__________________________________________________________________

Справа №  2-1249/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.06.2011

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                                             Медвідь Н.О.

при секретарі                                                                          Гузь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації.

Свої  вимоги мотивує тим, він є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 згідно договору дарування (на одну десяту частину житлового будинку) та договору дарування (на дев'ять десятих частин житлового будинку) укладеними між ним та його батьком ОСОБА_1, який згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок був його власником.

В даному житловому будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який доводиться позивачу племінником. З 2005 року відповідач не проживає .

На початку 2005 року відповідач виїхав у невідомому напрямку, з того часу йому нічого невідомо про місце перебування відповідача. Позивач звертався з клопотанням щодо зняття з реєстрації в моєму будинку відповідача, але йому в клопотанні було відмовлено.

Тому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1, а також визнати ОСОБА_2 таким, що підлягає зняттю з реєстрації в будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач до суду не з’явився.. Про час і місце розгляду справи був повідомлений в установленому порядку. Зі згоди  представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.. 224 ЦПК України.

Суд заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов  таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що  позивач є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 згідно договору дарування (на одну десяту частину житлового будинку) від 3 грудня 2002 р. та договору дарування (на дев'ять десятих частин житлового будинку) від 20 грудня 2003 р. укладеними між позивачем та його батьком ОСОБА_1, який згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 03.12.2002 р. виданого виконкомом П.Борщагівської сільської ради на підставі рішення в П.Борщагівської сільської ради від 29.11.2002 р. № 441 був його власником.

Як вбачається з матеріалів справи згідно довідки про склад сім»ї виданою виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради в даному житловому будинку зареєстрований відповідач, який доводиться позивачу племінником.

Те що з 2005 року відповідач не проживає в спірному будинку АДРЕСА_1, підтверджується актами депутатів П.Борщагівської сільської ради № 1 від 24.06.2010 p., № 2 від 26.09.10 p., № 3 від 26.10.2010 р., згідно яких на початку 2005 року відповідач виїхав зі спірного будинку..

Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР право на житлове приміщення за тимчасово відсутнім наймачем зберігається протягом шести місяців, а відповідач не проживає в будинку позивача майже шість років.

 Ст. 72 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Враховуючи наведене на підставі ст.ст. 10, 64, 65, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, керуючись ст. ст. 208, 209, 211, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив  право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Зобов’язати  Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_2 з реєстрації в будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                        Н.О.Медвідь