Справа №  2-30/11

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 липня 2011 року             Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі:   головуючого судді                                                                   Жадана О.П.,

                 при секретарі                                                                            Погорєловій С.О.,

     за участю  адвоката                                                             ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та сплати відсотків за прострочення грошового зобов’язання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому вказала, що 22 листопада 2001 року вона позичила відповідачу по справі 68900 грн., що відповідало 13000 доларів США. Одержання відповідачем зазначеної суми підтверджується розпискою. Відповідач зобов'язувався повернути гроші 22 листопада 2002 року, однак у зазначений у розписці строк, ОСОБА_3 повернув тільки 10600 грн. (2000 доларів США). Решту суму боргу відповідач повертав частинами: 11 травня 2003 року він повернув 2650 грн. (500 доларів США); 10 червня 2003 року - 530 грн.(100 доларів США); 10 липня 2003 року - 530 грн. (100 доларів США); 10 серпня 2003 року - 530 грн. (100 доларів США); 12 вересня 2003 року - 530 грн. (100 доларів США); 11 грудня 2004 року - 530 грн. (100 доларів США). З 11 грудня 2004 року відповідач припинив виплату боргу і на теперішній час суму боргу складає 53000 грн.

Відповідач  ухиляється від виконання свого зобов'язання. Він уникає зустрічі з позивачем і немає наміру повернути решту суму боргу.

Оскільки відповідач частково сплачував на користь позивача борг до 11 грудня 2004 року, що свідчить про визнання ним боргу, то вважає, що перебіг позовної давності перервався відповідно до ст. 264 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути їй решту суму боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за весь час прострочення три проценти річних від простроченої суми.

У зв’язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь борг по договору позики у сумі 53000 гривень і 1590 гривень за прострочення грошового зобов’язання.  Стягнути з відповідача на її користь витрати, пов’язані з оплатою судового збору в сумі 200 гривень і витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги в сумі 650 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник за довіреністю –ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що до теперішнього часу відповідач не повернув їй борг у повному обсязі, тобто не сплачений борг складає 10000 доларів США. У зв’язку з одержанням судом довідки Ровеньківськоого відділення Ощадбанку України № 3116, про курс американського  долара по відношенню  до національної валюти –гривні, станом на 15.04.2011 рік, тобто на час розгляду справи,  позивач письмово уточнила свої позовні вимоги (а.с. 170) і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість  за договором позики  з урахуванням вказаного курсу долара, тобто 79710 грн., виходячи з розрахунку 10000 доларів США заборгованість  по договору позики x 797,10 грн. Від інших позовних вимог відмовилась.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник за довіреністю –ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечують. Відповідач надав суду пояснення про те,  що він дійсно позичав у позивача гроші у 2001 році у сумі 68900  грн., еквівалент 13000  доларам США, але повернув їх у 2002 році. Коли він позичав гроші у позивача, то писав розписку, але не ту, яку надала позивач суду. Гроші які він позичав він повернув, але розписки надати не може.  Вважає, що письмова розписка надана позивачем суду є фальшивою.

Вислухавши сторони, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 листопада 2001 року позивач ОСОБА_2 позичила відповідачу ОСОБА_3 гроші у сумі 68900 грн., що відповідало 13000 доларів США. Даний факт підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноручно (а.с.7) та його поясненнями у залі суду, де ОСОБА_3 підтвердив факт написання ним розписки та одержання грошей у сумі 68 900 грн., тобто 13000 доларам США.

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22 листопада 2001 року був укладений у письмовій формі договір позики, згідно якого              ОСОБА_3 одержав гроші у сумі 68900 грн., що відповідає 13000 доларів США і зобов'язався повернути борг до 22 листопада 2002 року.

Відповідно до розписки від 14 листопада 2002 року (а.с. 32), ОСОБА_3 станом  на 14.11.2002 року повернув на користь ОСОБА_2 11080 (одинадцять тисяч вісімдесят) гривень, в рахунок сплати боргу, який становив 68900 гривень.

Згідно розписки (а.с. 7) решту суму боргу відповідач повертав позивачу частками, а саме: 10.10.2002 року він повернув 2000 доларів США; 11.05.2003 року –500 доларів США; 10.06.2003 року –100 доларів США; 10.07.2003 року –100 доларів США; 10.08.2003 року –100 доларів США; 12.09.2003 року –100 доларів США; 11.12.2004 року –100 доларів США.

