кодексу України та мотивуючи тим, що відповідачем в результаті незаконного використання земельних ділянок, що орендує позивач, спричинено останньому саме такий розмір збитків.
Формуючи позовні вимоги про відшкодування збитків, необхідно обов'язково з'ясовувати правову природу правовідносин, в яких допущено правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході додаткової перевірки органом досудового слідства заяви позивача відносно порушень земельного законодавства, була проведена перевірка додержання земельного законодавства Держкомземом, про що складено акт від 21 вересня 2010 року та розрахунок орієнтовної шкоди.
Судом першої інстанції було встановлено, що сума збитків у розмірі 4 159,52 грн. позивачем взята з розрахунку орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що знаходиться у оренді приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ботанічної сільської ради, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у місті Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим за результатами проведеної перевірки та складання акту від 21 вересня 2010 року (а.с. 70).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить Господарський кодекс України (частина 3 статті 216, стаття 224).
Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Аналогічні вимоги, щодо виникнення господарського зобов’язання містяться у статті 174 Господарського Кодексу України.
Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, і вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.
В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01 квітня 1994 року „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року №04-5/239) Вищий господарський суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Статтею 225 Господарського кодексу України також встановлено, що особа, що вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір завданих збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Однак, як зазначалось вище, позивач визначаючи розмір заподіяної відповідачем шкоди, виходить з розрахунку орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у місті Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим за результатами проведеної перевірки від 21 вересня 2010 року.
При цьому позивач, як було встановлено судом першої інстанції, посилався на статті 1, 5 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель”, що встановлюють загальні визначення самовільного зайняття земельної ділянки та орган, який здійснює контроль в сфері використання та охорони земель.
Також, позивач надав пояснення суду першої інстанції щодо суми збитків з посиланням на Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 (а.с. 60-61).
Відповідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстеження земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 01 листопада 2000 року №1619.
Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розрахунок орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у місті Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим за результатами проведеної перевірки від 21 вересня 2010 року, на який посилається заявник апеляційної скарги, при визначенні розміру завданої йому відповідачем шкоди, є розрахунком шкоди, завданої державі.
На підставі викладеного колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції стосовно того, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування завданих збитків у розмірі 4 159,52грн., на підставі акту перевірки та розрахунку Держкомзему від 21 вересня 2010 року не можуть бути задоволені на його користь, оскільки дані збитки завдані державі та позивачем не доведено безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням - самовільним зайняттям земельної ділянки з подальшим використанням та заподіянням шкоди в розмірі, заявленому до відшкодування –є обґрунтованим та підтверджений матеріалами справи.
Також, судом першої інстанції було зазначено, що розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства України, оскільки задовольнивши позов та стягнувши суму збитків на користь держави, порушене право позивача не буде відновлено.
Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги позивача про стягнення 4 159,52 грн., як збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське”.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2011 року у справі №5002-29/1257-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.Г. Градова
М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а,Чернишове, Роздольненський р-н, 96210)
2. приватне підприємство "Торгово-промислова компанія "Інфокар" (вул. Гоголя, буд. 1,Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)
3. Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, 95038)
4. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)