Справа № 1-129/2011 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                    судді Соколова В.О.,

участю: секретаря                    Цибульської Т.І.

           прокурора:                     Слободянюка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась і проживає в АДРЕСА_1, українку, гр. України, освіта середня, не заміжню, не працюючу,  раніше не судиму.

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 являючись матір»ю малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи в порушення вимог ст.ст. 150, 155 СК України та ст.ст. 8, 10, 11,12 ЗУ «Про охорону дитинства», відповідно до яких виховання в сім»ї є першоосновою розвитку особистості дитини та якими чітко визначено, що батьки зобов»язані  виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і  моральний розвиток, навчання , створювати належні умови для розвитку її природніх здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. ОСОБА_1 ігноруючи раніше вжиті органами місцевого самоврядування  та керівництвом шкоди заходів, щодо покращення  умов виховання та здійснення відповідного догляду за дитиною, що підтверджується складеними відносно неї актами від 20.10.2009 року,07.09.2010 року, 08.02.2011 року про обстеження  умов проживання її малолітньої дитини ОСОБА_2, злісно та систематично не виконувала  обов»язки по догляду за своєю малолітньою дитиною. Незважаючи  на неоднаразові попередження та проведені бесіди з ОСОБА_1 остання продовжувала  зловживати алкогольними напоями та веденням аморального способу життя не цікавлячись особистим життям дитини, її розвитком, здоров»ям, харчуванням та не здійснюючи належного виховання своїє малолітньої дитини ОСОБА_2 залишила останню без батьківського догляду, внаслідок чого, 05.01.2011 року її донька ОСОБА_2 стала потерпілою від насильницького злочину статевого характеру, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.

В судовому засіданні підсудня  ОСОБА_1  винною себе за ст. 166  КК України визнала , і суду пояснила, що вона являється  матір»ю малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає разом з нею та її матір’ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 Донька ОСОБА_2 навчається в п»ятому  «Б»класі Вендичанської середньої загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів, гімназії. Підсудня постійного заробітку не має,  допомагає жителям села по господарству, які виплачують їй гроші  за виконану нею роботу. Підтвердила , що дійсно мали місце факти вживання нею спиртних напоїв. Вихованням її доньки в основному займається мати підсудньої ОСОБА_3. Не заперечує, що дійсно неодноразово проводились обстеження матеріально-побутових умов  проживання її доньки, яка постійно знаходилась в неохайному вигляді та носила брудний одяг.  Робились зауваження та бесіди з підсудньою, однак висновки вона не робила. Погоджується, що вона як мати  злісно не виконувала  свої обов’язки по догляду за дитиною, і призвело до того, що донька в ніч на 05.01.2011 року не ночувала дома, а залишилась у знайомого підсудньої - ОСОБА_4 і стала потерпілою від насильницького злочину статевого характеру передбаченого  ст. 156 ч.2 КК України. Підсудня просила суворо не карати, так як вона зробила належні висновки і буде займатися вихованням дитини належним чинном.

Підсудня ОСОБА_1 та інші учасники судового розгляду погоджуються з недоцільністю дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудня, та інші учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин. ОСОБА_1 добровільно погоджується на застосування судом під час подальшого розгляду справи вимог ст. 299 КПК України. Пояснила, що їй зрозумілі наслідки застосування даної норми закону. При таких обставинах, суд вважає за недоцільне досліджувати докази відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Крім визнання вини підсудньої, винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому діянні підтверджується: рапортом від 28.02.11 року  (а.с.3); протоколом  огляду місця події та фототаблицями (а.с.4-10); актами обстеження матеріально-побутових умов сім»ї від 07.09.2010 року, 20.10.2009 року (а.с. 20-21);  актом обстеження умов проживання від 08.02.2011 року (а.с.22); актом № 54 амбулаторної судово- психолого-психіатричної експертизи від 17.02.2011 року, згідно висновку якої  ОСОБА_1 не виявляє ознак відставання у психічному розвитку, її загальний  інтелектуальний  розвиток на теперішній час відповідає показникам низької вікової та освітньої норми,  факт розбещення  ОСОБА_2  не викликав у неї до теперішнього часу клінічно- значених порушень в сфері її психічної діяльності , тому лікування у психіатричній лікарні не потребує .(а.с.26-28); копією протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 156 ч. 2 КК України (а.с. 32-33).

З врахуванням зібраних в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ст. 166 КК України -  злісне невиконання матір»ю встановлених законом обов»язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до вимог ст. 166 КК України, тяжкі наслідки –ознака оціночна.  Суд приходить до висновку , що розбещення ОСОБА_4 неповнолітньої ОСОБА_2, враховуючи її вік (на день скоєння злочину було 11 років), її інтелектувальний розвиток, наслідки –подія стала відома учням її класу жителям села -  являється  тяжкими наслідками для несформованої психіки дівчинки і може, можливо , відобразитись на подальшому її розвитку.

          Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винної - по місцю проживання характеризується  негативно, обставини справи - злочин за ст.. 166 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості,  не знаходячи обтяжуючих вину обставин, пом’якшуючі вину обставини - вперше притягається до кримінальної відповідальності, вину визнає, розкаюється, давала правдиві покази, чим сприяла розкриттю злочину, і вважає, що її виправлення можливо в умовах без ізоляції від суспільства, що дає підстави суду до обраного покарання застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування обраного покарання.

          В судовому засіданні встановлено, що підсудня ОСОБА_1 являється матір’ю дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, якій на день слухання справи виповнилось 12 років. Викладене унеможливує обрати покарання підсудньої  у виді обмеження волі передбаченого ст. 166 КК України.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

ПРИСУДИВ :

Визнати винною ОСОБА_1  за ст. 166 КК України і обрати їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1  звільнити від відбування обраного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 ч.1 п. 2, 3 КК України зобов’язати  ОСОБА_1  повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу  обрати - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту оголошення вироку.

Суддя :