Таким чином, станом на 11 грудня 2004 року ОСОБА_3 повернув ОСОБА_2 частину боргу у сумі  (3000 доларів США), борг у сумі  10000 доларів США так і залишився неповернутим.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що перебіг позовної давності по даному спору був перерваний вчиненням ОСОБА_3 дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, а саме: виплата відповідачем боргу ОСОБА_2 частками до 11 грудня 2004 року.

Суд критично відноситься до розписок, наданих відповідачем суду, як доказу повернення ним боргу позивачу ОСОБА_2 (а.с. 26,32), оскільки вказані в розписці дати суперечать одна одній: розписка написана від імені ОСОБА_2, про отримання всій суми боргу  від ОСОБА_3, датована 13 листопада 2002 року, а в розписці датованій 14 листопада 2002 року мова ведеться про те, що               ОСОБА_3 повернув ОСОБА_2 лише частину боргу у сумі 11080 грн., тобто виходить повернення частини боргу було здійснене після того, як ОСОБА_3 вже повернув всю суму боргу ОСОБА_2 на підставі розписки від 13 листопада 2002 року.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні факт повернення їй відповідачем боргу у сумі 68 900 грн. заперечувала, пояснивши, що ніякої розписки про це вона не писала, а  копію розписки надана ОСОБА_3 написана не її рукою.

У суду не було можливості перевірити ці обставини, оскільки відповідачем ОСОБА_3  не був наданий оригінал розписки про повернення суми боргу ОСОБА_2, так як останній пояснив, що він не може надати суду оригінал розписки, у  зв’язку з його втратою.

Відповідач ОСОБА_3 не довів суду ту обставину, що розписка від 13 листопаду 2002 року надана суду про повернення ним боргу ОСОБА_2, написана саме ОСОБА_2

Відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також відповідач ОСОБА_3 не довів суду і ту обставину, що розписка від 22 листопада 2001 року, відповідно до якої він отримав гроші у борг від ОСОБА_2 у сумі 68900 грн., що еквівалентно 13000 доларам США. оскільки відповідачем ОСОБА_3 не оплачено проведення по справі судово-технічної експертизи, у зв’язку з чим, зазначена експертиза знята з провадження Харьківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою суду від 18 лютого 2011 року провадження у справі було зупинено у зв’язку із призначенням по справі судово-технічної експертизи, на якій знов наполягав відповідач ОСОБА_3

05 травня 2011 року з Харьківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса до суду надійшов лист, в якому зазначено, що у зв’язку з тим, що відповідачем ОСОБА_3 не оплачено проведення експертизи, судово-технічна експертиза документів знята з провадження.

10 травня 2011 року  ухвалою Ровеньківського міського суду Луганської області провадженні по дійсній справі знову було відновлено.

          При цьому суд критично відноситься до пояснень у судовому засіданні відповідача ОСОБА_3 про те, що він сплатив згідно рахунку, за проведення судово-технічної експертизи, але суду він не зміг надати квитанції, які б підтвердили це, тому суд робить висновок, що відповідач навмисно затягував розгляд справи заявленими клопотаннями про призначення експертиз.  

          Таким, чином суд вважає, що факт укладення договору позики  від 22.11.2001 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підтверджений розпискою наданою позивачем.

Згідно довідки філії –Ровеньківського відділення ВАТ “Ощадбанк” Філія Ровеньківського відділення № 3116 від 15.07.2011 року, курс долару США відносно української гривні станом на 15 липня 2011 року становить 797,10 гривень за 100 доларів США (а.с. 169). Таким чином, суд вважає, що розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача має виглядати наступним чином: (10000 доларів США x 797,10 грн.) / 100  = 79710 грн.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону,  на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат,  з  другої  сторони  стягуються  судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо  позивача,  на  користь   якого   ухвалено   рішення, звільнено від сплати судового збору,  він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог.

Відповідно до квитанцій, що містяться в матеріалах справи, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 200 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень (а.с. 1,2).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. 10,11, 60,88, 212, 214, 215, 218, 294  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 борг за договором позики  від 22 листопада 2001 року в сумі 79710 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 200 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішення  може бути оскаржене до  апеляційного суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                         О.П. Жадан

позов задоволено повністю