Справа № 2-1191/11

РІШЕННЯ

іменем України

 "21" липня 2011 р.                         м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді          Федоріщева С.С.,

при секретарі          Смоляр Ю.О.,

за участю            позивача          ОСОБА_1,

                        відповідача          ОСОБА_2,

                        третіх осіб:           ОСОБА_3

          ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4  про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітніх синів, які продовжують навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить суд зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 червня 2008 року на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання повнолітніх синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення синами двадцяти трьох років або до закінчення ними строку навчання у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, з 1/3 частини доходів до 1/6 частини. В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що зараз в нього змінилося матеріальне становище. Так, на утриманні позивача знаходиться дружина ОСОБА_5, яка є безробітною і перебуває на обліку в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості. Крім того, погіршився і стан здоров'я позивача, що підтверджується довідками медико-санітарної частини Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»від 26.04.2011р. та 9-ої міської лікарні від 29.04.2011р. Водночас, на даний час поліпшився матеріальний стан відповідачки ОСОБА_2 Так, син ОСОБА_3, на утримання якого з позивача також стягнуті аліменти на користь відповідачки - студент Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»- перевівся з контрактної форми навчання на безплатну та отримує стипендію в розмірі 590,00 гр.

В судовому засіданні позивач підтвердив свої вимоги та наполягає на їх задоволенні, пояснивши, що сума стягнутих з нього аліментів на утримання синів, що продовжують навчання для нього є дуже значною та після утримання, у його розпорядженні з заробітної плати залишається лише 3 тис. грн. на особисті потреби та на утримання його жінки, яка є домогосподаркою та не може працевлаштуватися, у зв’язку з чим перебуває на обліку у центрі зайнятості, де й отримує допомогу по безробіттю. Мешкає він в квартирі, яка розташована в багатоквартирному будинку, особистого підсобного господарства, саду чи городу в нього не має, коштів, що залишаються не вистачає. У зв’язку із погіршенням здоров’я через важкі умови праці на Дніпровському металургійному комбінаті, де він працює майстром сталеплавильного цеху, в якому завищений рівень запиленості повітря, йому потрібна операція носоглотки.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, вказує на те, що навіть тих аліментів, що стягуються з позивача на утримання синів, які продовжують навчання недостатньо для їх повноцінного утримання, не кажучи вже про зменшення розміру цих аліментів. Так, у 2011 р. з позивача на її користь стягнуто аліментів у сумі 6430 грн., в той час, як сплата за навчання складала 4000 грн. на рік на одну особу. З 01.09.2011 р. оплата навчання коштуватиме 12 000 грн. Той факт, що один з синів - ОСОБА_3 з 01.09.2011 р. буде навчатися на безоплатній формі навчання, на яку він перевівся з контрактної форми навчання, зовсім не поліпшує ситуацію із недостатністю коштів на утримання синів, оскільки другий син - ОСОБА_4, навпаки, - потрапив з безоплатної форми навчання на контрактну та сплата за навчання навіть збільшується. Крім того, сини проживають у гуртожитку, за який теж треба сплачувати, змушені купувати підручники, канцелярські товари та інші приналежності, без яких навчання неможливе, їм треба якось харчуватися та купувати якусь одежину, не кажучи вже про предмети особистої гігієни та першої необхідності. Можливості заробити кошти на життя в синів немає, оскільки вони навчаються на денній формі навчання. Водночас, посилання позивача на суттєве погіршення стану його здоров’я, відповідачка вважає необґрунтованими, оскільки прямих медичних даних, які б про це свідчили, зокрема про необхідність проведення операції, позивачем суду не надано, а якщо така операція дійсно потрібна через професійну хворобу, то позивач отримає на її проведення страхове відшкодування, оскільки усі працівники металургійного комбінату, де відповідачка теж працює, мають медичні страховки. Її теперішній чоловік теж приймає участь в утриманні синів позивача, хоча й не повинен цього робити за законом, але суттєвої допомоги надати не в змозі, оскільки з нього теж стягуються аліменти на утримання дітей від першого шлюбу. Після утримання аліментів з позивача, йому залишається близько 3 тис. грн. на місяць, в той час, як на кожного з синів, з урахуванням її внеску в їх утримання припадає близько 1,5 тис. грн.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вважають позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки навіть тих коштів, які вони отримують від батьків на своє життя, їм недостатньо. Дуже дорого коштує навчання: окрім прямих внесків за навчання, кожен місяць потрібно сплачувати на потреби учбового закладу, чимало коштів вони змушені витрачати на придбання посібників, підручників, зошитів, креслярських інструментів, олівців та інших учбових приналежностей, роздрукування додаткових матеріалів для навчання. Проживання в гуртожитку теж є платним, харчуватися доводиться в столовій. Вони теж інколи хворіють та змушені витрачати кошти на придбання ліків. Через недостатність коштів, вони змушені тривалий час використовувати вбрання, яке потрібно було давно замінити.

Вислухавши сторони, суд дослідив та проаналізував письмові докази, залучені до матеріалів справи, шляхом їх оголошення в судовому засіданні та вивчення, встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

У відповідність до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.  

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 червня 2008 року з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітніх синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення синами двадцяти трьох років або до закінчення ними строку навчання у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури в розмірі 1/3 частини доходів (а.с.14).

Згідно до ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру стягнутих аліментів, позивач посилається на погіршення свого здоров’я та на підтвердження цього факту надав суду:

- висновок лікаря-рентгенолога лікарні № 9 м. Дніпродзержинська від 29.04.2011 р., яким зафіксовано наявність у позивача правобічного пристінного  гаймориту та екомоідиту (а.с.10);

- висновок лікаря-стоматолога медико-санітарної частини Дніпродзержинського металургійного комбінату від 26.04.2011 р. стосовно виявлення у позивача парадонтиту передніх зубів (а.с.11).

Водночас, будь-яких медичних документів, за якими позивач потребував би проведення операції, про яку він наголошував в своїх поясненнях судові, ним не надано. Не підтверджено документально позивачем й того факту, що зазначені хвороби виникли в нього лише у теперішній час та їх наявність треба розцінювати саме як погіршення стану його здоров’я через те, що на момент ухвалення рішення суду 10 червня 2008 року про стягнення з позивача аліментів, цих хвороб у нього не було, або вони були в якійсь меншій формі. Не надано позивачем й жодних доказів того, що ним мають бути витрачені, або вже витрачалися якісь додаткові кошти на лікування цих хвороб.

Крім того, позивач посилається те, що на його утриманні знаходиться ОСОБА_5, яка є безробітною і перебуває на обліку в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості та на підтвердження цього факту надав суду довідку з цієї установи від 26.05.2011 р., згідно до якої ОСОБА_5 дійсно має статус безробітної з 03.11.2010 р. та з цієї  дати по квітень 2011 р. включно отримувала допомогу по безробіттю в загальному розмірі 3007 грн. 35 коп. (а.с.9)

Відповідно до ст.75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

З матеріалів справи не вбачається, що дружина позивача ОСОБА_5 є непрацездатною особою, в розумінні, визначеному цією ж нормою Закону, а саме: непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Позивачем не надано жодного доказу досягнення його дружиною пенсійного віку, або непрацездатності його дружини, або інших поважних причин її не працевлаштування, а з цим і обов’язку позивача її утримувати.

Матеріалами справи –довідками з учбового закладу, договорами про продовження навчання, підтверджується, що сини позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з моменту ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на їх утримання на період навчання, та  по теперішній час є студентами денної  форми навчання «Придніпровської державної академії будівництва та архітектури»(а.с.12-13,28,30,37-38).  Документально підтверджено також й той факт, що навчання є платним, та відповідачкою така плата вносилася своєчасно, також, як і за проживання в гуртожитку  (а.с.29, 31-32, 39-43).

Твердження позивача про поліпшення матеріального стану відповідачки через переведення одного з синів з платної форми навчання на безплатну спростовується тим фактом, що другий син навпаки перевівся з безплатної форми навчання на плату, тобто жодних поліпшень матеріального стану відповідачки у зв’язку  з цим не відбулося. Відповідачкою надано також копію медичного документу, яким засвідчено факт хвороби одного з синів - ОСОБА_4, що теж потребувало додаткових витрат (а.с.44).

На теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не досягли 23 річного віку, що підтверджується копіями їх паспортів (а.с.25,26).

Відповідно до ст.192  Сімейного кодексу України:

1. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

Відповідно до ст.198  Сімейного кодексу України:

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст.199  Сімейного кодексу України:

                    1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують
матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

                    2.  Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

                    3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з
ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст.200 Сімейного кодексу України:

1.          Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

2.          При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином, матеріалами справи не доведено правомірності позовних вимог позивача, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.180-183, 192 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4  про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітніх синів, які продовжують навчання –відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                       Федоріщев С.С.