ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.10.06 р. Справа № 32/198
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді О.М. Сковородіної
при секретарі судового засідання: Бахмет А.В
за участю представників сторін:
від позивача: Кім Я.М. – довіреність від 01.01.06р.
від відповідача: не з’явився
за позовом: Державного обласного комунального підприємства „Донецькоблводоканал” м. Донецьк в особі структурної одиниці Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноармійська
до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк
про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені? в сумі 4080,74грн.
Позивач, Державне обласне комунальне підприємство „Донецькоблводоканал” м. Донецьк, в особі структурної одиниці Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноармійська, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 4080,74грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договір № 28 на надання послуг з питного водопостачання від 29.12.03р., розрахунок-заявку на водоспоживання та прийомів стоків на 2004р., акт № 444 від 02.08.04р., рахунок № 70804 від 02.08.04р., розрахунок позовних вимог.
Відповідач в судові засідання не з’явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах, поштове повідомлення, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, не пояснив причини нез’явлення та не надав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору. Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез’явлення у судове засідання, справа розглядається по наявним в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 28 на надання послуг з питного водопостачання від 29.12.03р., за яким позивач по своїм водопровідним мережам подає питну воду відповідачу в межах узгоджених обсягів і узгодженого помісячного графіку з урахуванням затвердженого місцевими органами державної виконавчої влади ліміту в залежності від технічних можливостей позивача, а відповідач приймає узгоджений обсяг води, використовує її та здійснює оплату послуг у відповідності з діючими тарифами, умовами договору, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомгоса України від 01.07.1994р. № 65 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.07.1994р. № 165/374.
Також, п. 1.2 договору передбачено, що позивач приймає господарсько-побутові та близькі до них за складом стічні води відповідача, які поступають на очисні спорудження, а відповідач спускає стічні води та своєчасно сплачує послуги позивача з водовідведення.
Позивач свої зобов’язання за договором виконав, про що свідчить акт від 02.08.04р. № 444.
Відповідно до п. п. 5.5 договору споживач повинен здійснювати поточні платежі за послуги за договором на умовах 100% передоплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи з обсягу споживання послуг за минулий місяць. Остаточний рахунок за поточний місяць відповідач здійснює на підставі пред’явленого рахунку за вказані послуги платіжним дорученням з урахуванням передоплати в останній робочий день поточного місяця.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, свої зобов’язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість в розмірі 2808,60грн., факт чого позивач підтверджує наданими документами, зокрема, рахунком № 70804.
За таких обставин позов в цій частині про стягнення заборгованості в сумі 2808,60грн. підлягає задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 617,89грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань в сумі 132,74грн. підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 520,51грн., суд виходить з наступного. Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату (неоплату) послуг відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (застосовується відповідно до абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивач нараховує пеню за період з 15.05.05р. по 15.05.06р. на суму заборгованості, яка виникла ще станом на серпень 2004р., тоді як саме нарахування пені припинилось ще в січні 2005р. (відповідно).
За таких обставин, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені в сумі 520,51грн. неправомірні, та, як слід, не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.ст. 193, 198, 232 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позовні вимоги Державного обласного комунального підприємства „Донецькоблводоканал” м. Донецьк в особі структурної одиниці Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноармійська до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 4080,74грн.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 0176212, п/р 250090000139 в АБ „Експрес-банк”, код банку 335838) на користь Державного обласного комунального підприємства „Донецькоблводоканал” м. Донецьк в особі структурної одиниці Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноармійська (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 13, ЄДРПОУ 03361425, п/р 260063550 в ДОД АППБ „Аваль”, код банку 335076) заборгованість в сумі 2808,60грн., 3% річних в сумі 132,74грн., інфляційні в сумі 617,89грн., витрати з державного мита в сумі 88,96грн., та 102,91рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили 16.10.2006р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.