14.07.2011

  Справа № 2-437/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:  

головуючого судді      -    Щербакова С.О.,

при секретарі          -    Стрекоченковій І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що спричинена ушкодженням здоров’я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду, що спричинена ушкодженням здоров’я у розмірі 662,65 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що 25.08.2009 року її покусала собака бійцівської породи, що належить відповідачу, у зв’язку із чим позивач знаходилась на лікуванні у травматолога із діагнозом «укушена рана правої гомілки»та понесла витрати на лікування на загальну суму 662,65 грн. Наявність та розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує спричиненням  їй фізичного болю та страждань, необхідністю у літній період знаходитись у лікарні, а також витрачати гроші та час на лікування та надання правової допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У попередніх судових засіданнях позивачка також підтримувала позовні вимоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, вказуючи що собака належить не відповідачці, а її доньці.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та її представника, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З пояснень позивача ОСОБА_1 слідує, що 25.08.2009 року вона направлялась на належну їй садову ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, що належить відповідачу, на неї накинулась собака та покусала за ногу.

Факт нанесення позивачці тілесних ушкоджень собакою відповідачем та її представником в судовому засіданні не заперечувався.

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1, позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні у травматолога із діагнозом «укушена рана н/3 правої гомілки в період з 27.08.2009 року по 28.09.2009 року. Також у вказаній виписці зазначено, що позивач отримала консервативне лікування, рана загоїлась повторно з покращенням стану з 28.09.2009 року.

Свідок ОСОБА_3 показав суду, що 25.08.2009 року знаходився на дачі та близько 15:00 до нього прибігла дружина ОСОБА_1 та сказала що її покусала собака, після чого він надав їй першу медичну допомогу та відвіз до лікарні. На думку свідка собака належить саме відповідачці, оскільки відповідачка проживає разом із своєю дочкою, а отже за старшинством відповідач –мати.

Допитана в судовому засіданні –ОСОБА_4, яка є головою правління СТ «Ера-1», показала суду що 25.08.2009 року близько 15:00 до неї прийшов чоловік ОСОБА_1 та сказав, що його дружину покусала собака, після чого вони викликали машину та відвезли позивачку до лікарні. Також свідок показала, що не може надати однозначної відповіді хто володіє собакою.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з наступного.

Підстави відшкодування майнової шкоди зазначені у ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1187 ЦК України визначається загальний порядок   відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, згідно якого шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або  утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Позивачем та її представником всупереч вимог ст.60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів того що собака, яка покусала позивача є службовою або віднесена до категорії бійцівських порід.

Крім цього, недоведеною є і та обставина, що собака належить саме відповідачці –ОСОБА_2, враховуючи що відповідачка вказану обставину заперечує.

Більш того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_5 –дочки відповідача, яка вказує, що собака, яка покусала позивачку належить їй, а не відповідачці. Доказів притягнення відповідачки або іншої особи за даним фактом за ст.154 КУпАП суду надано не було.

Оскільки відповідно до ст.33 ЦПК України суд замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно за клопотанням позивача, судом ставилось вказане питання на обговорення у судовому засіданні, проте представник позивача та позивач заперечували проти заміни відповідача у цій справі, вказуючи що собака належить саме відповідачу –ОСОБА_2

Враховуючи що відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд робить висновок, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки належність собаки саме ОСОБА_2 позивачем не була доведена, що виключає відповідальність ОСОБА_2 за статтею 1187 ЦК України.

З цих самих підстав не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.

За таких обставин у позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.1166, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10,11,58,59,60,88,212-215 ЦПК України, суд   

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що спричинена ушкодженням здоров’я –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                             /підпис/                                                     

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                         С.О. Щербаков