Справа № 2/0614/274/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

         22 липня 2011 року     м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

                    головуючого - судді Тимошенка А.О.,

             за участю:

секретаря Єнько Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Публічне акціонерне товариства «ВТБ Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом в розмірі 103322,77 долара США, що за курсом НБУ становить 821560 гривень 68 копійок.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Надав заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі. Погодився на заочний розгляд справи.

Відповідачі в судове засідання також не з’явились. Хоча належним чином повідомлені про розгляд справи. Про причини неявки суд не повідомили. У зв’язку з цим, за згодою представника позивача, справа розглядається за правилами ст. ст. 224-233 ЦПК України.

          Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року  2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», яке в подальшому змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (а.с. 29), та  ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту в розмірі 75000 доларів США (а.с. 8-9). Відповідно до умов цього договору позивач повинен був надати ОСОБА_1 кредит у вищевказаному розмірі на придбання будинку, а відповідач повинна була погашати кредит та сплачувати кошти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних (а.с. 8). Кредит надавався строком на 180 місяців.

Вищевказаний договір свідчить про те, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Також в частині 1 статті 1049 зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частина 2 статті 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_1, отримавши кредит, вимоги договору в повному обсязі не виконувала. Згідно розрахунку наданого позивачем (а.с. 7) вона допустила заборгованість в розмірі 103322,77 долара США, яка складається за заборгованості по кредиту, відсотків за його використання і пені.

Враховуючи вищевказане, суд позов задовольняє та стягує з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 103322,77 долара США, що за курсом НБУ становить 821560 гривень 68 копійок.

Цю суму суд стягує солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки остання на підставі договору поруки (а.с. 14-15) поручилась перед позивачем відповідати в повному обсязі за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України і стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 179, 185, 192, 193, 196, 197, 209, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-

вирішив:

          Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 103322,77 долара США, а за відсутності доларів США – стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 еквівалентну суму у гривнях в розмірі 821560 гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень – по 60 гривень з кожного та витрати на сплату судового збору у розмірі 1700 гривень – по 850 гривень з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:А. О. Тимошенко