Справа № 2-2208/11

Код суду –0707

У Х В А Л А   

про залишення позовної заяви без руху   

          01 червня 2011 р.                                                                                                                   м. Мукачево

          Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсним договору про відкриття карткового рахйнку та обслуговування кредитної картки,

в с т а н о в и в :

До Мукачівського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсним договору про відкриття карткового рахйнку та обслуговування кредитної картки.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року за №1023-Х11 регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Даний Закон поширюється на відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.   

Згідно п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживчий кредит –кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Отже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

З огляду на вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119 ЦПК України, а саме:

- зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу майнових правовідносин, однак позовна заява не містить ціни позову;

- позивачу необхідно сплатити державне мито відповідно до ціни позову, виходячи з розмірів, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»;

Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.   

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.119, 121  ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :   

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсним договору про відкриття карткового рахйнку та обслуговування кредитної картки - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз’яснити позивачу, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 119 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                                                                                Курах Л.В.