Справа № 2-1237/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року                                                                                           місто Луцьк

Луцький  міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Пахолюка А.М.

при секретарі –Лищук О.В.,

з участю:

позивача  - ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

представника Луцької міської ради –Гловацької В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Луцької міської ради  про визнання безпідставною відмови у наданні згоди на реконструкцію квартири, надання дозволу на реконструкцію квартири без згоди іншого співвласника та зобов?язання розглянути питання про надання дозволу на реконструкцію квартири,-

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, Луцької міської ради  про визнання безпідставною відмови у наданні згоди на реконструкцію квартири, надання дозволу на реконструкцію квартири без згоди іншого співвласника та зобов?язання розглянути питання про надання дозволу на реконструкцію квартири.

          Свої вимоги обґрунтовує тим, що він та відповідач ОСОБА_3 являються співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 перешкоджає йому у використанні своєї частки квартири, оскільки безпідставно відмовляється надати згоду на перепланування житла, а відповідач Луцька міська рада в особі її виконавчого органу безпідставно відмовляється розглядати по суті питання щодо надання дозволу на перепланування квартири без згоди ОСОБА_3      

На підставі наведеного, просить суд визнати безпідставною відмову ОСОБА_3 у наданні згоди на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 та надати виконавчому комітету Луцької міської ради дозвіл на вирішення питання про реконструкцію зазначеної квартири без згоди іншого співвласника ОСОБА_3 Просить також зобов?язати виконавчий комітет Луцької міської ради в місячний термін розглянути питання про надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 згідно поданої перед проектної пропозиції без згоди іншого співвласника           ОСОБА_3

          Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що позивач самовільно вже почав перебудову квартири, будь-яких пропозицій від нього щодо варіантів перепланування житла вона не отримувала.    

           Представник відповідача Луцької міської ради Гловацька В.М. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що винесення рішення щодо надання дозволу на перепланування житла неможливе без згоди іншого співвласника ОСОБА_3, а тому виконавчий комітет міської ради не вирішував по суті питання про надання такої згоди ОСОБА_1  

          Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно п.п. 5 п.»б»ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів  сільських,  селищних,  міських рад, як делеговане повноваження, належить облік відповідно до  закону  житлового  фонду,  здійснення контролю за його використанням.

Відповідно до ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року, власники,  наймачі (орендарі) приміщень житлових  будинків мають право на переобладнання і    перепланування   житлових   і   підсобних приміщень,  балконів  і  лоджій  за  відповідними  проектами   без обмеження  інтересів інших громадян,  які проживають у будинку,  з дозволу  власника   будинку   (квартири)   та   органу   місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.  

Отже, згідно зазначених норм закону, до компетенції виконавчого комітету Луцької міської ради належить вирішення питання щодо надання дозволу на перепланування житла, що знаходиться у власності громадян.

Судом встановлено, що позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, по Ѕ частині зазначеної квартири кожному  ( а.с.7, 10).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 двічі звертався до виконавчого комітету Луцької міської ради із письмовими зверненнями щодо вирішення питання про надання йому дозволу на проведення реконструкції вищезазначеної квартири згідно поданої передпроектної пропозиції (а.с.16-18, 46).

Однак, виконавчим комітетом Луцької міської ради листами від 15.12.2010 року та 13.05.2011 року повідомлено позивачу про те, що дане питання буде розглядатися по суті лише за умови згоди іншого співвласника квартири –відповідача ОСОБА_3 (а.с.18, 51).

Як пояснила представник Луцької міської ради Гловацька В.М. в судовому засіданні, виконком Луцької міської ради не виносить на розгляд питання щодо надання дозволу на реконструкцію за відсутності усіх необхідних документів, в тому числі і письмової згоди співвласника,  і в даному випадку заяви позивача також по суті не розглядались.    

Таким чином, виконавчий орган Луцької міської ради в даному випадку не вирішив по суті питання щодо надання (або відмову в наданні) позивачу дозволу щодо реконструкції спірного житла, хоча законом не передбачено обов?язкову наявність нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника житлового приміщення для вирішення зазначеного питання по суті.   

На думку суду, такі дії виконавчого органу Луцької міської ради не відповідають закріпленому в ч.2 ст.19 Конституції України правилу, згідно якого органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.   

Враховуючи наведене, суд вважає частково підставними вимоги позивача щодо зобов?язання виконавчого комітету Луцької міської ради розглянути питання про надання йому дозволу на реконструкцію спірної квартири згідно поданої передпроектної пропозиції.

Вимоги позивача щодо зобов’язання виконкому Луцької міської ради розглянути в місячний термін зазначене питання без згоди іншого співвласника квартири, на думку суду, є передчасними, оскільки наявність чи відсутність такої згоди ОСОБА_3 взагалі не з?ясовувалося органом місцевого самоврядування.

Позовні вимоги щодо надання судом виконавчому комітету Луцької міської ради дозволу на вирішення питання щодо реконструкції житла без згоди іншого співвласника, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки вирішення зазначеного питання згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування, і суд не наділений правом щодо надання виконкому міської ради дозволу на вчинення певних дій.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 2 ст.358 ЦК України право    спільної    часткової    власності   здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про  порядок  володіння  та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.           

Із змісту зазначених правових норм вбачається, що співвласнику майна, як і кожному окремому власнику речі, належить право володіння, користування та  розпорядження своєю часткою, і встановлення порядку користування спільним майном може  здійснюватися за взаємною домовленістю співвласників.

Таким чином, надання згоди на перепланування спільного майна є правом, а не обов?язком ОСОБА_3, як співвласника майна, а вирішення питання щодо підставності чи безпідставності відмови співвласника надати згоду щодо перепланування спільної квартири, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування згідно вимог              п.п. 5 п.»б»ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 152 ЖК України.

Суд критично оцінює і не бере до уваги поданий позивачем акт від 02.02.2011 року про відмову відповідача з?явитися у виконком Луцької міської ради та надати згоду на перепланування квартири, оскільки відповідач ОСОБА_3 суду пояснила, що будь-яких викликів з Луцької міської ради з цього приводу їй не надходило і ОСОБА_1 не пропонувалися будь-які варіанти щодо проведення переобладнання житла. Позивачем зазначені доводи відповідача не спростовано іншими належними та допустимим доказами.                          

Враховуючі наведені обставини, суд вважає, що вимоги позивача про визнання безпідставною відмови відповідача ОСОБА_3 щодо надання згоди на реконструкцію спірного житла не підлягають до задоволення.    

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України,               на підставі ст. 19 Конституції України, ст. 152 Житлового кодексу України, ст.ст. 319, 358, 383 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов?язати виконавчий комітет Луцької міської ради розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 згідно поданої передпроектної пропозиції.

Стягнути з Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 8 (вісім) грн. 50 (п?ятдесят) коп. судового збору та 37  (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті вимог відмовити.   

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя Луцького міськрайонного  суду                                                              А.М. Пахолюк