Дата документу 12.07.2011

                                                                                                                 Справа № 1-52/ 2011                                                                                                                          

В И Р О К

іменем України  

12 липня  2011 року                       Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого –судді                    Репушевської  О.В.

               при секретарі                                Штуфра  А.В.

               за участю прокурора                    Лук»яненко  В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Криве Озеро кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  та  жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, невійськовозобов’язаної, освіта середня-спеціальна, за спеціальністю інженера-механіка, одруженого, працюючого головою  фермерського  господарства  «Івсіно»,   раніше не судимого,

          в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України,    

в с т а н о в и в:

          Підсудний ОСОБА_1, являючись головою  фермерського господарства «Івсіно»та в силу здійснення організаційно-розпорядчих функцій службової особи, будучи відповідно до вимог ст.141 КЗпП України зобов'язаним неухильно додержуватись вимог законодавства про працю і правил охорони праці, вчинив та грубе порушення законодавства про працю щодо неповнолітніх найманих працівників та  службове підроблення при наступних обставинах:

Так, підсудний, являючись головою  фермерського  господарства, згідно  статутних  документів фермерського  господарства «Івсіно»є його засновником та головою господарства.  Тобто підсудний ОСОБА_1 є службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов’язків  в порушення вимог ч.1 ст.43 Конституції України, згідно якої кожен має право на працю, що включає, можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується, та в порушення вимог ст.ст.2, 21, 24, 24-1 КЗпП України, згідно з якими працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, що являє собою угоду між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, прийняв  на роботу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, достовірно знаючи про те, що вказані  особи є  неповнолітніми. Незважаючи  на  те,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  працювали  щоденно, проте із жодним із них трудовий договір відповідно  до  вимог  чинного  законодавства  про  працю підсудний  не уклав.

В порушення вимог ст.48 КЗпП України підсудний, являючись головою  фермерського  господарства, не вніс у трудові книжки найманих працівників ОСОБА_2,  ОСОБА_3 записів про роботу в  господарстві, позбавивши останніх конституційного права на пенсію, передбаченого ч.3 ст.46 Конституції України, оскільки відпрацьований ними час не буде зараховано у робочий стаж.

Також, в порушення вимог ст.253 КЗпП України, згідно з якою особи, які працюють за трудовим договором на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому держав ному соціальному страхуванню, підсудний  ОСОБА_1, являючись  головою  ФГ, жодних, передбачених чинним законодавством, внесків на соціальне страхування неповнолітніх  не перераховував, чим порушив гарантоване ст.46 Конституцією України право останніх на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від нього обставин, та в інших випад ках, передбачених законодавством.

Підсудний ОСОБА_1 прийняв на роботу неповнолітнього ОСОБА_2, якому не виповнилось шістнадцяти років, при  цьому  згоди жодного  з  батьків  не  було.  

Встановлено,  що  неповнолітні  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 працювали  різноробочими в ФГ «Івсіно»без оформлення трудових відносин у період з серпня 2010 року по січень 2011 року включно.

Крім  того підсудний   ОСОБА_1, обіймаючи  посаду  голови ФГ «Івсіно»тобто будучи службовою особою, діючи  умисно,  09  листопада 2010  та  09  лютого 2011 вніс  завідомо неправдиві дані в офіційні документи, а саме в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за третій-четвертий квартал 2010 року де вказав неправдиві дані про кількість працюючих в господарстві працівників. Про наявні  трудові  відносини  з  неповнолітніми  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 у  звітності  не  відобразив. Зазначені завідомо неправдиві документи підсудний ОСОБА_1 відповідно надав до Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області.  

          В суді підсудний ОСОБА_1 повністю визнав  вину в  скоєнні злочинів, пояснив, що будучи службовою особою, обіймаючи посаду головою  фермерського  господарства  «Івсіно»виконуючи функції по укладенню  трудових  угод, всупереч інтересам осіб,  які  працювали  в господарстві  з  серпня  2010  по  січень  2011  року  використовував  працю неповнолітніх  ОСОБА_3  та  ОСОБА_2Є,  при  цьому не оформляв  трудові  договори з  останніми,  по-скільки  останні  не  наполягали  на  цьому,  а  він  як  керівник вважав доцільнішим  зберегти  кошти  господарства, по-скільки  належне оформлення  трудових  відносин передбачає фінансові  витрати  господарства.  Крім  того, свідомо  вніс  завідомо  неправдиві  та  недостовірні дані  щодо  використання  на  протязі  ІІІ та ІV кварталів 2010  року  даних щодо  використання  найманої  праці,  для  того щоб зменшити  податкове  навантаження на  господарство.    Підтвердив, що усвідомлював, що діє протиправно,  щиро каявся  у  вчиненому.

Крім визнання вини підсудним, його вина доведена зібраними по справі доказами, які підсудний не оспорював і вважав їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч.2 ст.172, ч.1 ст.366 КК України, оскільки він допустив грубе порушення законодавства про працю, вчинене  щодо  неповнолітніх,  а також службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання та видачу завідомо неправдивих документів.   

При призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, а  також те, що дані злочини відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Суд враховує особу підсудного, зокрема те, що він раніше не судимий, вину свою у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.

Враховуючи всі обставини справи та особу винного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, та можливо призначити йому за вчинені злочини покарання у вигляді штрафу.

Саме такий вид основного покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи в сукупності всі наведені вище обставини, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням його особи, а також враховуючи те, що вчинення підсудним злочинів не завдало будь-якої шкоди, суд вважає за можливе при призначенні йому покарання застосувати ст.69 КК України, призначивши йому за ст.366 ч.1 КК України основне покарання без додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_1  визнати винним  за ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання:

-          за ч. 2 ст. 172 КК України в виді штрафу в  доход держави в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в  сумі  850 грн.  

-          за ч. 1 ст. 366  КК України з  застосуванням  ст.69  КК  України  в виді штрафу в доход  держави розмірі сорока  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в  сумі  680 грн.  без позбавлення права обіймати посаду  голови  фермерського  господарства   «Івсіно»;

На підставі ст. 70  КК України остаточно  призначити покарання  шляхом  повного  складання призначених  покарань  в  виді  штрафу   в  доход  держави в  розмірі  90  неоподаткованих мінімумів  доходів громадян в  сумі  1530 грн. без позбавлення права обіймати посаду  голови  фермерського  господарства   «Івсіно».

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому  залишити без змін –підписка про невиїзд.  

Речові докази –податкові  розрахунки форми «1-ДФ ФГ  «Івсіно» за  3, 4  квартали  2010  року  залишити  в  матеріалах  справи.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду  Миколаївської області через Кривоозерський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.   

СУДДЯ: (підпис)

Копія вірна:

  Суддя Кривоозерського

             районного суду                                                                                 О.В.Репушевська