Судове рішення #17084
У Х В А Л А

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

     

          21 червня 2006 року                                                    м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.                                                                                                         

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1    до ТОВ « Вознесенська продовольча компанія» про стягнення заборгованності по заробітній платі  ,-

 

                                               в с т а н о в и л а  :

 

         У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що що він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, коли звільнився за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.  Робочий день в нього був ненормований.  ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач платив заробітну плату не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованність в сумі 4425,25 грн. Також просив стягнути в рахунок моральної шкоди,заподіяної неправильним нарахуванням заробітної плати 2500 грн.

          ТОВ « Вознесенська продовольча компанія» позов не визнало , звернулось з зустрічним позовом про  стягнення заборгованності в сумі 845,22 грн., виникшої внаслідок непогашення в повному обсязі відповідачем одержанної фінансової допомоги в сумі 3000 грн.  

         Рішенням Вознесенського міського суду Миколаївської області від 25 грудня 2003 року,залишеним без змін ухвалою  Апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2004 року, в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

 

                   У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні його позову і постановити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

  

           Касаційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

 

 Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування судових  рішеннь.

             

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення  справи  до судового розгляду.

 

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України, -

        

у  х  в  а  л  и  л  а :

 

         Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити , рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 25 грудня 2003 року та ухвалу  Апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2004 року,      ухвалу залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді Верховного Суду України :                               Л.І.Охрімчук

 Л.М.Лихута

 

 Ю.Л.Сенін                                            

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація