Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів
Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Рівненського міського суду від 09 червня 2009 року дії відповідача визнано неправомірними та зобов’язано його нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 1419 грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що ним виконано функції по виплаті дітям війни у 2007 - 2008 роках підвищення до пенсії в повному обсязі , а тому підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було. Просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу у позові.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому суд обґрунтовано врахував , що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст.. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 Закону " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 . Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку , що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни". Окрім того, колегія суддів прийшла до висновку , що місцевий суд за аналогією закону відповідно до ч.7 ст. 9 КАС примінив до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті , мінімального розміру пенсії за віком. Колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС переглядала постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, в якій відповідач на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду , як передбачено ст. 100 КАС , не наполягав, а тому постанова суду в цій частині апеляційним судом не перевірялася. У той же час колегія суддів вважає помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачу.
_______________________________________________________________________________________________
Справа № 22-а-868/11 Головуючий в суді 1 інст.: Кучина Н.Г.
Суддя-доповідач: Боймиструк С.В.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів. Враховуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку , що постанова місцевого суду в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу конкретну суму підвищення до пенсії підлягає зміні шляхом виключення із резолютивної частини постанови вказівки на конкретну суму грошових коштів. В решті судове рішення відповідає вимогам закону , а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 195 , ст. 197, п.2 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.207 КАС України колегія суддів ,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково. Постанову Рівненського міського суду від 09 червня 2009 року –змінити, виключивши із резолютивної частини постанови слова “в розмірі 1419 грн. 10 коп.". В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили
Судді: