Справа 2 - 251/2008 р.

РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про задоволення позову про розірвання шлюбу у зв`язку з його визнанням у попередньому судовому засіданні

21 лютого 2008 року                                    Криворізький районний суд

                                                                    Дніпропетровської області

у складі:

             головуючого судді:                                        Приміч Г.І.

             при   секретарі                                                Поліщук Л.І.

за участю позивача                                                 ОСОБА_1.

                  відповідача                                            ОСОБА_2.

розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаною позовною заявою 12.02.2008 року посилалася  на те, що 27.04.1986 року між нею та відповідачем по справі - ОСОБА_2.  у відділі РАЦС Тбіліського палацу урочистостей м. Тбілісі, було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження  зроблено актовий запис № 637  від 27.04.1986 року.

Від спільного шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей -ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження на утримання яких відповідач надає  допомогу в добровільному порядку та які проживають разом з позивачкою.

Шлюбні відносини між ними припинилися з квітня 2007 року і не поновлювалися по теперішній час, вони припинили між собою шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають.

 Позивачка причиною розпаду сім'ї вказувала те, що одруження з відповідачем виявилося невдалим, вони не знаходили спільної мови, між ними постійно виникають сварки та конфлікти під час ведення сумісного господарства, виховання дітей, а також у зв'язку з різними поглядами на життя. А тому вказуючи на те, що збереження шлюбу з відповідачем суперечить її інтересам просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги позивачки визнав, проти розірвання шлюбу не заперечував, при цьому підтвердив той факт, що з квітня 2007 року вони проживають окремо, сімейні відносини не підтримують, причиною розірвання шлюбу він вказував взаємні непорозуміння та постійні конфлікти, спору щодо місця проживання неповнолітніх  дітей між ними не існує, як не існує і майнового спору.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.1986 року між позивачкою  по справі та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстровано відділенням РАЦС Тбіліського будинку урочистостей м. Тбілісі, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 637 (л.с. 9).

Від спільного шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження (л.с. 9-10), які проживають з позивачкою та на утримання яких відповідач надає допомогу в добровільному порядку. Спір майнового характеру та спір щодо місця проживання дітини, між сторонами відсутній, про що вказували сторони в ході судового засідання.

Сімейно-шлюбні стосунки сторони не підтримують з квітня  2007 року, проживають окремо,  спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають, примирятися не бажають, наполягають на розірванні шлюбу, позивач вказувала, що  збереження шлюбу з відповідачем суперечить її  інтересам.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам хоча б одного з них.

Аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, суд вважає за необхідне шлюб укладений між сторонами та зареєстрований 27.04.1986 року відділенням РАЦС Тбіліського будинку урочистостей м. Тбілісі, актовий запис № 637  - розірвати.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд приймаючи до уваги положення ст. 88 ЦПК України, враховуючи той факт,  що кожна із сторін примирятися не бажає та не вживає жодних заходів для збереження шлюбу в інтересах їх неповнолітніх дітей, вважає за необхідне, покласти обов'язок сплати державного мита при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС, в рівних частинах на позивача та відповідача по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112  Сімейного Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Шлюб між ОСОБА_1та  ОСОБА_2 , зареєстрований 27 квітня 1986 року відділом РАЦС Тбіліського палацу урочистостей м. Тбілісі, актовий запис № 637 - розірвати.

Стягнути державне мито на користь держави при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_1в розмірі 8 (вісім) грн. 50 копійок та  ОСОБА_2в розмірі 8 (вісім) грн. 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження або протягом 10 днів без подачі заяви на апеляційне оскарження.

Суддя