УКРАЇНА

          Справа № 2-176/11

Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р. Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

             головуючої          - судді Гудим О.М.

          при секретарі          - Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в   смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Приватного підприємства „Агропром-2000” до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу будівлі дійсним та  визнання права власності на будівлю,

В С Т А Н О В И В:

          ПП "Агропром-2000" звернулося із позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу будівлі дійсним та визнання права власності на будівлю.

В обгрунтування своїх вимог вказав, що 10.05.2005 року внаслідок досягнення домовленості з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі ангару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 450 кв.м., між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір купівлі-продажу вказаної нерухомості без дотримання письмової форми.

Безпосередню домовленість про продаж будівлі ангару була досягнута між позивачем та відповідачем в присутності третьої особи – ОСОБА_2

Необхідність присутності третьої особи при укладенні усного договору купівлі-продажу викликана тим, що у відповідача існував фінансовий борг перед третьою особою, який за попередньою домовленістю повинен був бути погашений за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу ангару. Умовами договору купівлі-продажу будівлі ангару за усною домовленістю позивач та відповідач зазначили, що ціна будівлі ангару, площею 450 кв.м., становить 13000 грн. Вказану суму за дорученням відповідача позивач повинен був передати ОСОБА_2 в рахунок погашення грошового боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 з інших зобов”язань, з отриманням від ОСОБА_2 відповідної розписки.

10.05.2005 року ОСОБА_2 отримав від позивача 13000 грн. за проданий позивачу вищевказаний ангар та видав позивачу відповідну розписку. Про існування розписки про відсутність претензій у третьої особи до відповідача за грошовими зобов’язаннями позивачу невідомо, тому що він не був стороною в їх правовідносинах, що не стосуються продажу ангару.

В свою чергу відповідач передав позивачу оригінал технічного паспорту на будівлю ангару. Сторони домовились про укладання договору купівлі-продажу в письмовій формі та здійсненні його нотаріального посвідчення, та державної реєстрації до 10.06.2005 року.    

Протягом вказаного часу ПП "Агропром-2000" неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з пропозицією здійснити належне оформлення договору купівлі-продажу будівлі ангару, але відповідач уникав позивача та вчиняв дії направлені на ухилення від нотаріального укладання договору купівлі-продажу. Ст. 638  ЦК України закріплено, що договір  є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Ст. 657 ЦК України встановлені певні форми окремих договорів купівлі-продажу. Так ч.1 вказаної статті зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченні та державній реєстрації.

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Нормами, закріпленими ч.2 ст. 220 ЦК України, надається суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору(недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Якщо суд задовольнить вимогу добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення.  

Сторонами договору купівлі-продажу від 10.05.2005 року було досягнуто всіх істотних умов договору. Відповідно до договору у сторін були наступні зобов’язання: у позивача –обов’язок передати грошові кошти у встановленому розмірі третій особі у справі; у відповідача –обов’язок передати технічний паспорт позивачу та здійснити нотаріальне оформлення договору в строк до 10.06.2005 року. Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується наявністю розписки про отримання грошових коштів за продаж ангару та фактом наявності у позивача оригіналу технічного паспорту на об’єкт нерухомого майна, який отримано від відповідача після передачі грошових коштів третій особі.

Також, з пропозицією укласти договір в нотаріальній формі позивач звертався до відповідача і після закінчення строку домовленості на його укладання, але відповідач вказував на те, що укладення договору носить формальний характер, а право власності і так належить позивачу. Однак, як стало відомо, у справі відповідачем (ОСОБА_1) у травні 2010 року було подано до Царичанського районного суду Дніпропетровської області позов до позивача(ПП "Агропром-2000") про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до даного позову ОСОБА_1 зазначає, що він є власником нежитлового приміщення –ангару, площею 450 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, тобто того самого ангару, власником якого став позивач.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У зв’язку з тим, що відповідач продовжує ухилятись від нотаріального посвідчення договору та почав вчиняти дії, що свідчать про невизнання ним договору купівлі-продажу, позивач вважає, що строк позовної давності починає свій перебіг з травня 2010 року, тобто з моменту з якого відповідачем вчинені дії, направлені на невизнання за позивачем права власності на нерухоме майно. Крім того, позивач звертався до відповідача протягом всього періоду, що передував подачі даного позову, зокрема у 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 роках, однак вимоги позивача що укладення договору купівлі-продажу в нотаріальній формі та здійсненні його державної реєстрації відповідачем виконано не було.

Позивач вважає, що ним не було пропущено строків позовної давності захисту своїх прав в судовому порядку  у зв’язку з тим, що ним протягом всього вказаного періоду вчинялись дії направлені на можливість вирішення спору мирним шляхом.

Ст. 392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.     

Прохають:

- визнати дійсним договір від 10.05.2005 року купівлі-продажу ангару, загальною площею 450 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати право власності на будівлю ангару, загальною площею 450 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ним (позивачем).

          В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що він являється власником приміщення ангару, розташованого в с. Ляшківка вул. Центральна, 52-б Царичанського району Дніпропетровської  області, і ніякої угоди купівлі-продажу цього ангару з ПП „Агропром-2000” він не укладав, борг ОСОБА_2 повернув самостійно продавши інше майно (техніку). ПП „Агропром-2000”  за нього ОСОБА_2 борг не повертав. Правовстановлюючі документи ПП „Агропром-2000” він за проданий ним їм ангар не віддавав, не знав, що ці документи знаходились у ОСОБА_2, думав, що вони залишились у приміщенні ангару, в зв”язку  з чим звернувся з іншим позовом про встановлення сервітуту на приміщення цього ангару.   

          Третя особа –ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних  вимог позивача, пояснивши, що дійсно він отримав від ПП „Агропром-2000” за продане їм ОСОБА_1 приміщення ангару, розташоване в с.Ляшківка, вул.Центральна, 52-б Царичанського району Дніпропетровської  області кошти в сумі 13 000 грн., що підтверджується наданою ним розпискою від 10.05.2005 року, в рахунок сплати йому (ОСОБА_2) боргу ОСОБА_1 Тому, він і віддав ПП „Агропром-2000”, як новому власнику даного ангару правовстановлюючі документи на нього.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до  висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 10.05.2005 року внаслідок досягнення домовленості з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі ангару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 450 кв.м., між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір купівлі-продажу вказаної нерухомості без дотримання письмової форми.

Безпосередня домовленість про продаж будівлі ангару була досягнута між позивачем та відповідачем в присутності третьої особи – ОСОБА_2

Необхідність присутності третьої особи при укладенні усного договору купівлі-продажу викликана тим, що у відповідача існував фінансовий борг перед третьою особою, який за попередньою домовленістю повинен був бути погашений за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу ангару. Умовами договору купівлі-продажу будівлі ангару за усною домовленістю позивач та відповідач зазначили, що ціна будівлі ангару, площею 450 кв.м., становить 13000 грн. Вказану суму за дорученням відповідача позивач повинен був передати ОСОБА_2 в рахунок погашення грошового боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 з інших зобов”язань, з отриманням від ОСОБА_2 відповідної розписки.

10.05.2005 року ОСОБА_2 отримав від позивача 13000 грн. за проданий позивачу вищевказаний ангар та видав позивачу відповідну розписку. Тому, у ОСОБА_2 відсутні претензії до відповідача ОСОБА_1 за грошовими зобов’язаннями, що не стосуються продажу ангару.

В свою чергу відповідач передав позивачу оригінал технічного паспорту на будівлю ангару. Сторони домовились про укладання договору купівлі-продажу в письмовій формі та здійсненні його нотаріального посвідчення, та державної реєстрації до 10.06.2005 року.    

Протягом вказаного часу ПП "Агропром-2000" неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з пропозицією здійснити належне оформлення договору купівлі-продажу будівлі ангару, але відповідач уникав позивача та вчиняв дії направлені на ухилення від нотаріального укладання договору купівлі-продажу. Ст. 638  ЦК України закріплено, що договір  є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Ст. 657 ЦК України встановлені певні форми окремих договорів купівлі-продажу. Так ч.1 вказаної статті зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченні та державній реєстрації.

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Нормами, закріпленими ч.2 ст. 220 ЦК України, надається суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору(недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Якщо суд задовольнить вимогу добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення.  

Як достовірно встановлено в судовому засіданні сторонами договору купівлі-продажу від 10.05.2005 року було досягнуто всіх істотних умов договору. Відповідно до договору у сторін були наступні зобов’язання: у позивача –обов’язок передати грошові кошти у встановленому розмірі третій особі у справі; у відповідача –обов’язок передати технічний паспорт позивачу та здійснити нотаріальне оформлення договору в строк до 10.06.2005 року. Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується наявністю розписки про отримання грошових коштів за продаж ангару та фактом наявності у позивача оригіналу технічного паспорту на об’єкт нерухомого майна, який отримано від відповідача після передачі грошових коштів третій особі.

Також, з пропозицією укласти договір в нотаріальній формі позивач звертався до відповідача і після закінчення строку домовленості на його укладання, але відповідач вказував на те, що укладення договору носить формальний характер, а право власності і так належить позивачу. Однак, ОСОБА_1 у травні 2010 року було подано до Царичанського районного суду Дніпропетровської області позов до позивача(ПП "Агропром-2000") про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до даного позову ОСОБА_1 зазначає, що він є власником нежитлового приміщення –ангару, площею 450 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, тобто того самого ангару, власником якого став позивач.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У зв’язку з тим, що відповідач продовжує ухилятись від нотаріального посвідчення договору та почав вчиняти дії, що свідчать про невизнання ним договору купівлі-продажу, тому суд вважає, що строк позовної давності починає свій перебіг з травня 2010 року, тобто з моменту з якого відповідачем вчинені дії, направлені на невизнання за позивачем права власності на нерухоме майно. Крім того, позивач звертався до відповідача протягом всього періоду, що передував подачі даного позову, зокрема у 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 роках, однак вимоги позивача що укладення договору купівлі-продажу в нотаріальній формі та здійсненні його державної реєстрації відповідачем виконано не було.

Тому, позивачем не було пропущено строків позовної давності захисту своїх прав в судовому порядку  у зв’язку з тим, що ним протягом всього вказаного періоду вчинялись дії направлені на можливість вирішення спору мирним шляхом.

Ст. 392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.     

          Таким чином, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося їх фактичне виконання. Оскільки відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, то існують всі підстави для визнання даного договору купівлі-продажу  дійсним та визнання права власності на вказану вище нерухомість за позивачем.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги  Приватного підприємства „Агропром-2000” до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу будівлі дійсним та  визнання права власності на будівлю задовольнити в повному обсязі.

          Визнати договір від 10.05.2005 року купівлі-продажу будівлі ангару площею, 450 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ПП „Агропром-2000” та ОСОБА_1, дійсним.

          Визнати за Приватним підприємством „Агропром-2000” право власності на будівлю ангару площею 450 кв.м., розташованого за адресою: с. Ляшківка, вул. Центральна, 52-б, Царичанського району Дніпропетровської  області.          

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення  виготовлено 01 серпня 2011 року.

Головуюча                                                                                                       О.М.ГУДИМ