Городоцький районний суд Львівської області

Справа  № 2а-21/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.05.2011 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

          головуючого(ої)-судді:           Шеремета Н.О.

при секретарі:Виздрик Н.Я.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про визнання неправомірними дій щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов’язання провести нарахування до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

24.09.2010 р. ОСОБА_2  звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про визнання неправомірними дій щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за 2006-2009рр.

Позивачка в судове засідання не з”явилась, просила справу розглядати у її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, покликалась на те, що у видаткову частину Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» не закладені кошти на виплату надбавки до пенсії у повному обсязі, як це передбачено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення вищевказаних Законів, які зупиняють дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, не врегульовано джерела та порядок виплат цих пільг. Окрім того, законами України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, не передбачене джерело фінансування цих виплат. Крім цього,  відповідач  пропустив строк звернення  до суду за захистом своїх інтересів, який відповідно до ст.99 КАС України становить шість місяців і пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови  у задоволенні адміністративного позову  за умови, якщо на цьому  наполягає одна із сторін.        

       Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.  

            З матеріалів адміністративної справи 2а-412/ 2010р., вбачається, що позивачці про порушення її прав стало відомо в 2007р.

            Статтею 99 КАС України передбачено, що  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб»єкта владних повноважень за результати розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб»єкта владних повноважень.      

           Стаття 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

            Статтею 159 КАС України, передбачено,що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, встановивши, що річний строк на звернення до суду з адміністративним позовом пропущено без поважних причин, а одна із сторін наполягає на застосуванні строку позовної давності, суд у зв»»язку з цим відмовляє в захисті порушених прав, не зазначаючи в рішенні своїх висновків по суті позову.  

        Як вбачається з адміністративного позову, з довідки №1512/03-24  від 27.10.2009р. позивачці було відомо про нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки вона таку отримувала на протязі 2007-2008рр. в розмірі 10%, а не 30%, як передбачено Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Отже, з того часу повинна була і могла дізнатися про порушення її прав та інтересів.

        Оскільки загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права, встановлено шість місяців, позивачка не дотримала встановленого строку позовної давності, це є підставою для відмови в задоволенні її позовних вимог.

        Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв»язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, судом враховується те, що позивачка хоча і  зверталась до суду з клопотанням про його поновлення, однак не зазначила поважності причин його пропуску.

        Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує також те, що представник Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області наполягала на відмові в задоволенні позовних вимог саме з підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Керуючись ст.ст. 11, 99, 100, 161, 163,  КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області  про визнання неправомірними дій щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов"язання  провести нарахування до пенсії як дитині війни відмовити за пропуском строку позовної давності.

Суддя           Н. О. Шеремета