№  2-96/11             

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                        

29.04.2011  дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

    головуючої -    судді  Іванків О.В.

    при секретарі –Соболевський Т.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом   ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,          

                                                        в с т а н о в и в :

з участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представника відповідача Лозківської сільської ради –Нечипорук О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_10, Лозківської сільської ради, ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування рішень селищної ради, державних актів на право власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Лозківської сільської ради про скасування рішень, державних актів про право власності на землю, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов’язання до вчинення дій.

ОСОБА_2, ОСОБА_10 звернулись до суду з зустрічним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на земельні ділянки в с.Суховоля Володимирецького району, усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, знести самочинно збудований ОСОБА_1 паркан.

В судовому засіданні кожна із сторін підтримала власні позовні вимоги, заперечила зустрічні позовні вимоги та надала пояснення в межах позову.

Так, представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що з 2000 року сім’я позивача проживає в житловому будинку в с.Суховоля Володимирецького району, який з 2008 року перебуває у їх спільній частковій власності. Незважаючи на неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування та державної влади, земельна ділянка, на якій розташовано даний житловий будинок, незаконно розпайована, тобто передана у власність як земельний пай, що позбавляє його можливості оформити право користування чи власності на землю. У зв’язку з викладеним, вважає державний акт, виданий на ім’я ОСОБА_12, незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Аналогічно, незаконними є державні акти, видані на ім’я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_10, оскільки при передачі цих ділянок у власність відповідачів не було погоджено їх меж з ОСОБА_1 та порушено його права. Просив задовольнити позовні вимоги, відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки будь-яких перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_10 в користуванні земельною ділянкою він не вчиняє.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позову ОСОБА_1, підтримала власні позовні вимоги, пояснила, що земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок ОСОБА_1, знаходиться за межами населеного пункту с.Суховоля, в той час як її земельна ділянка, виділена для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах села. Приватизація належної їй земельної ділянки проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких порушень при цьому не допущено. В той же час, ОСОБА_1 створює перешкоди для використання земельної ділянки, незаконно встановив на земельній ділянці паркан.

Аналогічні пояснення дала відповідач ОСОБА_10

Відповідач ОСОБА_11 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 частково, пояснив, що на ім’я його тещі ОСОБА_12 було видано державний акт про право власності на земельний пай, даний пай складається з двох земельних ділянок –1,93 га ріллі та 0,36 га кормових угідь. В даний час власником цих земельних ділянок є він, оскільки після смерті тещі спадщину прийняла її донька ОСОБА_13, а після смерті ОСОБА_13 спадщину прийняв він як її чоловік. Враховуючи, що на земельній ділянці кормових угідь стоїть будинок ОСОБА_1, він не заперечує проти часткового скасування державного акту, однак підстав для повного скасування державного акту не вбачає. Просив задоволити позов ОСОБА_1 частково.

Представник Лозківської сільської ради пояснив, що земельна ділянка, на якій розташовано будинок ОСОБА_1, в даний час знаходиться за межами с.Суховоля, однак сільською радою замовлено виготовлення проекту змін до плану села, і дана ділянка буде включена до населеного пункту. Будь-яких документів, які б підтверджували право власності чи користування ОСОБА_1 на земельну ділянку, в сільській раді немає.  

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши письмові та інші докази в їх сукупності, суд приходить до висновків про наявність підстав для часткового задоволення первісного та зустрічного позовів.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та інші члени його сім’ї є співвласниками в рівних частинах житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Володимирецького району.

Сторони визнали ту обставину, що даний житловий будинок був збудований в 2000 році, належав КСГП «Полісся», і 20.10.2008 року на підставі рішення органу приватизації був переданий у власність позивача та членів його сім’ї. Крім пояснень сторін, дана обставина підтверджується також оглянутим в судовому засіданні технічним паспортом будинку та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Також встановлено, що в процесі розпаювання земель КСГП «Полісся», на підставі рішення Лозківської сільської ради №71 від 09.03.2004 року ОСОБА_12 було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,29 га, в т.ч. 1,93 га ріллі та 0,36 га кормових угідь, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні Державним актом 1У-РВ №022832.

У відповідності до п.1 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року “Про порядок паювання земель, переданих у колективу власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.   

В той же час судом встановлено, що в ході розпаювання земель КСГП «Полісся»ОСОБА_12, в порушення вимог названого Указу та ст.ст.18,19 Земельного Кодексу України, було передано у власність земельну ділянку площею 0,36 га, яка не могла належати до сільськогосподарських угідь, оскільки на час розпаювання була зайнята будівлею, а саме житловим будинком, який перебував у користуванні ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державний акт 1У-РВ №022832 в частині передачі ОСОБА_12 у приватну власність земельної ділянки площею 0,36 га. є недійсним і підлягає скасуванню. З огляду на це, а також приймаючи до уваги визнання позову в цій частині власником земельної ділянки ОСОБА_11, позов в цій частині підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.30 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року, який діяв на час отримання ОСОБА_1 житлового будинку у користування, та ст.120 Земельного Кодексу України в редакції яка діяла на час отримання позивачем будинку у власність, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором або законом. З огляду на це, ОСОБА_1 та інші члени його сім’ї, у користуванні, а в подальшому у власності яких перебуває житловий будинок вправі користуватись земельною ділянкою для обслуговування цього будинку, право користування або власності на яку підлягає оформленню у встановленому законом порядку.

Так, у відповідності до ч..1-3 ст.116 Земельного Кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Як вбачається зі ст.118 Земельного Кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка  перебуває  у  його  користуванні,  подає заяву до відповідної районної,  Київської   чи   Севастопольської   міської   державної адміністрації   або   сільської,   селищної,   міської   ради   за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів  виконавчої  влади  та  органів  місцевого самоврядування  щодо  приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів,  що підтверджують розмір земельної ділянки.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, заява ОСОБА_1 від 03.03.2009 року про приватизацію земельної ділянки Лозківською сільською радою залишена без розгляду, і будь-якого рішення сесією сільської ради з цього приводу не прийнято.

Із досліджених судом письмових доказів, а саме земельно-кадастрової книги Лозківської сільської ради, довідки №477 від 26.04.2010 року вбачається, що у користуванні позивача ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га. Разом з тим, будь-яких рішень про надання такої ділянки в користування позивачу, а також даних про її розміри, точне місце розташування сторони не надали.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що межі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному використанні ОСОБА_1 та її площа, на час судового розгляду не встановлені, що підтверджується листом управління Держкомзему у Володимирецькому районі №07-06/3934 від 29.11.2010 року, листом Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»№1037 від 29.11.2010 р., у відповідності до ст.ст.106-107 ЗК України, ст.16 ч.2 п.10) ЦК України підлягає частковому задоволенню позовна вимога щодо зобов’язання Лозківської сільської ради вирішити заяву ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки.  

Щодо скасування державних актів відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_2 судом встановлено наступне.   

З наданих суду письмових доказів вбачається, що на підставі рішень Лозківської сільської ради ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку в с.Суховоля площею 0,1827 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом ЯЛ №706229. Вказана земельна ділянка межує із землями запасу Лозківської сільської ради. Аналогічно, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку в с.Суховоля площею 0,6303 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом ЯК543315. Вказана ділянка межує з землями ОСОБА_14, ОСОБА_15 та землями запасу Лозківської сільської ради. Будь-яких доказів, які б свідчили, що земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_10 межують з земельною ділянкою ОСОБА_12, на якій розташовано житловий будинок позивача ОСОБА_1, суду не надано. З огляду на це, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування державних актів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 недоведені і не підлягають задоволенню.

З приводу зустрічних позовних вимог судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). В той же час, з акту обстеження земельних ділянок сторін вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває у фактичному використанні ОСОБА_1, накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_10

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність перешкод у використанні земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_10 з боку  ОСОБА_1, у зв’язку з чим зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується знесення самочинно збудованої огорожі, то позивачами всупереч вимогам ст.61 ЦПК України, не надано доказів самочинного будівництва паркана, місця його розміщення відносно земельних ділянок позивачів, а також доказів того, що даний паркан збудовано особисто ОСОБА_1 З огляду на це, позовні вимоги про знесення самочинного будівництва не доведені і не підлягають задоволенню.

Безпідставними, на думку суду, є позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 права власності на земельні ділянками. Так, у відповідності до ст..126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Враховуючи, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_10 мають у власності земельні ділянки, право на які посвідчено державними актами, додаткового визнання дане право не потребує.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.18,19, 103,118-119, 126 Земельного Кодексу України, ст.15, 60, 61, 209, 212 ЦПК України, -            

                                                      в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним та скасувати державний акт серії  1У-РВ №022832 про право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_12,.в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,36 га кормових угідь.

Зобов»язати Лозківську сільську раду встановити межі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1.

Зобов’язати Лозківську сільську раду у відповідності до вимог чинного законодавства розглянути та вирішити звернення ОСОБА_1 про передачу в користування та у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель Лозківської сільської ради.       

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Позов ОСОБА_10, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_10 та ОСОБА_2 у користуванні земельними ділянками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.   

Сторони звільнити від сплати судового збору на підставі ст..4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито»  

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :  

Іванків О.В.