Справа №  2-а-1920/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          14 липня 2011 р.                                                                                         м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                              Федорової О.Ф.

при секретарі                                                       Комісар С.А.,

за участю представника відповідача             Шевченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради  про визнання неправомірною відмову УПСЗН Шахтарської міської ради сплатити одноразову компенсацію за шкоду, спричинену здоров’ю у розмірі встановленому ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв’язку із встановленням групи інвалідності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської міської ради (далі – УПСЗН Шахтарської міської ради) про визнання неправомірною відмову УПСЗН Шахтарської міської ради виплатити компенсацію на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат,  оскільки  постраждалий ІІ групи інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  УПСЗН Шахтарської міської ради не виплачувало йому допомогу на оздоровлення за 2009-2010 рік, мотивуючи це тим, що згідно постанови КМУ «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 та постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 встановлений наступний розмір компенсації: за 2009 рік – 120 грн., за 2010 рік – 120 грн. але зазначена допомога не була виплачена в 2010 році з огляду на те, що на рахунок управління було накладено арешт відділом державної виконавчої служби. Посилаючись на ст. ст. 16, 50, 55 Конституції України, ст. ст.. 48, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 4, 6, 8, 17, 18, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену суму компенсації на оздоровлення за 2009-2010 роки в сумі 8 955 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та повідомив, що виплата вказаної грошової допомоги повинна бути здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2009-2010 рік.

Судом встановлені наступні факти.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, має другу групу інвалідності.

Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796 – ХІІ від 28.02.1991 р.). Згідно зі статтею 48 Закону № 796 – ХІІ від 28.02.1991 р. передбачена щорічна виплата на оздоровлення особам - інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою виплатити недоплачені суми компенсації за 2009-2010 роки, на що відповідач своїм листом від 09 лютого 2011 року № 07/03-218 відмовив у перерахунку компенсації на оздоровлення за 2009-2010 рік, мотивуючи це тим, що згідно постанови КМУ «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 та постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 встановлений наступний розмір компенсації: за 2009 рік – 120 грн., за 2010 рік – 120 грн. але зазначена допомога не була виплачена в 2010 році з огляду на те, що на рахунок управління було накладено арешт відділом державної виконавчої служби.

Законом № 796 – ХІІ від 28.02.1991 р. Кабінет Міністрів України не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.

Згідно положень частини 4 статті 4 ЦК України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Основного Закону України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада. Конституція не надавала парламенту права делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Статтею 22 Конституції України передбачено, що звуження змісту та обсягу прав громадян шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати становив в 2009 році – 869 грн., в 2010 році - 922 грн.

Рішеннями КСУ Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлювався розмір допомоги на оздоровлення в розмірах менших ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України та вказано, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги повинна бути здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2009-2010 рік, є також безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від оплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність стосовно визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного Суду України, наведеного вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007 року та Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Таким чином, суд вважає за можливе визнати, що дії відповідача в частині не нарахування позивачеві щорічних виплат компенсації на оздоровлення за 2009 - 2010 роки в розмірі, який відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить п’ять мінімальних заробітних плат є неправомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 22, пунктом 6 частини 1 статті 92, ст.75 Конституції України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ, ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР, ст.ст. 100, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення м. Шахтарська Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити компенсацію відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок «Чорнобильської катастрофи» задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення м. Шахтарська в частині відмови у щорічних виплатах ОСОБА_2 компенсації на оздоровлення за 2009-2010 роки згідно статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення м. Шахтарська на користь ОСОБА_2 недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови  складено у нарадчій  кімнаті у строк передбачений частиною третьою статті 160 КАС України.

Cуддя Шахтарського міськрайонного

суду Донецької області                                                                                                   О.Ф. Федорова