Справа № 2-906/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

25 липня 2011 року                                                                                     м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Боярського О.О.

при секретері –Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Одесаобленерго»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Одесаобленерго»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно наказу голови правління ВАТ «Одесаобленерго»№ 315 від 14.05.1999 р. його було прийнято на роботу вартовим у Білгород-Дністровський РЕМ. Працюючи в цій системі на різних посадах, 05 жовтня 2007 року його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату з 05 жовтня 2007 року. ОСОБА_2 вважає своє звільнення незаконним, у зв’язку з чим змушений звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не згоден, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно наказу голови правління ВАТ «Одесаобленерго»№ 315 від 14.05.1999 р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу вартовим у Білгород-Дністровський РЕМ.

Наказом № 858-к від 01.07.2007 року позивача було переведено у відділ охорони ВАТ «Одесаобленерго»охоронцем.

05 жовтня 2007 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату з 05 жовтня 2007 року, що підтверджується Наказом № 1434-к про припинення трудового договору контракту (а.с. 04).

Позивач вважає своє звільнення незаконним вказуючи, що згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку дійсного скорочення штату, але позивач вважає, що такого скорочення штату не було, оскільки він працював охоронцем трансформаторної дільниці, а скорочення було на іншій дільниці.

Суд не може погодитись з доводами позивача, оскільки згідно Наказу № 203-Т (а.с. 79) було прийнято рішення про скорочення з 12.09.2007 р. у відділі охорони служби безпеки наступні посади: Група охорони РЕМ прямого підпорядкування – охоронців 1-го розряду, 3 одиниці. Крім того, дана обставина підтверджується Наказом № 1088-к від 04.07.2007 року (а.с. 57, 58), Наказом № 1434-к від 05.10.2007 року та іншими матеріалами справи.

Таким чином, посилання позивача на те, що скорочення на його дільниці не проводилась є безпідставною.

Також позивач вказує, що згідно ст. 42 КЗпП України, не було враховане його право на переважне залишення на роботі, однак дане твердження є необґрунтованим, оскільки позивач не довів суду, що існують обставини передбачені ст. 42 КЗпП України (т.я. в нього не має тривалого безперервного стажу, навчання у середніх або вищих учбових закладах, тощо), крім того, ОСОБА_2 не наводить особу, відносно якої він має переважне право на залишення на роботі, посаду яка дозволяє його залишити на роботі при застосуванні ст. 42 КЗпП України.

Таким чином, твердження щодо порушення з боку ВАТ "Одесаобленерго" ст. 42 КЗпП України є недоведеними.

Позивач стверджує, що в порушення ст. 49-2 КЗпП України, його не було належним чином персонально попереджено про звільнення не пізніше як за два місяці.

Однак, суд не може погодитись з доводами позивача, оскільки ОСОБА_2 був попереджений про своє звільнення 10.07.2007 р., тобто більше ніж за два місяця до дати звільнення, що підтверджується Наказом № 1088-к від 04.07.2007 р. (а.с. 57, 58) щодо попередження про звільнення у зв'язку з скороченням штату та кількості охоронців Білгород-Дністровського РЕМ у т.ч. щодо ОСОБА_2 та запропонування їм вакантних місць, з яким був особисто ознайомлений позивач, що підтверджується його підписом (а.с. 58). Крім того, дана обставина підтверджується письмовим попередження про скорочення посад та передбачуване вивільнення на підставі наказу № 1088-к від 04.07.2007р. з 12.09.07 р., яке ОСОБА_2 підписав, та було доведено до позивача зміст попередження та наказу № 1088-к від 04.07.07 р. та запропоновані вакантні посади (а.с. 61).

Посилання позивача на те, що йому не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві також не відповідає дійсності, оскільки це спростовується вищевказаним письмовим попередження, підписаним позивачем (а.с. 61) та як свідчить Акт, складений 06.05.08 р. начальником відділу кадрів, начальника відділу охорони та директором ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада-Одеса»про те, що цього дня о 09 ч. 20 хв. Начальник відділу кадрів Гарус В.А. ознайомив охоронця ОСОБА_2 з наказом № 1088-к від 04.07.07 р. та ОСОБА_2 відмовився від підпису про ознайомлення з попередженням про скорочення посад, в якому містився перелік вакантних посад (17 вакантних посад).

Крім того, в даному випадку згода профкому на звільнення ОСОБА_2 не була потрібна, оскільки він не був членом профкому, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 181) та ніяких профспілкових зборів позивач не сплачував, що підтверджується відповідною довідкою відповідача, наданою до судового засідання.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивача було проведено законно, з дотриманням всіх вимог КЗпП України і тому позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу –є необґрунтованими, недоведеними і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завдоної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. За Постановою Пленему Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.З) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Судом було встановлено, що звільнення було проведено у повній відповідності із діючим законодавством, права позивача не були порушенні, тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Як вбачається з ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відшкодовуються відповідачем  лише у разі повного або часткового задоволення позову. Можливість стягнення судових витрат позивача з відповідача в разі відмови в задоволенні позову –законодавством не передбачено. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу –задоволенню не підлягають.    

Керуючись ст.ст. 40, 43, 49-2, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ «Одесаобленерго»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя: