Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі:         суддів                         Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Радивилівському  районі  Рівненської області на постанову  Радивилівського районного суду від  22 березня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Радивилівському районі  про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки,

                                                              ВСТАНОВИЛА:

          Позивач звернулась  до суду із адміністративним  позовом та просила відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача протиправними  та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 4297 грн 41 коп.

          Вказувала, що  відповідач всупереч вимогам ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року не виплачував їй  надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки про прийняття неконституційних законів, що обмежують її права, вона дізналася лише в січні 2009 року з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України, просила поновити пропущений строк для звернення до суду.  

          Постановою Радивилівського районного суду від 22 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в сумі 1441 грн. 66 коп. З посиланням на ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»місцевим судом зроблено висновок про незастосування строку позовної давності в даному спорі.

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема за 2006 рік,  відмовлено.          

Присуджено з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 14 грн. 41 коп. за позовними вимогами майнового характеру та 3 грн. 40 коп. –за позовними вимогами немайнового характеру.  

          В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та зробив не вірні висновки, порушив ряд норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на пропуск позивачем річного строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення судом.

          Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу  в  позові.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

          Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь конкретної грошової суми.

          З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

          Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх в конкретних розмірах.

          Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при ухваленні  постанови щодо частини позовних вимог - за 2007, 2008 роки, суд не виконав вимог КАС , що призвело до неправильного вирішення частини спору.

          Із матеріалів справи вбачається,  що позивач  відноситься до категорії громадян „діти війни” і знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни до пенсії  виплачується підвищення в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до п.12 ч.1 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік.   Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п.12 ч.1 ст. 71 та ст.. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік».                                                                                                                        

Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст.6 зазначеного Закону, що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008.

_____________________________________________________________________________________________

Справа № 22-а-2199/2011                                                            Головуючий в суді 1інст.  Бірук В.О.

                                                                                Суддя-доповідач Боймиструк С.В.          

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачеві надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, позивач за захистом порушеного в 2007, 2008 роках права на отримання підвищення до пенсії звернулась в січні 2010 року –через два з половиною роки після винесення рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007року № 6-рп/2007, тобто з пропуском встановленого на той час ст..99 КАС України річного строку звернення за захистом порушеного права.

В запереченнях відповідача на поданий позов, містяться вимоги про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду  передбачених ст.100 КАС України та прохання про відмову в його поновленні.

Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та процесуальне рішення щодо його поновлення чи застосування наслідків пропуску строку відповідно до ст.100 КАС України не прийняв.

Посилання суду в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, є безпідставним, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносини. Позивачі оспорюють нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

  Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»  набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту  неотримання  підвищення до пенсії  після ухвалення Конституційним Судом України рішення  від 9 липня 2007 року.

Посилання позивача, що їй стало відомо про порушення її прав в січні 2009 року лише з висвітлення в пресі інформації про вказане рішення Конституційного Суду України,  не заслуговує на увагу.

Враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду (18.01.2010р.), колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року  та з 22 травня по 31 грудня 2008 року  включно.

Отже, постанова місцевого суду  в частині зобов’язань відповідача не може залишатись чинною , а тому її слід скасувати та  прийняти у справі ухвалу про залишення позову в цій частині без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

             Керуючись ст. 100, 197,  п.4 ч.1 ст. 198,   п.4 ч.1 ст. 202, п.4 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України ,   колегія суддів,

                                                                  У Х В А Л И Л А :          

Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі Рівненської області –задовольнити частково.

Постанову Радивилівського районного суду від  22 березня 2010 року в частині задоволення позову за  період з 09 липня до 31 грудня 2007 року  та з 22 травня по 31 грудня 2008 року  включно в розмірі 1441 грн. 66 коп. та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 17 грн. 81 коп. судових витрат  -  скасувати.  

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області  неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплатити  30 відсотків  надбавки до пенсії в розмірах, визначених  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року  та з 22 травня по 31 грудня 2008 року  включно - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Радивилівського районного суду від  22 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: