Справа   2-а-534/11  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 26.07.2011   року суддя Єланецького районного суду Раєвич Т.М. розглянувши  в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної  справи за  адміністративним позовом  прокурора Єланецького району в інтересах ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області неправомірною  та  зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В :

    В липні 2011 року   прокурор Єланецького району  звернувся  до суду   з адміністративним  позовом в інтересах ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду  України в Єланецькому  районі  Миколаївської області в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по виплаті позивачці недоплаченої соціальної державної допомоги в розмірі, передбаченому ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", стягнення з відповідача на користь позивачки недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 13 лютого 2011 року по 14 червня 2011 року.

    Із змісту заперечень, наданих до суду представником відповідача, слідує, що вимоги адміністративного позову не визнаються. Підставами для невизнання даного позову вважає законодавчу невизначеність механізму нарахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", відсутністю коштів для проведення таких виплат, виплатою в 2011 році позивачці надбавки до пенсії в розмірах, які були призначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530. Крім того, вказує, що виплату саме такої суми обгрунтував ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011 року.

    У відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

     Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і має статус “дитини війни” згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1  від 19.11.1992 року, та відповідно до ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії за віком.

     Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.    

      В запереченнях відповідач вказує, що в 2011 році доплата позивачу як дитині війни проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року. В пункті 8 зазначеної постанови передбачено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірах: з 22.05.2008 року –48,10 грн., з 01.07.2008 року –48,20 грн., з 01.10.2008 року –49,80  грн.    

        Згідно з положенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України.

       Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення у 2011 році повинен здійснюватися в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

       Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 року, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

         Статтею 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн., отже розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має складати: з січня –225 грн., з 1 квітня –229,20 грн., з 1 жовтня –235,20 грн., з 1 грудня - 240 грн.

     Судом же встановлено, що протягом лютого-червня 2011 року належне позивачці підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі, що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".    

     Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка суттєво звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.    

      Отже, виплачене позивачці підвищення за лютий-червень 2011 року підлягає перерахуванню та виплаті, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.   

      Суд не бере до уваги доводи про неналежне забезпечення доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на УПФУ зобов'язань, а реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах законодавства, не можуть бути поставлені у залежність від бюджетних асигнувань.

      Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірах: з 22.05.2008 року –48,10 грн., з 01.07.2008 року –48,20 грн., з 01.10.2008 року –49,80  грн. Виплата надбавки здійснюється у розмірах, що були запроваджені з 1 жовтня 2008 року, а саме - 49,80 грн. Тобто, розмір  підвищення з 18 червня 2011 року залишається в тому ж розмірі.    

       Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи прокурора про стягнення на користь позивачки недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 13 лютого 2011 року по 14 червня 2011 року включно є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

        Виходячи з положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд вважає за можливе здійснити захист порушених прав позивачки, шляхом зобов’язання відповідача, здійснити  перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 13 лютого 2011 року по 14 червня 2011 року включно.

         Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

      Керуючись ст..ст. 7-12, 71, 86, 158 -163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов  прокурора Єланецького району в інтересах ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області неправомірною та  зобов'язання вчинити певні дії задовольнити         

       Визнати бездіяльність  Управління  Пенсійного фонду  України  в  Єланецькому  районі Миколаївської області  неправомірною.

    Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду  України в  Єланецькому  районі  Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити   ОСОБА_1   щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 13.02.2011 по 14 .06.2011 року, з врахуванням виплачених сум.

      В силу ч.1 ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду, в межах суми стягнення за один місяць.  

   Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через Єланецький районний суд протягом 10 днів з дня  отримання копії постанови.

      Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова,  якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                                                        Суддя:                                              Т.М. Раєвич