У Х В А Л А                            Справа №  2-а-1929/11

29 липня 2011 року                                                                                           смт.Шишаки

Суддя Шишацького районного суду Полтавської області Савченко Л.І., розглянувши у приміщенні суду в смт Шишаки матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії дитині війни,-

                                                           в с т а н о в и в:

             ОСОБА_1 24 вересня 2008 року звернулася до суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду,  визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії дитині війни за період з січня 2006 року по червень 2008 року у сумі 3302 грн. 60 коп.

             Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року скасовано в частині позовних вимог за 2007 рік, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

            Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 року справу в частині позовних вимог за 2007 рік прийнято до мого провадження.

             Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

            Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року N 2195-IV набрав чинності з 1 січня 2006 року, офіційно опублікований: у «Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.2004 N 244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004 N 60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004 N 247; «Офіційному віснику України», 2004, N  50 (31.12.2004), ст. 3258; «Відомостях Верховної Ради України», 2005, N 4 (28.01.2005), ст. 94.

             Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.

             У відповідності до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду також оприлюднюються у встановленому порядку. Так Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" від 09.07.2007 року, справа № 6-рп/2007, офіційно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007, N  52 від 27.07.2007, ст. 2132 і у періодичних виданнях.   

            Виходячи з наведеного, позивач мав можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутися до суду за їх захистом.

           Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

            Позивач в позовній заяві посилається на те, що про належні йому, як дитині війни, виплати, його не було повідомлено, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв»язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яке було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» в № 4 від 07 листопада 2007 року.  Однак його доводи суд вважає непереконливими, які спростовуються вище викладеним, а саме: про порушення своїх прав позивач міг дізнатися 27 липня 2007 року з часу опублікування Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, а звернувся з позовом до суду 24 вересня 2008 року, тобто з пропуском річного строку звернення до суду.

           Таким чином, приходжу до висновку, що позовна заява в частині визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за 2007 рік підлягає залишенню без розгляду.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99 (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року), 100, 107 КАС України, -

                                                                         У Х В А Л И В :

           Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії дитині війни за 2007 рік – залишити без розгляду.

          Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

             Суддя                                                                                                                                 Л.І.Савченко