Справа № 2-а-163-08 24.12.2007 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2008 року Павлоградский міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Головіна В.О.
при секретарі Коломоєць І.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Кореняка В.О.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за речове майно
В С Т А Н О В И В
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що він проходив військову службу у Павлоградському міському військовому комісаріаті на посаді старшого помічника начальника відділення. Згідно наказу НГШ ЗСУ № 611 від 30.12.2005 року був звільнений у запас за скороченням штату, з правом носіння військової форми одягу.
Під час проходження військової служби на речовому забезпеченні він перебував у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті. Згідно довідки № 16 від 18.02.2006 року відповідач, на момент звільнення, не розрахувався з ним за речове майно на суму 4474,71 гривні.
Згідно ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон), продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1444 від 28 жовтня 2004 року «Про затвердження Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» (далі-Положення).
Пунктом 27 Положення передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Пунктом 29 Положення передбачені умови за яких грошова компенсація не виплачується -- це звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку з невиконанням умов контракту, засудженим до позбавлення або обмеження волі. Усі інші розрахунки проводяться згідно чинного законодавства.
В березні 2007 року він особисто звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з проханням виплатити належну йому компенсацію за не отримане речове майно. Але по теперішній час відповідь не отримав, що є грубим порушенням ЗУ "Про звернення громадян", та відповідно розцінюється відмовою у виплаті йому належної компенсації.
З даною відмовою він не згодний, так як Законом і Постановою передбачено його
право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно, а довідкою
військового комісаріату підтверджується сума заборгованості та факт неотримання ним
даного майна.
Положенням передбачено, що компенсація виплачується військовослужбовцям за наступних умов:
1) військовослужбовець повинен бути звільнений у запас або відставку (він
2) звільнений у запас згідно наказу № 611 від 30.12.2005 року);
3) військовослужбовець повинен бути звільнений з правом носіння військової
4) форми одягу ( він звільнений з правом носіння військової форми одягу згідно
5) наказу № 611 від 30.12.2005 року);
6) військовослужбовець, на момент звільнення, повинен мати не отримане речове
7) майно ( він мав не отримане речове майно на загальну суму 4474,71 гривні);
8) повинні бути відсутні підстави передбачені п.29 Положення (він звільнений за
9) скороченням штату згідно наказу № 611 від 30.12.2005 року).
Отже виходячи з вимог Закону і Положення Дніпропетровський обласний військовий комісаріат повинен був розрахуватися з ним виплативши грошову компенсацію за речове майно.
Позивач просить суд визнати незаконною відмову Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно, зобов'язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат виплатити йому грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 4474,71 гривні та звільнити його від сплати судового збору на підставі п. п. 18,47 Декрету КМУ «Про державне мито».
Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву в яких вказує на те, що згідно ч.2 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію ч.2 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, та інших відомств, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Даний Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Відповідно з цієї дати військовослужбовцям які проходять (або проходили) службу у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті не сплачувалася компенсація за не отримане речове майно.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на ч.2 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні та вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Так в судовому засіданні встановлено наступне. ОСОБА_1проходив військову службу у Павлоградському міському військовому комісаріаті на посаді старшого помічника начальника відділення (а.с.5). Згідно наказу НГШ ЗСУ № 611 від 30.12.2005 року був звільнений у запас за скороченням штату, з правом носіння військової форми одягу (а.с.4).
Під час проходження військової служби на речовому забезпеченні він перебував у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті. Згідно довідки № 16 від 18.02.2006 року відповідач, на момент звільнення, не розрахувався з ним за речове майно на суму 4474,71 гривні (а.с.6).
Він особисто звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з проханням виплатити належну йому компенсацію за не отримане речове майно (а.с.9).
До теперішнього часу заборгованість йому не виплачено та відповідь на його звернення відповідачем не надано.
Згідно ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1444 від 28 жовтня 2004 року «Про затвердження Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час».
Пунктом 27 Положення передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Пунктом 29 Положення передбачені умови за яких грошова компенсація не виплачується, це звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку з невиконанням умов контракту, засудженим до позбавлення або обмеження волі. Усі інші розрахунки проводяться згідно чинного законодавства.
Положенням передбачено, що компенсація виплачується військовослужбовцям за наступних умов: військовослужбовець повинен бути звільнений у запас або відставку, позивач звільнений у запас згідно наказу № 611 від 30.12.2005 року, військовослужбовець повинен бути звільнений з правом носіння військової форми одягу, позивач звільнений з правом носіння військової форми одягу згідно наказу № 611 від 30.12.2005 року, військовослужбовець, на момент звільнення, повинен мати не отримане речове майно позивач мав не отримане речове майно на загальну суму 4474,71 гривні, повинні бути відсутні підстави передбачені п.29 Положення позивач звільнений за скороченням штату згідно наказу № 611 від 30.12.2005 року.
Доводи відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що призупинена ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків, або за їх бажанням грошової компенсації замість них, та замість речового майна, не можуть бути підставою для відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки речове майно є одним із видів матеріального забезпечення військовослужбовця, вимоги якого про виплату грошової компенсації при звільненні в запас за належне, але не одержане ним під час служби речове майно, на думку суду основані на Законі.
За таких підстав позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В
Визнати незаконною відмову Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1грошової компенсації за не отримане речове майно.
Стягнути з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 4474,71 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 71 копійку.
Стягнути з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь держави судовій збір в сумі 51.00 (п'ятдесят однієї) гривні.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження постанови суд першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя