Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Сарненського районного суду від 05 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Сарненського районного суду від 05 березня 2010року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно визнано протиправною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Вказував на безпідставне поновлення строку звернення до суду та наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, місцевий суд обґрунтовано за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Однак, при зверненні до суду позивач пропустив річний строк, встановлений ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом), про що в запереченнях зазначав відповідач.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом ) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Наведені судом 1 інстанції мотиви поновлення строку звернення до суду, як-то похилий вік позивача та її малограмотність та ненадання відповідачем належних доказів пропуску позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу. Відповідач не повинен надавати таких доказів, оскільки з відповідним клопотанням звертався саме позивач, то він і мав навести докази поважності причин пропуску строку звернення. Крім того, позивачами в даній категорії справ, за визначенням Закону, є виключно люди похилого віку.
Отже, місцевим судом строк звернення до суду позивачу поновлено безпідставно.
_______________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-а-2804/11 Головуючий в суді 1 інст. Довгий І.І.
Суддя доповідач Боймиструк С.В.
Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог ст. 100 КАС України, залишає без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року.
Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту неотримання підвищення до пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року.
Посилання позивача , що йому стало відомо про порушення його прав лише в листопаді 2007 року з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України, не заслуговує на увагу.
Враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду (29.01.2009року), колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно.
В той же час, в межах річного строку звернення з позовом до суду - за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказаний позов, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду слід скасувати частково і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом
Керуючись ст. 100 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 205, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області –задовольнити частково.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2010 року в частині задоволення позову за період із 09 липня до 31 грудня 2007 року включно - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення підвищення до пенсії за період із 09 липня до 31 грудня 2007 року включно залишити без розгляду.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: